Рішення № 43609557, 14.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/982/2015 Головуючий в І інстанції: Рядча Т.І.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 14 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка", ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

26 серпня 2014 року публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" (далі - ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК", банк, позивач) звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 12.08.2014 року в розмірі 56273,03 доларів США, що еквівалентно 739389,97грн. При цьому згідно з розрахунком заборгованості вказана сума складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 30695,48 доларів США (за курсом НБУ 100 доларів - 1313,9331грн це еквівалентно 403318,07грн.); заборгованості за відсотками в розмірі 25577,55 доларів США (еквівалентно 336071,90грн.).

Позов обґрунтований тим, що відповідачі не виконують свої зобов'язання перед позивачем по належному виконанню кредитного договору та додаткової угоди до нього, укладених 01 серпня 2008 року та 30.01.2009 року відповідно, між АКІБ "УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_2, за яким остання отримала кредит у розмірі 33500 доларів США під 14,50% річних до 01.08.2013 року для придбання транспортного засобу. В забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором між банком та приватною фірмою ?Укрспецтехніка? (далі - фірма, фірма ?Укрспецтехніка?) було укладено договір поруки, за яким фірма виступила поручителем за зобов'язання ОСОБА_2 перед банком по вказаному кредитному договору. Також забезпечення виконання всіх зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком з одного боку та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з іншого боку були укладені окремі договори поруки, за якими останні виступили поручителем за зобов'язання ОСОБА_2 перед банком по вказаному кредитному договору. 08.12.2011 року АКІБ "УкрСиббанк" відступило право вимоги заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами і актом прийому передачі документації по кредитному договору до ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК".

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 грудня 2014 року позов було задоволено частково. Суд вирішив: стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та фірми ?Укрспецтехніка? на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 22151,68 доларів США, що еквівалентно 290851,56грн.; стягнути пропорційно з усіх відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 2908,51грн.

В апеляційній скарзі заявник просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Вважає, що оскільки судове рішення від 25.05.2011 року боржником не було виконано, а кредит не погашений, то вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

01 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладеного кредитний договір № 11365307000, а 30.01.2009 року додаткову угоду до нього, за якими ОСОБА_2. отримала кредит у сумі 33500 доларів США строком до 01.08.2013 року для купівлі автомобіля, під 14,50 % річних (а.с.7-14, 15-17).

Згідно трьом окремим договорам поруки від 01 серпня 2008 року та додатковим угодам до них від 30.01.2009 року, укладеним між ОСОБА_4 та банком, ОСОБА_3 та банком, ОСОБА_5 та банком і між фірмою ?Укрспецтехніка? та банком, зазначені фізичні та юридична особи зобов'язались відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з вказаного вище кредитного договору., існуючих в теперішній час, і тих що можуть виникнути в майбутньому (а.с.25-40).

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 25.05.2011 року, яке набрало законної сили 04.08.2011 року, у справі за позовом АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та фірми ?Укрспецтехніка? про стягнення заборгованості за кредитом позов банку було задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів кредитну заборгованість в розмірі 275068,11грн. Вирішено питання про судові витрати. При цьому в мотивувальній частині рішення зазначені складові частини кредитної заборгованості, а саме: 30695,48 доларів США (еквівалентно 244642,98грн.) - заборгованість за кредитом; 3425,87 доларів США (еквівалентно 27304,18грн.) - заборгованість по процентах; 218,39 доларів США (еквівалентно 1740,59грн.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 173,19 доларів США (еквівалентно 1380,36грн.) - пеня за несвоєчасне погашення процентів (а.с.101-102).

Вказане рішення суду не виконане, що сторонами не заперечується.

Таким чином, вже існує судове рішення про дострокове стягнення з одних і тих відповідачів кредитної заборгованості за кредитним договором від 01.08.2008 року, що був укладений між ОСОБА_2 та банком. Однак, враховуючи, що час, в межах якого стягується борг, а також підстава цього позову (а саме невиконання судового рішення від 25.05.2011 року, про що заявник підтвердив у своїй апеляційній скарзі) є різними, то слід дійти висновку про відсутність підстав для застосування п.2 ст.205 ЦПК України.

