Ухвала суду № 43612786, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 року

справа № 808/1653/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №808/1653/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

04 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000121600 від 13 лютого 2014 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №0000121600 від 13.02.2014 року, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року у розмірі 7146 грн. та нараховано штрафні (фінансові( санкції у розмірі 3573 грн.. Вказане податкове повідомлення – рішення, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем було оподатковано сплачену комісійну винагороду за договором комісії з ДГ ЗП «СпецТехноЕкспорт» та порушень приписів чинного Податкового кодексу допущено не було.

Постановою Запорізького окружного адміністартивного суду від 28 травня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000121600 від 13 лютого 2914 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем допущені позивачем порушення, що виникли за рахунок неправомірного включення до складу розрахунку сум бюджетного відшкодування частини залишку від’ємного значення по декларації за жовтень 2013 року суми комісійної винагороди комісіонера в розмірі ПДВ 7146 грн. по ДГЗП «СпецТехноЕкспорт». Вказана сума не включена до митної вартості товару, у зв’язку з відсутністю на те законних підстав, отже, враховуючи фактичне списання коштів з рахунків позивача грошових коштів комісійної винагороди на користь ДГЗП «СпецТехноЕкспорт», грошові кошти у розмірі 7146 грн. не підлягають включенню до складу розрахунку відшкодування суми від’ємного значення.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15 січня 2014 року по 23 січня 2014 року посадовими особами ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСО Запоріжжя» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2013 р. (вх..№90816887382 від 18.12.2013 р.) з урахуванням додатків 2,3 до податкової декларації з ПДВ, за результатами якої складено акт №11/153/24911195 від 29 січня 2014 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 200.1, пп. 200.3, пп. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ ТОВ «ЕСО Запоріжжя» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2013 року у сумі 7146 грн., та занижено суму залишку від’ємного значення р.24 податкової декларації за листопад 2013 року на сум 7146 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №0000121600 від 13.02.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 7146 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3573 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення №0000121600 від 13.02.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо включення в розрахунок бюджетного відшкодування за листопад 2013 року суми комісійної винагороди за договором комісії з ДГЗП «СпецТехноЕкспорт», у зв’язку з чим, підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування – відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права підставою для здійсненню бюджетного відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість є звернення до податкового органу із заявою про здійснення такого відшкодування за результатами належно оформленого податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період за отримання від контрагента товари (роботи, послуги).

Встановлені обставини справи свідчать, що між позивачем та ДГЗП «СпецТехноЕкспорт» були укладені договори комісії № 5ТЕ-1-64-Д/К-13 від 20.05.2013 року та № 5ТЕ-2-244-Д/К-09 від 21.08.2009 року.

Відповідно до п. 2 Звіту Комісіонера від 24.09.2013 року, що складений відповідно до умов Договору комісії № 5ТЕ-1-64-Д/К-13 від 20.05.2013 року «У виконання Контракту від Інозамовника отримано 23.09.2013 р. валютні кошти у сумі 43600,00 долл. США. Із коштів Інозамовника Комісіонером утримано комісійну плату згідно умов Договору комісії у сумі 4360,00 дол. США за курсом долару США станом на 24.09.2013 р. - 7,9930 грн.». Відповідно до п. З зазначеного Звіту Комісіонера «Комітенту перераховано 24.09.2013 року - 39176,19 дол. США».

Вартість наданих Комісіонером послуг становить 29041,23 грн., крім того ПДВ 5808,25 грн. Загальна вартість послуг складає 34849,48 грн.

ДГЗП «Спецтехноекспорт» складена на ім'я ТОВ «ЕСО Запоріжжя» відповідна податкова накладна N9 24 від 24.09.2013 р, в якій зазначена сума ПДВ 5808,25 грн.

Відповідно до п.2. Звіту Комісіонера від 24.09.2013 року, що складений відповідно до умов Договору комісії № 5ТЕ-2-244-Д/К-09 від 21.08.2009 року «У виконання Контракту від інозамовника отримано 23.09.2013 р. валютні кошти у сумі 14350,00 долл. США. Із коштів інозамовника Комісіонером утримано комісійну плату згідно умов Договору комісії у сумі 1004,50 дол. США за курсом долара США станом на 24.09.2013 - 7,9930 грн.». Відповідно до п. З зазначеного Звіту Комісіонера «Комітенту перераховано 24.09.2013 року - 13345,50 дол. США».

Вартість наданих Комісіонером послуг за становить 6690,80 грн., крім того ПДВ 1338,17 грн. Загальна вартість послуг складає 8028,97 грн.

ДГЗП «Спецтехноекспорт» складена на ім'я ТОВ «ЕСО Запоріжжя» відповідна податкова накладна № 23 від 24.09.2013, в якій зазначена сума ПДВ 1338,16 грн.

Вказану суму ПДВ позивачем відображено в своєму податковому кредиті, на підставі отриманої податкової накладної, також ПДВ в повному обсязі було включено до податкового розрахунку бюджетного відшкодування.

Позивачем подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 30283 грн.

На підтвердження дотримання вимог щодо сплати податку на додану вартість постачальникам товарів, позивачем, надані копії звітів комісіонера, чим спростовуються доводи відповідача про не підтвердження факту сплати частини залишку від'ємного значення податку на додану вартість.

В свою чергу, податковий орган дійшов висновку, що сплачені на користь комісіонера кошти, що становлять комісійну винагороду, не підлягають оподаткуванню у зв’язку з неперахуванням грошових коштів з рахунку позивача, тому їх включення до податкового розрахунку призвело до безпідставного завищення суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами податкового органу з огляду на те, приписами п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України не передбачено обов’язкововості фактичної сплати платником податку грошових коштів в рахунок зобов’язання, оскільки між сторонами може бути досягнуто розрахунків і в інший спосіб, зокрема взаємозалік аналогічних вимог, тощо.

В свою чергу п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту дату тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, звертаючи увагу, що акт перевірки не містить висновків про безпідставність та незаконність формування позивачем податкового кредиту за рахунок укладеного договору комісії з ДП ДГЗ «СецТехноекспорт», суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні підстави для зменшення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість позивача, за умови дотримання ним правил формування податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та отриманні від’ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №808/1653/14 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко