Постанова № 43610642, 26.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 березня 2015 року

(11 год. 20 хв.)

Справа № 808/854/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

09.02.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» (далі - позивач) до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить: встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача проводити нарахування сум грошового зобов’язання (пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності), з причин відсутності у позивача висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або не подання позову про стягнення боргу до нерезидентів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 01.04.2014 №27/2014 за період з 13.06.2014 по 12.12.2014, за результатами якої складено акт від 12.01.2015 №2/08-15-22-021/38608693 (далі – Акт перевірки). На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000112211. Вважає, що у відповідача була відсутня компетенція (повноваження) щодо проведення нарахування пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з причин відсутності у позивача висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або не подання позову про стягнення боргу до нерезидентів. Тому, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 10.02.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 26.02.2015.

У судове засідання, призначене на 26.02.2015, представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 26.02.2015 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до 26.03.2015.

Ухвалою від 26.03.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 26.03.2015.

26.06.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає.

У судове засідання 26.03.2015 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не прибув.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 30.12.2014 №854 та наказу відповідача від 29.12.2014 №3061 в період з 30.12.2014 по 12.01.2015 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 01.04.2014 №27/2014 за період з 13.06.2014 по 12.12.2014.

За результатами перевірки 12.01.2015 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі – Закон №185/94-ВР) з урахуванням Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12.05.2014 №270, в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту: договір купівлі-продажу позивача №7/2014 від 01.04.2014 з компанією Grupo Penaflor S.A., Аргентина, за період з 13.06.2014 по 12.12.2014 (92 дні).

На підставі Акту перевірки 22.01.2015 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112211, яким позивачу, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно з ст. 4 Закон №185/94-ВР, було нараховано пеню на загальну суму 166916,20 грн.

Вважаючи, що у відповідача були відсутні підстави та повноваження щодо проведення нарахування пені, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16.04.1991 зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Згідно ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» №5480-VI від 06.11.2012 внесено зміни до Закону № 185/94-ВР, відповідно до яких Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та 2 Закону № 185/94-ВР.

Пунктом 1 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12.05.2014 №270 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товару, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем за наслідками перевірки було встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону № 185/94-ВР, а саме кошти по імпортним операціям між позивачем та нерезидентом компанією Grupo Penaflor S.A., Аргентина, надійшли на валютний рахунок в уповноважений банк пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу за договором купівлі-продажу №27/2014 від 01.04.2014 з компанією Grupo Penaflor S.A., Аргентина за період з 12.09.2014 по 12.12.2014 (92 дні).

Відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.

Судом встановлено, що на підставі Акта перевірки та згідно вимог ст. 4 Закону №185/94-ВР відповідачем було нараховано позивачу пеню у розмірі 166916,20 грн.

Суд зазначає, що згідно із ст. 4 Закону № 185/94-ВР органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства України відповідач уповноважений, при виявленні порушень резидентами вимог Закону №185/94-ВР, нараховувати пеню, у розмірах передбачених ст. 4 Закону №185/94-ВР.

Крім того, пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Суд зазначає, що порядок оформлення результатів документальних перевірок визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок №984).

Порядком №984 встановлено вимоги до оформлення акта (довідки) документальної перевірки (вимоги до титульного аркуша, запису показників тощо), складові частини акта (довідки) (вступна частина, загальні положення, описова частина і висновок), а також перелік інформації, що повинна містити кожна з них.

Відповідно до Порядку №984 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки. Вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані: місцезнаходження платника податків, повне і скорочене (за наявності) найменування платника податків відповідно до установчих документів, підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав, дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності), якщо документальна перевірка у відповідних випадках здійснюється за постановою (ухвалою) суду про призначення перевірки або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеною ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, зазначаються відповідні обов'язкові реквізити зазначених постанов (ухвал), посади, назва структурного підрозділу, найменування органу державної податкової служби, звання, прізвища, імена, по батькові посадових (службових) осіб, що проводили перевірку, вид перевірки (документальна планова або позапланова, виїзна або невиїзна перевірка), період, за який проводилася документальна перевірка діяльності платника податку, інформація про надсилання (вручення) платнику податків повідомлення про проведення документальної перевірки, якщо таке передбачено законом, інформація про наявність журналу реєстрації перевірок платника податків та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

За приписами п. 6 Розділу ІІ Порядку №984 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Водночас п. 3 Розділу 1 Порядку №984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з висновками посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку, так і відхилити їх.

Отже, складання актів та довідок за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби. Викладення в актах та довідках, складених за результатом перевірок, фактичних даних про господарську діяльність перевіряємої особи є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби.

Суд зазначає, що висновки Акту перевірки безпосередньо не стосуються прав і обов'язків платника податків - позивача, не містять обов'язкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути рішення, прийняте на підставі такого акту перевірки.

За приписами п. 7 розділу IV Порядку №984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, діями відповідача щодо викладення в Акті перевірки змісту виявлених порушень валютного законодавства України не порушено права та інтереси позивача.

Суд зазначає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки самі по собі висновки викладені у акті контролюючого органу, не створюють для платника податків жодних негативних наслідків та не порушують його права. Належним способом захисту порушеного права в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі відповідного акту перевірки.

З наведених вище підстав, суд доходить висновку, що в діях відповідача відсутні порушення чинного законодавства, відповідач мав законні підстави та був уповноважений для складання Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінотека» до Пологівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль