Ухвала суду № 43613087, 14.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/800/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення від 26 грудня 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2015 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення від 26 грудня 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про закриття провадження та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що нею оспорюється рішення відповідача, який як суб'єкт владних повноважень порушив встановлений законодавством порядок розгляду заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним і скасування п.9 рішення Чернігівської міської ради від 26 грудня 2014 року, що прийняте на 46-й сесії 6 скликання, «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва»; зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки по вул.2-ій Радіозаводській, 19 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти по ній мотивоване рішення.

Суд першої інстанції при прийнятті ухвали про закриття провадження мотивував своє рішення тим, що правовідносини, які склались між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку, предметом позову є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, тому даний спір не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В силу п.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ст.3 КАС України).

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно п.3.2 мотивувальної частини вищезазначеного Рішення, Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26

та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

В силу ч.2 ст.150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи, що позивачем заявлений позов про скасування п.9 рішення Чернігівської міської ради від 26 грудня 2014 року «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва», яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вільної від забудови, по вул.2-ій Радіозаводській, 19, орієнтовною площею 0,0950 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідач при вирішенні даного питання діяв, як суб'єкт владних повноважень, зазначений спір в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України є публічно-правовим та на нього розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, що також узгоджується з п.12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення від 26 грудня 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії не підлягає закриттю, оскільки дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому ухвала Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2015 року, прийнята відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, є помилковою та підлягає скасуванню.

Посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду України №21-308а14 від 09 грудня 2014 року є необґрунтованим, оскільки в даному рішенні колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Натомість, ОСОБА_2 заявлений позов про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення від 26 грудня 2014 року, яким їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та зобов'язання розглянути її заяву щодо надання такого дозволу, жодних позовних вимог щодо оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки позивачем не заявлялось, а тому відсутні підстави стверджувати щодо необхідності застосування вищенаведеного рішення Верховного Суду України.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.2442 КАС України (в редакції, що набрала чинності 28 березня 2015 року) висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому ухвала Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2015 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 лютого 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення від 26 грудня 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 16 квітня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.