Ухвала суду № 43613344, 31.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 876/925/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників позивача Назарука І.В., Сокирко В.А.,

представника відповідача Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та комунального підприємства ,, Івано-Франківськводоекотехпром" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства ,,Івано-Франківськводоекотехпром" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

11 липня 2013 року комунальне підприємство (КП) ,,Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) щодо застосування штрафних санкцій за період до набрання норм Податкового кодексу України та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 року.

Постановою від 21 листопада 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково та постановив визнати податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року протиправним в частині застосованих штрафних санкцій на суму 168106,18 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ в м. Івано-Франківську та КП ,,Івано-Франківськводоекотехпром" подали апеляційні скарги, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що ДПІ у м. Івано-Франківську застосувала штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, згідно якого, не нарахування, неутримання або несплата (неперерахування) податку податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків сум податку, що підлягає сплаті до бюджету.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач свою апеляційну скаргу мотивує тим, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Таким чином, на думку позивача, тільки з 06.08.2011 року у відповідача виникло право застосовувати приписи п. 127.1 ст.127 Податкового кодексу за порушення, що після 06.08.2011 року. Період, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій відповідачем, починається з квітня 2011 року (зазначено у розрахунку). Також в акті перевірки відсутній обґрунтований помісячний розрахунок податкового боргу, від суми якого нараховані штрафні санкції.

Крім того, підпункт ґ) пункту 176.2 статті 176 Кодексу набрав чинності 06.08.2011 р., отже, штрафні санкції не могли бути нараховані на суми податкових зобов'язань, які виникли до набрання чинності даної норми. Таким чином, оскаржуване рішення в частині нарахування штрафних санкцій на вказаних вище підставах має бути скасоване.

Також позивач вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 126 Податкового кодексу України, а не ст. 127 цього ж Кодексу.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу позивача заперечив.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги податкового органу та просять задовольнити скаргу позивача в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належать до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки КП ,,Івано-Франківськводоекотехпром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, оформленої актом від 22 квітня 2013 року за № 376/22-1/32360815 (т.1 а.с.12-68), ДПІ у м. Івано-Франківську 16 травня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0005371701, яким визначила позивачу грошове зобов'язання за платежем - податок з доходів найманих працівників в сумі 2861985,95 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції на суму 1221489,34 грн. (т. 1 а.с.77).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог п.168.1 ст.168, п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого залишок несплаченого податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) станом на 19.04.2013 року складав 3102194 грн., з якого заборгованість в сумі 2861985, 95 грн. виникла внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року та січень-листопад 2012 року. Окрім того, встановлено порушення порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, а саме - відображено недостовірні відомості у задекларованих розрахунках.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 168106,18 грн. , суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган протиправно застосував штрафні санкції в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку за період з квітня по червень 2011 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 ,,Інші перехідні положення" Податкового кодексу (ПК) України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності застосування податковим органом штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку за період з квітня по червень 2011 року включно.

За таких обставин, апеляційна скарга податкового органу є безпідставною та такою, що не належить до задоволення.

Статтею 168 ПК України передбачено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 вказаної статті податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5).

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном ,,граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (підпункт 168.1.5).

Пунктом 54.2 ст. 54 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

За змістом підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Суд першої інстанції належним чином дослідив квартальні податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період 1-4 кварталів 2011 року та за 2012 рік та встановив, що відомості таких звітів щодо виплачених сум податку не відповідають фактичним обставинам у жодному із поданих розрахунків.

За таких обставин податковий орган правомірно самостійно визначив суму грошових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується розрахунком в Додатку № 1 до акту перевірки (т. 1 а.с. 62). Згідно вказаного розрахунку позивач не виконував обов'язок щодо своєчасної сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого, починаючи з січня 2011 року по грудень 2012 року за ним помісячно рахувалася сума нарахованих, проте не виплачених сум такого податку.

Сума визначеного податковою інспекцією грошового зобов'язання в розмірі 2861985,95 грн. позивачем не спростовується.

Відповідно до пункту 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Суд першої інстанції також належним чином дослідив Додаток № 2 до акту перевірки (т. 1 а.с. 63-68) та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач своєчасно не погашав суми задекларовані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому податковий орган правомірно, у відповідності до вимог п. 127.1 ст. 127 ПК України застосував штрафні санкції в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку за період з липня 2011 року по грудень 2012 року.

Також відповідач обґрунтовано застосував штрафні санкції в сумі 510 грн., оскільки позивач подавав недостовірні відомості у задекларованих розрахунках, а відповідно до приписів п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів визнає безпідставними, оскільки заборгованість зі сплати грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб виникла в період з квітня 2011 року по грудень 2012 року, тобто, в період дії Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, а тому застосування передбачених нормами ПК України штрафних санкцій є правомірним, оскільки в силу п. 113.3 ст. 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 126 ПК України, на яку посилається позивач, передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, приписи саме пункту 127.1 ст. 127 ПК України підлягають до застосування у даному випадку, оскільки чітко передбачають відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. В той час як приписи ст. 126 ПК України передбачають відповідальність за інші узгоджені суми грошових зобов'язань (податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку), які не передбачають виплату доходу на користь іншого платника податків.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційних скарг про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та комунального підприємства ,, Івано-Франківськводоекотехпром" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 809/2104/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 06 квітня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов