Ухвала суду № 43601837, 08.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Заводян К.І., Бреславського О.Г.

секретаря Давньої Я.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» Тимцяся Івана Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору недійсним за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 січня 2015 року,

встановила:

ОСОБА_4 у серпні 2014 року звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору недійсним.

Зазначав, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір на виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій 19 вересня 2013 року.

Також публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 вчинено договір кредиту 19 вересня 2013 року №401522752.

Вказував, що правочини не відповідають волевиявленню, оскільки у зв»язку із хворобою не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

№22ц-489 2015 рік Головуючий у 1 інстанції Вольська-Тонієвич О.В.

Категорія: 19/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Просив визнати договір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій від 19 вересня 2013 року, договір між публічним акціонерним товариством

«Альфа-Банк» та ОСОБА_6 кредиту від 19 вересня 2013 року №401522752 недійсними.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 січня 2015 року позов задоволено, постановлено визнати договір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій від 19 вересня 2013 року, договір між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 кредиту від 19 вересня 2013 року №401522752 недійсними.

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 січня 2015 року скасувати та увалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору недійсним відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.225 ЦК України та вважав встановленим, що ОСОБА_4 у момент вчинення договору між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій від 19 вересня 2013 року, договору між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 кредиту від 19 вересня 2013 року №401522752 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії параноїчної форми, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Обгрунтовано висновки суду першої інстанції висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії Чернівецької обласної психіатричної лікарні від 19 листопада 2014 року №451.

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

Встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір на виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій 19 вересня 2013 року.

Також публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 вчинено договір кредиту 19 вересня 2013 року №401522752.

За змістом ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтересі порушені.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №7 «Про судову практику розгляду цивільних справах про визнання правочинів недійсними» правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не можна керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.145 ЦПК зобов»язаний призначити судову-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст.212 ЦПК.

На підставі висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії Чернівецької обласної психіатричної лікарні від 19 листопада 2014 року №451 станом на вересень 2013 року ОСОБА_4 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизофренії параноїчної форми, безперервний перебіг з вираженим апато-абулічним дефектом, за своїм психічним станом не міг усвідомлювати характер та значення своїх дій (а.с.57-60).

Згідно до положень ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року, виходячи з вимог норми ч.1 ст.225 ЦК України, висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, стосуються результатів оцінки доказів.

Між тим, вони суперечать положенням ч.3 ст.212 ЦПК України про те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд першої інстанції правильно взяв до уваги ч.6 ст.147 ЦПК України та роз"яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п.3 постанови від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", за якими при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, має грунтуватися на всебічному, повному й об"ективному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив і з інших доказів про стан ОСОБА_4 на момент укладення правочину, зокрема, довідки Чернівецької обласної психіатричної лікарні від 22 липня 2014 року №3937, відповідно якої ОСОБА_4 з 31 травня по 11 липня 2013 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом шизофренії параноїчної форми, безперервний перебіг з вираженим апато-абулічним дефектом (а.с.9), довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 1 червня 2012 року №345483 серія 10ААА щодо встановлення ОСОБА_4 третьої групи інвалідності (а.с.7), свідчення ОСОБА_8

Не заслуговують на увагу доводи публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про те, що оспорюваний правочин не порушує права та законні інтереси ОСОБА_4

Згідно із роз»ясненнями, наданими у абз.1 та 3 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №7 «Про судову практику розгляду цивільних справах про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

У абз.4 п.7 постанови від 6 листопада 2009 року №7 «Про судову практику розгляду цивільних справах про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України також роз»яснив, що судом необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобво»язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Твердження публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі щодо можливості повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 конструкцій, які одержано на виконання договору, фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не порушувалося питання про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.

За таких обставин рішення Першотравневого районного суду м.Черінвці від 29 січня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді