Ухвала суду № 43601895, 30.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 9104/122884/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

комунальне підприємство «Сокальжитлокомунсервіс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сокальському районі в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000061601 від 18.01.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції комунальне підприємство «Сокальжитлокомунсервіс» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що суд не повністю з'ясував та не дослідив усіх обставин, що мають значення для справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що 11 січня 2012 року податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області проведено перевірку дотримання вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу комунальним підприємством «Сокальжитлокомунсервіс» за період з 01.07.2008 р. по 05.01.2012 р., за результатами якої складено акт № 28/1601/31963156 від 11.01.2012 р. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000061601 від 18.01.2012 року, яким підприємству, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, передбаченого п.57.1 ст. 57, та ст. 126 Податкового кодексу України за затримку календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 1269 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, та зобов'язано КП «СЖКС» сплатити штраф у розмірі 20% - тобто 8 294,72 грн.

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирав чинності з 1 січня 2011 року. Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин. Питання виникнення та погашення податкового боргу врегульовувалось Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності до закону.

Однак при винесенні вище зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сокальському районі не було враховано платіжні доручення (які надавались для підтвердження сплати), сплачені КП «Сокальжитлокомунсервіс», узгоджені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, згідно податкових декларацій, за вищевказані періоди у встановлені строки.

Згідно податкових декларацій, задекларовано суми основних платежів з податку на додану вартість. Відповідно до актів перевірки, сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань за платежами податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), на які державною податковою інспекцією у Сокальському районі нараховані штрафні санкції з порушенням пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якого у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податку. А самостійне зарахування державної податкової інспекції в Сокальському районі сплачених КП «Сокальжитлокомунсервіс» сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування підприємством коштів до бюджету, є неправомірним.

Так, згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Але зазначена вище норма Закону визначає правило та не містить обов'язку або механізму його реалізації, суб'єктного складу, а саме переліку осіб, щодо яких вона застосовується і переліку осіб, яким надано право його виконання.

У відповідності до вимог п.п. 7.1.1 п.7.1 ст.7 вказаного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно п.6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 року № 377/8976 (з змінами та доповненнями), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог у разі примусового списання коштів (глава 5 цієї Інструкції). Згідно п.3.8 зазначеної вище Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повну інформацію визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Крім того, п. п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом. При цьому, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання. Вказаним Законом визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу».

Отже , у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Тому апелянт вважає, що виходячи за межі повноважень відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000061601 від 18 січня 2012 року щодо сплати штрафу в розмірі 20% у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за червень, липень 2008 року, яке було задекларовано згідно декларацій, №16018 від 19.06.2008 року та № 19394 від 17.07.2008 року та неправомірно нараховує штрафну санкцію на податковий борг, строк для оскарження якого перевищив граничний термін 1269 днів, та який підлягає списанню.

Відповідно до п. 101.2.3. ст. 101 Податкового кодексу України та «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» затверджений наказом ДПА України №1034 від 24.12.2010 року, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст. 101 Податкового кодексу України вважається безнадійним податковим боргом, та у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий податковий борг підлягають списанню.

Крім того КП «Сокальжитлокомунсервіс» неодноразово надсилали до державної податкової інспекції у Сокальському районі листи про спонукання до списання податкового боргу. На підставі ст. 101.2.3. ст. 101 Податкового кодексу України та жодної відповіді на такі листи не надходило, чим було порушено право на списання безнадійного боргу.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2012 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету за період з 01.07.2008 по 05.01.2012 року згідно якого встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, яке полягає у несвоєчасній сплаті суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах). В акті перевірки зазначено, що позивачем подано декларацію по ПДВ № 16018 від 19.06.2008 року (до сплати визначено податкове зобов'язання) в сумі 39976, 00 грн., граничний термін сплати - 01.07.2008 року). Однак частину узгодженої суми податкового зобов'язання в граничні терміни позивачем не сплачено, а саме - 11588, 95 грн., сплачено лише в грудні 2011 року наступними платіжними дорученнями № 1873 від 21.12.2011 року в сумі 10000,00 грн., № 223 від 22.12.2011 року в сумі 1588, 95 грн., тобто сплата відбулася з порушенням. Позивачем подано декларацію по ПДВ № 19394 від 17.07.2008 року (до стати визначено податкове зобов'язання в сумі 50149, 00 грн., граничний термін сплати - 30.07.2008 року, однак частину узгодженої суми податкового зобов'язання в граничні терміни позивачем не сплачено, а саме - 29884, 65 грн., сплачено лише в грудні 2011 - січні 2012 роках наступними платіжними дорученнями № 223 від 26.12.2011 року в сумі 1244, 65 грн., № 229 від 26.12.2011 року в сумі 25364, 00 грн., № 1903 від 28.12.2011 року в сумі 2576, 00 грн., № 21 від 05.01.2012 року в сумі 700, 00 грн., тобто сплата відбулася з порушенням. На підставі зазначеного акту ДПІ у Сокальському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000061601, яким визначено грошове зобов'язання щодо сплатити штрафу у розмірі 8294,72 грн. за затримку на 1269 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 41473, 6 грн.

Згідно матерів справи вбачається що позивачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість: за травень 2008 року від 19.06.2008 року (зобов'язання у сумі 39976 грн.), за червень 2008 року від 17.07.2008 року (зобов'язання у сумі 50149 грн.), крім того суду подано платіжні доручення № 1432 від 22.07.2008 року на суму 5000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2008 року; № 1444 від 24.07.2008 року на суму 10000, 00 грн., призначення платежу ПДВ за червень 2008 року, № 1447 від 28.07.2008 року на суму 5000, 00 грн., призначення платежу ПДВ за червень 2008 року, № 1470 від 30.07.2008 року на суму 1326, 52 грн., призначення платежу кошти одержані від описаної дебіторської заборгованості згідно акту опису від 12.10.2007 року.

Дослідивши вказані платіжні доручення, судом першої інстанції з'ясовано, що позивачем згідно призначення платежу сплачено лише частина суми згідно спірних декларацій, а саме: згідно декларацій від 19.06.2008 року на суму 39976, 00 позивачем своєчасності сплати не підтверджена (штрафна санкція застосована за несвоєчасну сплату частини суми згідно вказаної декларації, а саме - 11588, 00 грн.), згідно декларації від 17.07.2008 року на суму 50149, 00 грн., позивачем сплачено лише 21326, 52 грн., тобто в частині суми 28822, 48 грн., своєчасності сплати не доведено (штрафна санкція застосована за несвоєчасну сплату частини суми згідно вказаної декларації, а саме - 29884, 65 грн.).

Суд першої інстанції правильно вказав, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначив процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Згідно з пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідно до п. 5.1.4 п. 5.4 ст. 5 даного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею визнається сумою податкового боргу платника податків.

Крім того судом правильно враховано, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755 - VI. Відповідно до п. 2 розділу XIX перехідні положення» Кодексу з 01.01.11 втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З урахуванням викладеного суд прийшов до переконливого висновку, що частина суми самостійно задекларованих зобов'язань 41473, 60 грн., була сплачена із затримкою більшою 30 календарних днів, а відтак ДПІ у Сокальському районі Львівської області правомірно застосував штрафні санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу у розмірі 8294, 72 грн.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі № 2а-2429/12/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин