Постанова № 43610585, 24.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року (об 11 год. 10 хв.) Справа № 808/7383/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.06.2014 № 9397-15, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33 343,15 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказують, що у червні 2014 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.06.2014 № 9397-15, винесене Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33 343,15 грн. Пояснюють, що 13.08.2012 між Веселівською районною державною адміністрацією та позивачем укладено договір оренди землі №18, яка знаходиться на території Таврійської сільської ради Веселівського району. Проте, рішенням від 31.03.2014 Веселівського районного суду Запорізької області задоволено позов ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, Відділу Держкомзему у Веселівському районі про визнання договору оренди недійсним та визнано недійсним вказаний договір. Посилаються на приписи Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та вважають, що позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, оскільки договір, який є підставою для нарахування податку визнано у судовому порядку недійсним. Просять адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.

10.12.2014 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення від 09.12.2014 №23947/10/08-32-012 на адміністративний позов (вх. №51315), у яких відповідач та зазначає, що протягом 2014 року інформації щодо орендарів, з якими укладено договір оренди землі на поточний рік та про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання від Веселівської районної державної адміністрації до відповідача не надходило. Вказує, що Таврійська сільська рада Веселівського району листом від 03.02.2014 №41 надала інформацію щодо орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік, в додатку 1 до якого надано перелік фізичних осіб, які орендують землі державної та комунальної власності, зокрема, вказано позивача, який відповідно до договору оренди №18 від 13.08.2012 орендує 50,0 га землі, сума орендної плати складає 33 343,15 грн. Будь-якої іншої інформації щодо орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік та про укладання нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання станом на 28.08.2014 від Таврійської сільської ради Веселівського району не надходило. Посилається на приписи ст.ст.286, 288 Податкового кодексу України та вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлені наступні обставини.

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, Відділу Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпорядження.

Так, 21.02.2013 судом розглянуто справу №0870/5863/12 за вказаним позовом та винесено постанову, якою позов задоволено частково, скасовано розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області № 45 «Про припинення права користування та передачу земельної ділянки до земель запасу Таврійської сільської ради» від 15.02.2012. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014.

У відповідності із ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 5 ст.254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі №0870/5863/12 набрало законної сили 16.01.2014.

Із змісту вказаного рішення судом встановлено, що головою Веселівської районної ради народних депутатів Запорізької області 17.04.1992 ОСОБА_5 на підставі рішення ХП сесії 21 скликання Ради народних депутатів Веселівського району Запорізької області Української РСР від 17.04.1992 № 5 було видано Державний акт про довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства 59, 3 га землі із земель радгоспу «Веселе». ОСОБА_6 було створено фермерське господарство «Гема», про що видано свідоцтво про його державну реєстрацію Веселівською районною державною адміністрацією 12.01.1993 за № 4 за адресою: АДРЕСА_1, а також видана довідка від 08.05.2001 № 497 про реєстрацію цього ФГ у Веселівському відділенні Мелітопольської МДПІ як платника фіксованого сільськогосподарського податку. ФГ «Гема» було взято на облік у у Веселівському відділенні Мелітопольської МДПІ 15.01.1993 за № 106.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що видано свідоцтво про смерть від 12.04.2005 за № НОМЕР_1. Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 10.08.2005 встановлено факт проживання покійного ОСОБА_5 разом з позивачкою однією сім'єю не менше ніж 5 років до відкриття спадщини. Як вбачається із спадкової справи, позивачка ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 11.08.2005 і згідно з довідкою завідувача Веселівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 20.04.2006, є єдиним спадкоємцем за законом на все майно після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1. Свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_4 16.10.2012, згідно з яким позивачка є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на майно - цілостний майновий комплекс фермерського господарства «Гема», розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з розпорядженням голови Веселівської районної державної адміністрації № 45 від 15.02.2012 «про припинення права користування та передачу земельної ділянки земель запасу Таврійської сільської ради», у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 голови фермерського господарства «Гема» ОСОБА_5 визнано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею № НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_5, таким, що втратив чинність.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

13.08.2012 між Веселівською районною державною адміністрацією («Орендодавець») та громадянином ОСОБА_3 («Орендар») укладено договір оренди землі №18, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Таврійської сільської ради Веселівського району. Згідно п.8 строк дії Договору становить 10 років і діє до 13.08.2022. Орендна плата вносить орендарем у формі та розмірі і встановлена у розмірі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та складає 33 343,15 грн. (п.9 Договору).

31.03.2014 Веселівським районним судом Запорізької області розглянуто справу №313/623/13-ц провадження №2/313/81/2014 за позовом ОСОБА_4 до Веселівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, Відділу Держкомзему у Веселівському районі про визнання договору оренди недійсним та винесено рішення, якою позовну заяву задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012, що був укладений між Веселівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26.10.2012 за №232120004000326.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.09.2014 №22-ц/778/2762/14 апеляційну скаргу Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області відхилено, рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 31.03.2014 залишено без змін.

Відповідно до ст.223 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-IV від 18.03.2004 у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. При цьому, за приписами ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

12.06.2014 Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 9397-15, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33 343,15 грн., яке отримано позивачем 30.06.2014.

Вважаючи податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 9397-15 протиправним позивач звернувся із позовом до суду про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01.01.2011, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У відповідності до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно зі ст.2 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №161) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону № 161).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням від 31.03.2014 Веселівського районного суду Запорізької області у справі №313/623/13-ц провадження №2/313/81/2014 визнано не дійсним договір оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012, що був укладений між Веселівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, зареєстрований у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26.10.2012 за №232120004000326. Вказане рішення набрало законної сили.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За нормами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі системного аналізу вищевикладеного, суд вважає, що оскільки договір оренди, який слугував підставою для нарахування контролюючим органом позивачу суми орендної плати з фізичних осіб, визнано у судовому порядку недійсним, а отже такий договір не може створювати юридичних наслідків для його сторін.

При цьому, згідно ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок сплачувати орендну плату за земельну ділянку за договором оренди земельної ділянки №18 від 13.08.2012, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час винесення рішення судом враховано, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.06.2014 № 9397-15, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33 343,15 грн.

Присудити на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн., (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак