Постанова № 43613074, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7134/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.15р. у справі №810/7134/14 за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, Державної казначейської служби України щодо невиконання платіжних доручень від 12.03.14р. №3 та №4 Виконавчого комітету Привітненської сільської ради Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про перерахування на користь позивача боргу в сумі 257521,42 грн.; зобов'язання відповідачів перерахувати на користь позивача кошти в сумі 257521,42 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову у частині задоволених позовних вимог щодо Державної казначейської служби України з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що не здійснює обслуговування рахунків Виконкому сільської ради; позивачем не надано доказів подання Виконкомом платіжних доручень до виконання; Казначейство є юридичною особою, виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями, отже є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача-2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Виконавчим комітетом Привітненської сільської ради Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №2013-11 від 06.02.14р.

Як стверджував позивач, виконавчим комітетом Привітненської сільської ради Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим на виконання умов договору було направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим платіжні доручення від 12.03.14р. №3 та №4 про перерахування на користь ДП «НДПІ містобудування» коштів у сумі 257521,42 грн.

Позивач звернувся до відповідачів з листом від 20.11.14р. №1041/7/1/7-07, у якому просив здійснити перерахування коштів на підставі платіжних доручень від 12.03.14р. №3 та №4.

Листом від 08.12.14р. №14-08/3822-27263 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що Постановою Правління Національного банку України від 06.05.2014 № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» Національний банк України зобов'язав банки України з дня набрання чинності цієї постанови припинити кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. У зв'язку з цим, Казначейство України не має можливості отримати від територіальних органів Казначейства інформацію про взяті на облік бюджетні зобов'язання та заборгованість розпорядників бюджетних коштів, які за місцем розташування перебували на казначейському виконанні в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством України передбачений обов'язок виконання органами казначейства взятих на себе бюджетних зобов'язань; Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, а відтак має здійснювати нагляд за підпорядкованими йому органами.

Як зазначалось вище, постанова суду оспорюється виключно у частині вимог, задоволених за рахунок Державної казначейської служби України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оспорюваній частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах утворені та мають статус окремих юридичних осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 р. N 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби»).

Отже, Казначейство України та його територіальні органи є самостійними юридичними особами, виступають від власного імені, є окремими учасниками цивільних відносин відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України в частині власних зобов'язань та зобов'язань, визначених законом.

Згідно пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Пунктом 3.5 Інструкції встановлено, що Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Отже, з наведених норм слідує, що обов'язок органу казначейської служби, як учасника системи електронних платежів Національного банку України, на виконання платіжних доручень та перерахування коштів на рахунок отримувача виникає після отримання платіжного доручення від платника.

У даному випадку, спірні правовідносини виникли між позивачем та Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим з приводу перерахування коштів за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2013-11 від 06.02.14р., укладеним між позивачем та виконавчим комітетом Привітненської сільської ради Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим. Позивач стверджує, що виконком сільської ради має рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, куди і подав до виконання платіжні доручення, які не виконані.

Відповідно до ст.ст.32,36 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346-III, відповідальність перед платником та отримувачем, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів несе Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про безпідставність вимог до Державної казначейської служби України. Тим більше, що матеріали справи не містять жодних доказів з приводу невиконання платіжних доручень органом Казначейства України; договірні відносини між вказаним органом самоврядування та Казначейством України - відсутні, а відтак і відсутні правові підстави для висновку про неправомірні дії з його боку.

Окрім того, колегія суддів у спірних правовідносинах враховує і положення законодавства, що визначає правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Так, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року N 1207-VII передбачено, що тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Відповідно до цього Закону, передбачений цим Законом правовий режим діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року N 1636-VII, початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Окупація території призвела до припинення діяльності органів влади АР Крим.

У зв'язку з цим, Казначейство України не має можливості отримати від територіальних органів Казначейства інформацію про взяті на облік бюджетні зобов'язання та заборгованість розпорядників бюджетних коштів, які за місцем розташування перебували на казначейському виконанні в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Вказані обставини є загальновідомими та в силу ст.27 КАС України не потребують доказування, отже необґрунтовано не взяті до уваги судом першої інстанції, а відтак помилковими є висновки суду першої інстанції про бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення нагляду за підпорядкованими йому органами.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2.

У іншій частині - постанова суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки за правилами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.15р. у справі №810/7134/14 - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.15р. у справі №810/7134/14 в частині задоволених позовних вимог щодо Державної казначейської служби України скасувати та у цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання платіжних доручень Виконавчого комітету Привітненської сільської ради Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим від 12.03.14р. №3 та №4 та зобов'язання Державної казначейської служби України перерахувати на користь позивача кошти в сумі 257521,42 грн.

У іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.15р. у справі №810/7134/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 16.04.15р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.