Ухвала суду № 43602066, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/27641/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року

у справі № 2а-12477/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко» (далі - ТОВ «Петрус-Алко»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001542220 від 25 травня 2012 року та № 0001552220 від 25 травня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю товариством реального характеру здійснених господарських операцій та використання придбаної алкогольної продукції в межах власної господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Петрус-Алко» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001542220 від 25 травня 2012 року та № 0001552220 від 25 травня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Петрус-Алко» щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південні традиції» за період з 01 вересня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт № 134/22-20/36942172 від 03 травня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаної в ТОВ «Південні традиції» алкогольної продукції, з огляду на непідтвердження факту реального вчинення господарських операцій.

Такий висновок контролюючим органом мотивовано посиланням на акт № 1114/23-4/37550936 від 24 лютого 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в якому зазначено про відсутність у ТОВ «Південні традиції» необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені названою особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542220 від 25 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 212 353,75 грн. (169 883,00 грн. - основний платіж, 42 470,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001552220 від 25 травня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 55 368,00 грн.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а не факт безпосереднього використання таких товарів (робіт, послуг), як помилково зазначив суд першої інстанції. Крім того, відповідні операції повинні бути оформлені первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, на підтвердження фактичного виконання розглядуваних поставок ТОВ «Петрус-Алко» подано належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, посвідчення якості.

Контролюючим органом, крім того, не спростовано, що понесені товариством витрати, враховуючи його основний вид діяльності та наявні в матеріалах справи докази, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а спірні операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За наведених обставин, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід погодитись з доводами суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.