Ухвала суду № 43613028, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19442/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» про визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» про визнання протиправною бездіяльності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправною бездіяльність відповідача відносно розгляду вимог позивача про включення її до переліку акцептованих вимог кредиторів АТ «Брокбізнесбанк».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 06 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» і позивачем укладено договір № D_060543683 банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад «Стабільний»).

Відповідно до умов договору № D_060543683 банківського строкового вкладу від 06.08.2013 року позивач передала AT «Брокбізнесбанк» для зберігання грошові кошти в сумі 680000,00 грн. на строк 368 днів з 06.08.2013 року по 09.08.2014 року.

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» щомісячно нараховувало позивачу проценти на суму вкладу в розмірі 20 % річних, що учасниками даного спору не заперечується.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 01.07.2014 року виплатив позивачу суму в розмірі 200000,00 грн.

Відтак, за договором № D_060543683 банківського строкового вкладу (депозиту) від 06.08.2013 року залишок грошових коштів за вкладом становить 490442,80 грн. та по процентам становить 38005,87 грн.

При цьому, з 28.02.2014 року AT «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних на підставі Постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 107.

Згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 року № 9 розпочато процедуру виведення AT «Брокбізнесбанк» з ринку банківських послуг та запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року.

У відповідності до Постанови Правління Національного банку України № 339 від 10.06.2014 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації AT «Брокбізнесбанк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» призначено Куреного Олександра Вікторовича на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 року.

14 червня 2014 року в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» опубліковано інформацію про ліквідацію AT «Брокбізнесбанк» та про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

28 липня 2014 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. із заявою № Б-3527 про визнання вимог кредитора.

Листом від 31.07.2014 року № 28677/010-04 позивача повідомлено, що заява № Б-3527 про визнання вимог кредитора отримана AT «Брокбізнесбанк» після закінчення встановленого строку, що є порушенням ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок чого позивача не включено до переліку акцептованих вимог кредиторів АТ «Брокбізнесбанк».

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 45, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та факту опублікування 14.06.2014 року в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» інформації про ліквідацію AT «Брокбізнесбанк», колегія суддів погоджується з суд зазначає, що граничною датою для звернення з заявою про визнання вимог кредитора АТ «Брокбізнесбанк» є 14.07.2014 року.

Позивач звернулась з відповідною заявою до відповідача після 14.07.2014 року, тобто з пропуском встановленого законом граничного строку на звернення до банку з заявою про визнання вимог кредитора.

Оскільки в розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач позбавлений можливості вчинити інакше, окрім як відмовити у прийнятті заяви позивача про визнання вимог кредитора, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. відносно розгляду вимог позивача про включення позивача до переліку акцептованих вимог кредиторів АТ «Брокбізнесбанк» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. включити позивачаа до переліку акцептованих вимог кредиторів AT «Брокбізнесбанк» на суму за вкладом в розмірі 490442,80 грн. та на суму по процентам 38005,87 грн. згідно договору № D_060543683 банківського строкового вкладу (депозиту) від 06.08.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач перебувала за кордоном України починаючи з 13.06.2014 року по 20.06.2014 року, що підтверджується відмітками у її закордонному паспорті, договором про надання туристичних послуг № 20131 від 28.05.2014 року та наказом ПСМНП «Газкотлоспецмонтажналадка» № 40/В про надання відпустки від 03.06.2014 року.

Крім того, протягом червня - липня 2014 року, а саме: з 24.06.2014 року по 15.07.2014 року, діти позивача проходили обстеження та лікування санаторно-курортного типу, що підтверджується довідкою Дитячої поліклініки № 2 Херсонської міської клінічної лікарні, наказом ПСМНП «Газкотлоспецмонтажналадка» № 41/В про надання відпустки від 03.06.2014 року на період з 22.06.2014 року по 16.07.2014 року.

Позивач зазначила, що весь час лікування дітей вона знаходилась разом з ними, внаслідок чого і була позбавлена об'єктивної можливості звернутися з заявою про визнання вимог кредитора у строк до 14.07.2014 року.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям таких доводів позивача з тих підстав, що позивач не обґрунтувала з посиланням на належні докази неможливості звернення до відповідача в період з 20.06.2014 року по 23.06.2014 року, неможливості звернення до відповідача шляхом подання відповідної заяви засобами поштового зв'язку, навіть за умови перебування за межами міста Києва, оскільки як зазначила позивачка суду першої інстанції в судовому засіданні, в лікарні вона була щодня до 10:30 ранку.

Крім того, встановлений в ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-денний строк на заявлення вимог кредитора є присічним та згідно чинного законодавства України не передбачено його поновлення чи продовження.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.