З метою об'єктивного судового розгляду апеляційним судом було витребувано вказану вище цивільну справу, з матеріалів якої вбачається, що стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором розрахована за станом на 19.10.2009 року і складається з: заборгованості по кредиту 30695,48 доларів США (еквівалент 244642,98грн.); 3425,87 доларів США прострочених відсотків (еквівалент 27304,18грн.); 218,39 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (еквівалент 1740,59грн.); 173,19 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах (еквівалент 1380,36грн.).

Відповідно до виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року та акту прийому-передачі до нього від 12.04.2012 року ПАТ ?Укрсиббанк? погодився продати (відступити) права вимоги за кредитом ОСОБА_2 №11365307000 та передати їх ПАТ ?ОСОБА_6?, який погодився придбати право вимоги за вказаним кредитом (а.с.47, 48).

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 12.04.2013 року за заявою ТОВ ?Колекторська компанія? ?Вердикт? про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено в задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме з ПАТ ?Укрсиббанк? на ПАТ ?ОСОБА_6? при виконанні вказаного вище судового рішення від 25.05.2011 року (а.с.103).

Колегія суддів вважає, що вказана ухвала суду від 12.04.2013 року не впливає на статус позивача у цій справі, який купив в ПАТ ?Укрсиббанк? права вимоги до відповідачів у цій справі, а тому має право вимоги за цим договором. Вказана ухвала має значення при розгляді відповідних питань у виконавчому провадженні.

Задовольняючи позов частково у цій справі, суд дійшов до правильного висновку, що з відповідачів вже було стягнуто тіло кредиту в сумі 30695,48 доларів США і в цій частині позову слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розрахунком розміру стягнутих відсотків, зробленим судом шляхом віднімання стягнутих відсотки за судовим рішенням від 25.05.2011 року від розміру відсотків, розрахованого позивачем.

До такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

З аналізу ст.ст.256, 257 ч.4, 257, 253, 261 вбачається, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14 та постанові від 01 жовтня 2014 року у справі 6-133цс14.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору не передбачено. Сторони визначили строк дії кредитного договору до 01.08.2013 року. Крім того, судовим рішенням від 25.05.2011 року вся кредитна заборгованість стягнута. Отже, договірні правовідносини між сторонами припинились.

Цей позов було пред'явлено до суду 26.08.2014 року.

Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом повинен бути нарахованим за період з 26.08.2011 року, тобто з початку позовної давності, оскільки проценти відповідачами не погашались, і до 01.08.2013 року тобто до закінчення строку дії договору.

Дійсно, згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, розмір відсотків за користування кредитом нарахований в межах дії договору, а саме по квітень 2013 року.

Згідно п.1.3.1 кредитного договору процентна ставка складає 14,50% річних. За порушення позичальником зобов'язань банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від вказаної ставки (а.с.8).

Так, з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що за підвищеною вдвічі процентною ставкою (а саме 29%) нараховуються відсотки на прострочену суму заборгованості.

Відповідно до п.2.2 додаткової угоди від 30.01.2009 року до вказаного кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісяця у два етапи за методом "30/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України (а.с.15).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості за відсотками за станом на 09.12.2014 року складає 25577,55 доларів США, що еквівалентно 398434,72грн. При цьому розрахунок починається з 19.12.2011 року, де вже нараховані відсотки на поточну суму заборгованості в сумі 16170,42 доларів США і вказана прострочена сума заборгованості в розмірі 16558,59 доларів США, на яку нарахований подвійний відсоток (а.с.111).

Отже, як зазначено вище, необхідно обрахувати розмір відсотків за період позовної давності: з 26.08.2011 року і до 01.08.2013 року.

З наданого розрахунку цей період повністю не зазначений: він починається з 19.12.2011 року і в ньому вже є сума нарахованих відсотків в розмірі 16170,42 доларів США на поточну заборгованість.

З урахуванням того, що заявник, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, до суду не з'явився, колегія на підставі ч.ч.2 і 3 ст.169 ЦПК України вважала за необхідне розглянути справу за відсутності представника банку. А тому заявник несе відповідальність за наслідки неподання доказів для обрахування розміру заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Такий розмір складає 9031,48 доларів США, що еквівалентно за станом на 12.08.2014 року (як зазначив суд першої інстанції) 118583,33грн.

При цьому колегія суддів враховує наданий банком розрахунок заборгованості (а.с.24, 111), з якого вбачається, що вказана сума заборгованості за відсотками зазначена в 6 та 9 колонках (відповідно: нараховані відсотки на поточну суму заборгованості з відсотковою ставкою 14,5% в сумі 17808,96 доларів США та нараховані відсотки на прострочену суму заборгованості з відсотковою ставкою 29,00% в сумі 7392,94 доларів США). Шоста колонка починається з суми 16170,42 доларів США станом на 19.12.2011 року. Колегія суддів вважає, що за відсутності диференційованих сум, з яких складається зазначена сума 16170,42 доларів США, неможливо встановити розмір відсотків за період з 26.08.2011 року і до 19.12.2011 року, а тому вказана сума (16170,42 доларів США) підлягає виключенню з розміру заборгованості. Відтак, вказаний розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом складає 9031,48 доларів США (17808,96 - 16170,42 + 7392,94).

Що стосується стягнення заборгованості солідарно з поручителів, то колегія суддів виходить з наступного.

Аналіз ст.ст.553 ч.1, 554 ч.ч.1 і 2, 559 ч.4, 251, 252 дає підстави вважати, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У цій справі не відповідає закону висновок суду про стягнення з поручителів солідарно з боржником суми заборгованості.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і поручителі) взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 01.08.2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор раніше звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, відповідне рішення суду, зазначене вище, було ухвалено 25.05.2011 року.

Отже, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла в боржника за період з 26.08.2011 року і до 01.08.2013 року у зв'язку з несплатою боржником процентів за користування кредитом.

Оскільки відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені вище правила щодо обчислення позовної давності з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (з урахуванням положень частини четвертої ст.559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з договору, додаткової угоди та графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання (що має місце в правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі), в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Крім того, аналіз ч.4 ст.559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої ст.559 ЦК України можна дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14.

Отже, права кредитора у цій справі припинилися.

Зазначені вимоги закону судом не враховані, а тому висновки суду про те, що в банку є право на пред'явлення вимоги до поручителів не ґрунтуються на законі. Тобто, у справі, яка переглядається, суд неправильно застосував норму частини четвертої ст.559 ЦК України, дійшовши висновку про те, що строк виконання зобов'язання до дня звернення з позовом до суду не настав.

Крім того, слід зазначити, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність різних поручителів, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні. Саме таку правову позицію висловив і Верховний Суд України у своїй постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-35цс15.

Таким чином, судове рішення в частині солідарного стягнення з усіх відповідачів на користь позивача заборгованості по відсотках за користування кредитом слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким вказану заборгованість стягнути лише з позичальника ОСОБА_2, а в солідарному стягненні заборгованості з поручителів слід відмовити. В решті це рішення слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів враховує можливість виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів апеляційної скарги (ч.3 ст.303 ЦПК України), якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.251-253, 254, 261, 553, 554, 559, 1050 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка", ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" заборгованості по відсотках за користування кредитом скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 9031,48 доларів США, що еквівалентно станом на 12.08.2014 року сумі 118583,33грн.

В позові публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка", ОСОБА_5 про стягнення солідарно з позичальником ОСОБА_2 заборгованості по відсотках за користування кредитом - відмовити.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

судді: