Постанова № 43608796, 16.04.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/387/15-а

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" квітня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Старжинська О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про скасування постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

В С Т А Н О В И В:

30.01.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 27.03.2014 року, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 27.03.2014 року, постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення судового збору та витрат на проведення виконавчих дій від 14.11.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на виконанні у відповідача знаходилось виконавче провадження по виконанню рішення Вознесенського міськрайонного суду від 14.11.2013 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів, яке у зв'язку зі смертю боржника та заміною сторони виконавчого провадження було ним добровільно виконано 05.11.2014 року.

Посилаючись на незаконність постанов відповідача про стягнення судового збору та витрат на проведення виконавчих дій від 27.03.2014 року та постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення судового збору та витрат на проведення виконавчих дій від 14.11.2014 року, позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, вказуючи, що вимога державного виконавця в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №42615970 про самостійне виконання боржником рішення суду в 7-дневний строк з моменту його винесення шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби та надання документального підтвердження повного виконання рішення в строк до 27.03.2014 року виконана боржником не була і факт смерті стягувача в даному випадку на виконання цієї вимоги не впливав: кошти у будь-якому випадку мали б знаходитися на рахунку до встановлення правонаступника.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно статті 18 частини 1 пункт 5 КАС України дана справа за предметною підсудністю підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

В судовому засідання встановлено, що на підставі заяви представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від 20.03.2014 року із доданим виконавчим листом №473/3510/13-ц виданим Вознесенським міськрайонним судом 30.12.2013 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42615970

від 20.03.2014 року та надано строк для самостійного виконання рішення суду до 27.03.2014 року, копія якої боржником ОСОБА_1, була отримана, про що свідчить його звернення 24.03.2014 року із заявою від 21.03.2014 року до відповідача, де він повідомляв про смерть стягувача ОСОБА_2

27.03.2014 року державний виконавець виніс постанови про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вказані постанови ОСОБА_1 не направлялись, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено таких дій. Постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем мотивована тим, що боржником у встановлений державним виконавцем для самостійного виконання строк не виконано виконавчий лист та не надано документального підтвердження повного виконання рішення в вказаний строк.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 28.10.2014 року за поданням державного виконавця було замінено стягувача, яким став спадкоємець за законом ОСОБА_5.

05.11.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням заяви правонаступника стягувача про повне фактичне виконання рішення суду на підставі статті 49 частини 1 пункту 8 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій виділено в окреме виконавче провадження для подальшого виконання.

14.11.2014 року відповідач виніс постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Вказані постанови були відправлені боржнику ОСОБА_1 простим листом, 21.01.2015 року боржник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами цього виконавчого провадження та отримав їх копії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове його виконання.

Положеннями частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

В судовому засіданні при огляді виконавчого провадження ВП №42615970 не встановлено фактів вчинення державним виконавцем в межах виконавчого провадження про стягнення коштів на користь правонаступника стягувача будь-яких заходів примусового виконання рішення суду (запитів щодо з'ясування майна боржника, на яке можливо накласти арешт, накладення арешту на майна і т.д.).

Таким чином, при встановленні, що боржник ОСОБА_1 самостійно не виконав рішення суду в строк встановлений законом шляхом визначеним державним виконавцем (перерахування коштів на депозитний рахунок), не надав документального підтвердження повного виконання рішення суду, але при відсутності зі сторони державного виконавця будь-яких дій щодо примусового виконання рішення суду, постанова про стягнення виконавчого збору не може вважатися обґрунтованою. Приписи ч.2 ст 28 ЗУ «Про виконавче провадження» про те, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом були прийняті ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 року і вони не поширюються на правовідносини на час винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Цим же законом (п.8 ст. 28) передбачено, що постанова про стягнення судового збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Через відсутність підстав для прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, постанови про відкриття виконавчого провадження за цими виконавчими документами також є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 158- 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 27.03.2014 року, постанови про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій від 27.03.2014 року, постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 судового збору та витрат на проведення виконавчих дій від 14.11.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в Одеський апеляційний адміністративний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення постанови суду.

Суддя: О.Є.Старжинська