Постанова № 43612467, 07.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

07 квітня 2015 року м. Київ № 2а-14368/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі №2а-14368/10/2670,

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 241 340, 00 грн.

11.10.2010 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 241 340,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-14368/10/2670 від 22.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року, адміністративний позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 02217, АДРЕСА_1) штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 241 340, 00 грн. (один мільйон двісті сорок одна гривна 00 коп.) на користь Державного бюджету України на р/р 31115104700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, дентифікаційний номер - 26077891 ГУ УДК у м.Києві, МФО - 820019, код платежу: 21080900.

При розгляді адміністративної справи №2а-14368/10/2670 суди дійшли висновку про наявність у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 непогашеної заборгованості перед бюджетом за рішенням податкового органу від 29.06.2010 року №0001961705 про застосування до Відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 241 340,00 грн

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно зі статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Заявник, в обґрунтування заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012р. по справі № 2а-14368/10/2670 за нововиявленими обставинами зазначив, що після прийняття даної постанови та набранням нею законної сили, йому стали відомі обставини, які є істотними для справи та не могли бути відомі на час розгляду вказаної справи.

Заяву мотивовано тим, що рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва від 29.06.2010 року №0001961705 про застосування до Відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 241 340,00 грн, на підставі якого податковим органом сформовано заборгованість в межах спірних правовідносин - скасовано.

Під час судового засідання 10.03.2015 року представник позивача, з урахуванням досліджених матеріалів, просив частково відмовити у задоволенні заяви представника суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі №2а-14368/10/2670 та скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012р. по справі № 2а-14368/10/2670, а саме в частині суми заборгованості, що не скасована судом касаційної інстанції та підлягає стягненню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

10.03.2015 року суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Оцінивши за правилами статей 86, 252 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що заява про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012р. по справі №2а-14368/10/2670 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ у Деснянському районі м. Києва 28.04.2010 року по 14.05.2010 року проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування суб'єкта господарської діяльності - ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої встановлено, що Відповідачем за вказаний період не велася книга обліку доходів та витрат ф.№10, не застосовувалися реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки, та не оприбутковувалися готівкові кошти на загальну суму 248 200,00 грн., чим порушено вимоги ч.8 ст.4 Указу Президента України від 28.06.1999 року №746/99 з подальшими змінами та доповненнями, пункту 1 "Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1269, п.8 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599 "Про порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку", зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045, п.2.6 розділу 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, відповідно до якого вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись, п.п.1, 5 ст.3, п.6 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2010 року №3240/1705/НОМЕР_1 та прийнято рішення від 29.06.2010 року №0001961705 про застосування до Відповідача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 241 340,00 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не погодившись з прийнятим за результатами перевірки рішенням податкового органу, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.06.2010 року №0001961705.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року по справі № 2а-4268/11/2670 адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафник санкцій задоволено частково, оскаржуване рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за допущені Відповідачем порушення в 2007-2008 роках, І кварталі 2009 року та 04.04.2009 року на загальну суму 1 179 125,00грн. скасовано, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року залишено в силі.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012 року в адміністративній справі №2а-14368/10/2670 мотивовано наявністю у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001961705 від 29.06.2010 року у розмірі 1 241 340,00 грн.

Станом на момент прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012 року, була чинна постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 по справі № 2а-4268/11/2670, якою в задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001961705 від 29.06.2010 року у розмірі 1 241 340,00 грн. відмовлено повністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Так судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001961705 від 29.06.2010 року у розмірі 1 241 340,00 грн., що також відображено в довідці податкового органу від 24.09.2010 року № 6441/9/24-140.

Отже, вирішення справи стосується спору, що виник з правовідносин, які мали місце до прийняття Податкового кодексу України, що набув чинності з 1 січня 2011 р.

Відповідно до п. 1 абз. 2 Указу Президента України від 12 червня 1995 р. N436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", що регулював дані правовідносини на момент проведення перевірки та винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З матеріалів справи вбачається, що за основу були прийняті висновки податкового органу про те, що в перевіряємому періоді СПД-ФО ОСОБА_1 не проведено розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій або з використанням розрахункової книжки та за неоприбуткувано готівки на загальну суму 248 200, 00 грн.

Тому, до платника податковими органом була застосована штрафна санкція у розмірі 1 241 340,00 грн.: 248 200, 00 грн. * 5 + 340, 00 грн., що і стягувалася за справою.

Податковим законодавством передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 р. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року - скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2011 року - залишено в силі, суд встановив наявність нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення.

З огляду на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001961705 від 29.06.2010 року скасовано в судовому порядку в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за допущені Відповідачем порушення в 2007-2008 роках, І кварталі 2009 року та 04.04.2009 року на загальну суму 1 179 125,00грн., на підставі якого виник податковий борг, судове рішення набрало законної сили, підстави для стягнення податкового боргу у вказаному розмірі відсутні.

Таким чином, станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у розмірі 62 215,00 грн. (1 241 340, 00 - 1 179 125,00).

Заперечень та доказів, які б свідчили про відсутність чи погашення заборгованості перед бюджетом у розмірі 62 215,00, відповідач суду не надав.

01.01.2011 року набрав чинності ПК України, яким відповідно до підпункту 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 передбачено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, за нормами ПК України, штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі відповідно до норм Указу Президента України від 12 червня 1995 р. N436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є грошовими зобов'язаннями платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, сума грошового зобов'язання (штрафні санкції за порушення порушення норм з регулювання обігу готівки), не сплачена у встановлений строк, з набранням чинності ПК України, є податковим боргом.

Відповідно до п. 20.1.18. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Також, право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом встановлювалося пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

В силу п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 22.05.2012р. у справі № 2а-14368/10/2670 за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 253, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1» про перегляд Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі №2а-14368/10/2670 за нововиявленими обставинами - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі №2а-14368/10/2670 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 02217, АДРЕСА_1) штрафні (фінансові) санкції у сумі 62 215,00 грн. (шістдесят дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень 00 коп.) на користь Державного бюджету України на розрахункові рахунки Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З набранням законної сили новим рішенням в адміністративній справі за наслідками провадження за нововиявленими обставинами, втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Суддя Р.О. Арсірій