Постанова № 43611018, 06.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року № 813/1509/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представник позивача - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про спонукання до вчинення дій та стягнення боргу, -

встановив:

управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області (далі - позивач, УПФУ у Сокальському районі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області (далі - ВВД ФССНВВ України у м. Червонограді), в якому просить суд:

- зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області включити до акту звірки за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року суми пенсій виплачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не прийняті до відшкодування;

- стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області (80100, м. Червоноград, вул. Бандери, 41, ЄДРПОУ 25258320) на користь управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області (80000, м. Сокаль, вул. Героїв УПА,11, ЄДРПОУ 22382924) 1143,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем не прийнято до заліку виплачені суми пенсій по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 1143,30 грн, що підтверджується актами звірки за листопад 2014 року - грудень 2014 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання від 07.04.2015 року вх. № 11046 про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав до суду письмові заперечення від 03.04.2015 року вх. № 520ел., в яких зазначає, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року № 5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697. Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Однак цей Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору. Крім того, особові справи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у Фонді відсутні і страхові виплати їм не здійснюються, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності сторін у справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71, 128 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - акт звірки) за листопад 2014 року, грудень 2014 року УПФУ у Сокальському районі виплачувало ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 пенсію у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Виплачена пенсія за листопад 2014 року, грудень 2014 року була включена позивачем у списки осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування УПФУ у Сокальському районі і не прийняті до відшкодування ВВД ФСС НВ України у м. Червонограді та становить 1143,30 грн.

ВВД ФСС НВ України у м. Червонограді відмовилось зарахувати до відшкодування суми витрат на виплату пенсії, понесеної на зазначену вище суму, оскільки нещасні випадки сталися поза межами України - на території країн СНД, а законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права, як включення до актів звірок виплачених сум у випадку наявності заперечень з цього приводу.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначав Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV).

Відповідно до преамбули вказаного закону, страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно з ст. 2 Закону № 1105-ХІV, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 21 та 28 Закону № 1105-ХІV умовою відшкодування пенсій по інвалідності за рахунок коштів Фонду є те, що особи, з якими стався нещасний випадок, повинні бути застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування України.

Підставою для надання соціальних послуг і проведення виплат мають бути належним чином оформлені та передані до Фонду документи, передбачені ст. 35 Закону № 1105-ХІV та Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24.

Судом встановлено, що роботодавцями до фонду не були передані документи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому особові справи по них не сформовані. Відтак, у фонду відсутні правові підстави для здійснення відшкодувань пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків), після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони, смерті, проводяться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Такий роботодавець проводить відшкодування відповідно до свого законодавства.

Оскільки всі потерпілі отримали каліцтво на території Російської Федерації, то обов'язки по відшкодуванню заподіяної шкоди потерпілим внаслідок нещасних випадків на виробництві покладено саме на Фонд соціального страхування Російської Федерації.

Отже, застосування Пенсійним фондом норм Закону № 1105-ХІV до правовідносин, які виникли на території Російської РФР та Російської Федерації внаслідок травмування осіб на виробництві в часи СРСР та СНД, є безпідставними.

Відтак, відсутні правові підстави для визнання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страховиком зазначених осіб і відшкодування ним органам Пенсійного фонду витрат.

З урахуванням викладеного, ВВД ФССНВВ України у м. Червонограді не є страховиком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому не може відшкодувати УПФ України в Сокальському районі витрати, понесені останнім у зв'язку із виплатою зазначеним особам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку територіальні органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду.

Вказаний Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки, встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та включення в них витрат розраховано на відсутність спору.

При наявності спору між суб'єктами владних повноважень та недосягненні згоди щодо підписання актів зі сторони Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, такий спір повинен вирішуватись шляхом пред'явлення адміністративного позову про стягнення відповідних коштів, а не шляхом пред'явлення вимог щодо підписання актів звірки розрахунків, оскільки така дія передбачає обопільну згоду та відсутність спору між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання ВВД ФСС НВП в м. Червонограді включити до акту звірки суми пенсій виплачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року, задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача не прийнятих до відшкодування сум пенсій, виплачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за цей період на загальну суму 1143,30 грн, то, враховуючи висновок суду про те, що ВВД ФССНВВ України у м. Червонограді не є страховиком вказаних осіб, така теж не підлягає до задоволення, оскільки відсутні підстави для відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем у зв'язку із виплатою зазначеним особам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.