Постанова № 43612720, 16.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/4223/15

за позовом Ніжинського міськрайонного центру зайнятості до Київського обласного центру зайнятості про стягнення коштів Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Ніжинський міськрайонний центр занятості (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського обласного центру зайнятості (далі - відповідач) про стягнення коштів виплаченого забезпечення у сумі 22 423, 76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в супереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III не сплатив виплачене забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмовому заперечені, що долучене до матеріалів справи.

На підставі ч.4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ОСОБА_1 30.01.2012 року була звільнена з посади головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг Славутицького міського центру зайнятості на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (згідно наказу Київського обласного центру зайнятості № 69-к від 27.01.2012 року) та 01.03.2012 року зареєстрована у Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості в якості безробітної з призначенням їй виплати допомоги по безробіттю з 01.03.2012 року по 23.02.2013 року.

Загальна сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за даний період становить 22423,76 грн.

21.01.2015 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Ніжинського міськрайонного центру зайнятості. При реєстрації в центрі зайнятості встановлено, що згідно наказу Київського обласного центру зайнятості № 444-к від 31.10.2014 року (на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року) ОСОБА_1 була поновлена на посаді головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг Славутицького міського центру зайнятості з 31.01.2012 року.

Згідно заперечень відповідача, на даний час ОСОБА_1 виплачено середній заробіток враховуючи і допомогу по безробіттю у розмірі 22 423, 76 грн. Таким чином, на думку Київського обласного центру зайнятості, позивачу необхідно звертатися з позовною заявою про відшкодування допомоги по безробіттю у розмірі 22 423, 76 грн. до ОСОБА_1

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стаття 46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у випадку безробіття з незалежних від них обставин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III).

Пункт 1 ст. 1 Закону №1533-III визначає, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

В той же час, ст. 35 вказаного закону визначає, що фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу (п. 6 ч. 1 ст. 35).

З аналізу вказаного судом вбачається, що така обставина, як поновлення особи на роботі за рішенням суду є безумовною підставою для стягнення фондом з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг наданих безробітному.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 у період безробіття з 01.03.2012 по 23.02.2013 отримано допомогу про безробіттю у розмірі 22 423, 76 грн. В подальшому, остання поновлена згідно Наказу Київського обласного центру зайнятості №444-к від 31.10.2014 на посаді головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг Славутицького міського центру зайнятості з 31.01.2012 на виконання рішенні суддів.

Таким чином, судом вбачається, що у Київського обласного центру зайнятості, як роботодавця ОСОБА_1 в силу приписів статті 35 Закону №1533-III існує обов'язок щодо сплати позивачу виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг останній за період перебування особи на обліку як безробітної з 01.03.2012 по 23.02.2013 в зв'язку з поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 32 постанови «Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судам трудових спорів» (далі - Пленум ВСУ №9) при присуджені оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасової непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Суд не приймає до уваги покликання відповідача, на те, що судами при прийняті рішення про поновлення ОСОБА_1 зобов'язано Славутській міський центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2012 по день поновлення на роботі без врахування висновків Пленуму ВСУ №9, з огляду на наступне.

Так, ані рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 по справі №2а/2570/1044/2012, ані постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 не містять розрахунку середнього заробітку, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 30.01.2012 по день поновлення на роботі. Таким чином, при нарахуванні вказаного середнього заробітку слід застосувати загальні правила нарахування останніх. З огляду на вказане, на думку суду, відповідач при обчислені та здійснені виплат середнього заробітку ОСОБА_1 повинен був врахувати висновки Пленуму ВСУ №9.

Враховуючи в сукупності всі обставини справи, суд вважає, що відповідачем було необґрунтовано здійснено виплату середнього заробітку ОСОБА_1М за час вимушеного прогулу з включенням до останнього і допомоги їй по безробіттю.

В той же час, не заслуговують на увагу покликання відповідача на подвійну відповідальність, оскільки: по - перше відповідальність відсутня як така; по - друге в даному випадку існує питання щодо відшкодування необґрунтованої виплати середнього заробітку в частині включення в суму нарахування допомоги по безробіттю.

Окрім того, слід зазначити, що покликання відповідача щодо необхідності звернення позивача до ОСОБА_1 про стягнення відповідних коштів спростовуються п. 5 ст. 34 Закону №1533-III, оскільки стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним можливе лише у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Поряд з цим, суд відмітить, що в даному випадку існує питання щодо відшкодування необґрунтованої виплати середнього заробітку ОСОБА_1 в частині включення в суму нарахування допомоги по безробіттю. Вказані обставини вирішуються в судовому порядку шляхом подання відповідної позовної заяви особою, яка помилково сплатила іншій особі необґрунтовану (завищену) суму коштів, про повернення таких сум до джерела їх виплати.

З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення їх в поновному обсязі.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Київського обласного центру зайнятості (02100, м. Київ, пров. Будівельників, б. 5-а, код ЄДРПОУ 03491085) на користь Ніжинського міськрайонного центру зайнятості (16600, м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Об'їжджа, б. 120, код ЄДРПОУ 21395623) кошти виплаченого забезпечення за період перебування ОСОБА_1 на обліку у Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості в якості безробітної з 01.03.2012 по 23.02.2013 роки у сумі 22 423 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк