Ухвала суду № 43612808, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 року

справа № 808/4616/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряжувальних машин» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряжувальних машин» до управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку фактичних витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо складання Розрахунку №2287/02 від 11.06.2014 р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з червня 2014 року на суму 20087,92 грн.; скасувати Розрахунок №2287/02 від 11.06.2014 р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з червня 2014 року на суму 20087,92 грн., складений відповідачем.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Завод будівельно-опоряжувальних машин» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р., а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.

Як свідчать матеріали справи, 13.06.2014 року на адресу публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряжувальних машин» надійшов, складений управлінням Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, Розрахунок №2287/02 від 11.06.2014 р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону україни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до розрахунків, розмір відшкодування з червня 2014 року становить 20087,92 грн.

Проте, на думку позивача, сума відшкодування неправомірно завищена.

Так, позивач не погоджується з тим, що до розрахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах включено суми пільгових пенсій особам, які працювали до і після 01 січня 1992 року, а також особам, які набули право на пенсію до 01.01.2004 року (набуття чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Також позивач не згоден з тим, що відповідачем з червня 2014 року включено до відшкодування позивачем пільгових пенсій з урахуванням надбавок, суми доплат та підвищень до пенсій, в тому числі за понаднормований стаж.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №2287/02 від 11.06.2014 р. є таким, що не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому позивач як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов’язаний відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування при сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, а також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Із змісту наведеної норми вбачається, що на позивача покладається обов'язок сплачувати у встановлених розмірах збір, який складають: фактичні витрати на оплату праці; витрати на виплату пенсій; витрати на доставку пенсій.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, встановлено обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «;Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та порядок відшкодування, а також встановлено розміри витрат Пенсійного фонду, які підлягають відшкодуванню на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.4. та 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії. Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що управління Пенсійного фонду в Василівському районі Запорізької області у встановленому законодавством порядку та у визначені строки направило ПАТ «Завод БОМ» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсії колишнім працівникам підприємства правомірно призначені відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки це підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про підтвердження особливого характеру їх роботи і умов праці, необхідного для призначення пільгової пенсії, виданими позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про відшкодування пенсій, призначених відповідно до ст. 13 та ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають відповідний стаж роботи до 01.01.1992, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Із змісту ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що право на пенсію відповідно до вказаної статті має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на цих роботах. В свою чергу, особі, яка до і після 01.01.1992 працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06.12.1991, Закон України «Про пенсійне забезпечення» введений в дію в повному обсязі з 1 квітня 1992.

Згідно з п. 8 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р., при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах» і «Список № 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах», затверджені постановою Ради мінвстрів СРСР від 22.08.56 р.

При цьому, згідно з п. 3 цього Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92.

З наведеного вбачається, що позивач діяв відповідно до чинного законодавства, оскільки в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначені лише ті пенсіонери, пенсії яким призначено відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо доводів апеляційної скарги про включення відповідачем до відшкодування пільгової пенсії з урахуванням надбавок, суми доплат та підвищень до пенсій, в тому числі за понаднормативний стаж суд апеляційної інстанції зазначає.

Згідно із п.6.6 Інструкції №21-1 додаткові пенсії, витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Отже, вказаною нормою права визначено витрати, які не підлягають відшкодуванню підприємствами.

Так, згідно розрахунку №2287/02 від 11.06.2014, особам, яким нараховані надбавки, доплати, підвищення з інших джерел, в графі 10-11 зазначено саме розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, , який не включає в себе зазначені надбавки.

Крім цього, відповідно до п.2 ч.1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія підвищується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Отже, оскільки дане підвищення входить до загального розміру пенсії, яку фактично отримує пенсіонер і вона фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду, то, відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, вона підлягає відшкодуванню відповідачем на рахунки Пенсійного фонду України у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряжувальних машин» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим