Постанова № 43610231, 03.04.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року Справа № 803/431/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шепталової А.П.,

за участю представника позивача Остапчука О.О.,

представника відповідача Копетюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктепло») звернулося з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - Перший відділ ДВС Луцького МУЮ) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів від 23.08.2012 року ВП №32960596 та від 01.10.2012 року ВП №32960596.

Позов обґрунтовано тим, що на виконанні в Першому відділі ДВС Луцького МУЮ перебуває виконавчий лист №2-8130 від 16.02.2012 року виданий Луцьким міськрайонним судом про зобов'язання ДКП «Луцьктепло» провести внутрішньо будинкові мережі в житловому будинку №13-а по вул. Ш. Руставелі в м. Луцьку до діючих будівельних норм і правил для належних умов проживання мешканців згідно санітарно-гігієнічних норм.

23.08.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ДКП «Луцьктепло» в розмірі 1020 грн. В зв'язку із невиконанням даної постанови 01.10.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі на боржника ДКП «Луцьктепло» в сумі 2040 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови про накладення штрафів від 23.08.2012 року ВП №32960596 та від 01.10.2012 року ВП №32960596 не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню, оскільки державний виконавець не міг перевірити факт виконання вказаного вище рішення суду. Також при винесенні постанови від 23.08.2012 року, в порушення ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не встановив новий строк для виконання рішення.

З врахуванням викладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафів від 23.08.2012 року ВП №32960596 та від 01.10.2012 року ВП №32960596.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю. Підтвердив, що після винесення постанови від 23.08.2012 року про накладення штрафу, ДВС складено лист №23815 від 23.08.2012 року до боржника про зобов'язання виконати рішення суду до 04.09.2012 року, однак будь-яких доказів його направлення до ДКП «Луцьктепло» чи вручення, надати не зміг.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3, визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, зазначено, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статей 28, 41, 89 Закону України «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів. Таким чином розгляд даної справи віднесено до компетенції Волинського окружного адміністративного суду.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачає частина 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №2-8130 від 16.02.2012 року, виданого Луцьким міськрайонним судом про зобов'язання ДКП «Луцьктепло» провести внутрішньо будинкові мережі в житловому будинку №13-а по вул. Ш. Руставелі в м. Луцьку до діючих будівельних норм і правил для належних умов проживання мешканців згідно санітарно-гігієнічних норм, а саме: в зимовий період підняти температуру повітря в житлових приміщеннях дев'ятого поверху до відповідних норм; усунути температурно-вологісний режим в межах п'ятого-дев`ятого поверхів в житлових приміщеннях, які суміжні з зовнішніми торцевими стінами; відновити опалення сходових кліток в зимовий період; відновити циркуляцію лінії рушникосушок у квартирах; відновити циркуляційні лінії у внутрішньо будинковій системі гарячого водопостачання, державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ 07.06.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32960596 та надано строк для самостійного виконання рішення суду до 14.06.2012 року. Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується представниками сторін, дану постанову боржнику було вручено відповідно до вимог чинного законодавства.

03.07.2012 року державний виконавець, на підставі заяви ДКП «Луцьктепло» від 27.06.2012 року, звернувся до Луцького міськрайонного суду з поданням про роз'яснення та встановлення способу і порядку подальшого виконання рішення суду у зв'язку з чим 03.07.2012 року зупинено виконавче провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16.07.2012 року в задоволення подання державного виконавця відмовлено, тому 13.08.2012 року виконавче провадження поновлено.

23.08.2012 року державним виконавцем за участю стягувача ОСОБА_3 складено акт, яким встановлено, що станом на 23.08.2012 року рішення суду не виконано. У зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку, 23.08.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на ДКП «Луцьктепло» накладено штраф в сумі 1 020 грн.

Також 01.10.2012 року державним виконавцем за участю стягувача ОСОБА_3 складено акт, яким встановлено, що станом на 01.10.2012 року рішення суду не виконано. У зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку, 01.10.2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою на ДКП «Луцьктепло» накладено штраф в подвійному розмірі в сумі 2 040 грн.

В судовому засіданні представник боржника підтвердив, що копії даних постанов на адресу ДКП «Луцьктепло» не надходили, їх копії представник отримав безпосередньо в ДВС 25.02.2015 року про що свідчить відповідний запис при ознайомленні з даними постановами. Доказів направлення вищевказаних постанов до боржника, представник ДВС в судовому засіданні надати не зміг.

За таких обставин суд вважає, що при зверненні до адміністративного суду позивачем не пропущено передбачений частиною 2 статті 181 КАС України десятиденний строк.

Надаючи правову оцінку постановам від 23.08.2012 року та від 01.10.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу положень частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ 23.08.2012 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1 020 грн.

Суд вважає, що державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу від 23.08.2012 року діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», при цьому не зазначення в ній нового терміну для виконання рішення суду не є підставою для її скасування судом, оскільки передбачення нового терміну впливає лише на правомірність винесення повторної постанови про накладення штрафу в подвійному розмірі за невиконання рішення суду без поважних причин.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо неможливості виконання рішення суду в порядку і спосіб, встановлений судом, оскільки відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Посилання представника ДКП «Луцьктепло» на можливість виконання рішення суду лише в зимовий період з початком опалювального сезону і як наслідок зазначення про поспішність винесення постанов про накладення штрафу за його невиконання є надуманим.

За таких обставин, враховуючи відсутність у державного виконавця станом на 23.08.2012 року доказів виконання ДКП «Луцьктепло» виконавчого листа №2-8130, виданого 16.05.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, в строк, наданий для самостійного виконання, постанова від 23.08.2012 року ВП №32960596 про накладення штрафу в розмірі 1 020 грн. винесена правомірно та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач при винесенні постанови від 23.08.2012 року ВП №32960596 про накладення штрафу в розмірі 1 020 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, як вказано вище, відповідно до положень частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу та встановлює новий строк виконання.

Як встановлено в судовому засіданні, державний виконавець після винесення постанови від 23.08.2012 року про накладення штрафу, склав лист №23815 від 23.08.2012 року до боржника, який оглянутий в судовому засіданні, про зобов'язання виконати рішення суду до 04.09.2012 року. Проте в судовому засіданні будь-яких доказів його направлення до ДКП «Луцьктепло» чи вручення нарочно, представник відповідача надати не зміг.

Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови від 23.08.2012 року ВП №32960596 про накладення штрафу, в порушення вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» не встановив новий строк для виконання виконавчого листа №2-8130 від 16.05.2012 року, з огляду на що не мав права складати акт від 01.10.2012 року і на його підставі постанову від 01.10.2012 року ВП №32960596 про накладення штрафу в подвійному розмірі на загальну суму 2 040 грн. З огляду на викладене, дана постанова від 01.10.2012 року є протиправною, тому підлягає скасуванню судом.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскаржуваної постанови ДВС від 01.10.2012 року ВП №32960596, проте не доведено протиправності постанови від 23.08.2012 року ВП №32960596, в свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність постанови від 01.10.2012 року ВП №32960596 та доведено правомірність постанови від 23.08.2012 року ВП №32960596.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову від 01.10.2012 року ВП №32960596 про накладення повторного штрафу в розмірі 2 040 грн. слід визнати протиправною та скасувати, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З платіжного доручення №151 від 18.03.2015 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір з вимог майнового характеру в сумі 182,70 грн., тобто 10% ставки судового збору.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становить 1 218,00 грн.

Таким чином, будь-який адміністративний позов майнового характеру підлягає оплаті судовим збором у сумі 1 827 грн. (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно постанов про накладення штрафу від 23.08.2012 року та від 01.10.2012 року на ДКП «Луцьктепло» накладено штрафи на загальну суму 3 060 грн.

Враховуючи те, що судом скасовується постанова про накладення штрафу від 01.10.2012 року в сумі 2 040 грн., а залишається в силі постанова про накладення штрафу в сумі 1 020 грн., тому згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» решта суми судового збору стягується з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги, що становить 608,94 грн. (33,33 % сума ставки судового збору пропорційно до відхиленої частини позову) - 182,70 (сплачена сума збору при поданні позову) = 426,24 грн.

Таким чином з позивача слід стягнути на користь бюджету України несплачену суму судового збору в розмірі 426,24 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 11, 19, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 01.10.2012 року ВП №32960596 про накладення штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гулака Артемовського, будинок 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Державного бюджету України несплачену суму судового збору у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 24 копійки пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 08 квітня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич