Постанова № 43595820, 14.04.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа 337/1579/15-а

Провадження № 2-а/337/62/2015

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сидорової М.В.

при секретарі - Стафорової О.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ященко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату в особі військового комісару підполковника Хобот Владислава Петровича про визнання протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2015 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому вказав, що 20 березня 2015 року він отримав рекомендованою кореспонденцією постанову №251/м від 13.03.2015 року за справою про адміністративне правопорушення згідно якої на нього покладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,0 гривень за правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. В постанові зазначено, що він не з'явився за викликом до військового комісаріату під час проведення мобілізації, чим порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В постанові також вказано, що він про місце і дату явки був повідомлений, але причини неявки він не повідомив.

Позивач у своєму адміністративному позові доводить, що про необхідність явки до військового комісаріату йому не було відомо, оскільки повісток чи повідомлень ні за місцем проживання, ні за місцем роботи з цього приводу не отримував. Таким чином в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 210-1 КУпАП.

Оскільки про наявність оскаржуваємої постанови йому стало відомо 20 березня 2015 року, тобто коли він отримав копію цієї постанови рекомендованою поштою, він пропустив строк на оскарження постанови з поважної причини, в зв'язку з чим просить поновити строк оскарження.

Також просить визнати протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення №251/м від 13.03.2015 року та скасувати її в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги та просив суд задовольнити його позов по тим підставам, що викладені в адміністративному позові. Також пояснив, що він працює в МКП «Основаніє» м.Запоріжжя, але за місцем роботи йому ніяких повісток до військового комісаріату для проходження медичного огляду в грудні 2014 року не вручали, та про необхідність явки не повідомляли. Лише 26 березня 2015 року він отримав повістку із вказівкою з'явитися для проходження медичного огляду до військового комісаріату, в зв'язку з чим 27 березня 2015 року з'явився на виклик. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача - Ященко І.Г. в судовому засіданні заперечуючи проти позову зазначила, що в кінці грудня 2014 року за місцем роботи позивача, а саме МКП «Основаніє», було передано повістки на проходження медичного огляду військовозобов'язаними працівниками. Повістки, які не було отримано працівниками МКП було повернуто на адресу військового комісаріату, при цьому зазначено причину невручення повістки по кожному працівнику. Підставою невручення повісти ОСОБА_1 стала відмова ОСОБА_1 від її отримання, про що свідчать документи надані МКП. При цьому ОСОБА_1 був сповіщений відділом кадрів МКП про дату та час прибуття за повісткою та причину виклику. У встановлені строки, а саме з 22 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 для проходження медичної комісії до військового комісаріату не з'явився, причини неявки не повідомив, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП. 05.03.2015р. відносно ОСОБА_1 за місцем його роботи представником ЗОМВК було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився. При цьому йому було роз'яснено ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, запропоновано надати пояснення та сповіщено про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. В призначений час ОСОБА_1 не з'явився, тому постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності було винесено у його відсутність та копія постанови надіслана за місцем його мешкання. Медичну комісію позивач пройшов лише 27 березня 2015 року, після повторного сповіщення, але це не звільняє від адміністративної відповідальності. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню через наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно суд розглядає дану категорію справ у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (із змінами), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 30.12.2014р. за вих.№19292/05 директором МКП «Основаніє» м.Запоріжжя Гавріковим О.О. військовому комісару Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату Хобот В.П. було повернуто не врученими 30 повісток виписаних на ім'я працівників підприємства про проходження медичної комісії, із вказівкою причин невручення. Зокрема, згідно відомості неотриманих повісток, складеної начальником відділу по роботі з персоналом МКП «Основаніє» Субботіною Т.А., працівнику підприємства ОСОБА_1 не вручено повістку в зв'язку з відмовою від її отримання.

Згідно наданої суду представником відповідача копії повістки, виписаної на ім'я ОСОБА_1 та повернутої до військового комісаріату неврученою, останній повинен був прибути до Запорізького ОМВК до 9.00 годин з 22 по 26 грудня 2014 року для проходження медичної комісії.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що оскільки ОСОБА_1, який був повідомлений про необхідність прибути до військового комісаріату, до 26 грудня 2014 року не прибув для проходження медичного огляду, то саме 26 грудня 2014 року вважається датою вчинення ним адміністративного правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, та саме з цієї дати почався відлік строку накладання на порушника адміністративного стягнення, який складає два місця з дня вчинення правопорушення.

Відповідно до протоколу №251 про адміністративне правопорушення, складеного 05 березня 2015 року інспектором з обліку та бронювання військовозобов'язаних Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату Демьяненко В.І., ОСОБА_1 не з'явився за викликом до Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Про місце та дату явки був повідомлений особисто. Причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. В протоколі міститься запис про те, що ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису протоколу відмовився, що засвідчують своїми підписами два свідки.

Судом також встановлено, що постановою №251/м від 13.03.2015р. у справі про адміністративне правопорушення, винесеної військовим комісаром Запорізької ОМВК підполковником Хобот В.П., позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови, підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не з'явився на виклик до військового комісаріату під час проведення мобілізації, чим порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Також в постанові зазначено про те, що він був повідомлений про місце і дату явки, але причини неявки не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 235 КУпАП, військові комісари розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 - 211-6 КУпАП.

Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час та місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові документи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку дотримано не було.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерплих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.254 КУпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 210-1 КУпАП, за якою пригнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому, стаття 210-1 КУпАП містить дві частини: частина 1 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; частина 2 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Оцінивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП, відповідачем було допущено грубе порушення вимог діючого законодавства, а саме порушено ст.ст. 278, 280 КУпАП, оскільки не було перевірено, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення від 05.03.2015р. відносно ОСОБА_1 за ст.210-1 КУпАП, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, не зазначено місце, час вчинення правопорушення, а також не зазначено частини статті 210-1 КУпАП за якою притягується позивач до адміністративної відповідальності.

Невірна (неповна) кваліфікація правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення свідчить про його неповноту та такі недоліки унеможливлюють встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а також вирішення питання щодо розміру адміністративного стягнення. В зв'язку з чим, такий протокол повинен бути повернутий для належного оформлення відповідно вимогам чинного КУпАП.

На такі недоліки, військовий комісар розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, уваги не звернув. Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови також не зазначив частини статті 210-1 КУпАП.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Слід також зазначити, що як встановлено судом, та це не спростовується представником відповідача, ОСОБА_1 було встановлено час, в період якого він повинен був з'явитися до військового комісаріату для проходження медичного обліку, а саме у період часу з 22 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року. Враховуючи, що з 26 грудня 2014 року по 13 березня 2015 року сплинуло більше двох місяців, то при встановленні військовим комісаром наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП із вказівкою відповідної частини статті, на останнього не могло бути накладено адміністративне стягнення в зв'язку зі спливом строку, передбаченого ст.38 КУпАП.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що при винесенні постанови №251/м від 13.03.2015р. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП, не проведено всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а тому, враховуючи вищевикладені обставини та порушення допущенні відповідачем при винесенні постанови, суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача та про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення.

Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку для звернення до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

В силу ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 13 березня 2015 року, а із вказаним позовом до суду позивач звернувся 27 березня 2015 року, тобто звернувся з позовом з пропуском встановлено статтею 289 КУпАП строку звернення. При цьому судом встановлено, що копію оскаржуваної постанови відповідач відправив позивачу 16 березня 2015р., а позивач отримав 20 березня 2015 року, про що свідчить конверт поштового відправлення з рекомендованим повідомленням із штампом «Укрпошти» та що не спростовано представником відповідача шляхом наданні інших письмових доказів.

Враховуючи вимоги ст. 289 КУпАП та ст. ст. 99 - 103 КАС України, суд вважає, що слід поновити ОСОБА_1 строк на подачу адміністративного позову, оскільки він ним був пропущений з поважних причин, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Оскільки відповідач не довів правомірність своїй дій, яка полягає у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про неправомірність винесення оскаржуваної постанови, а тому її слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 251, 268, 288 ч.1, 289 КУпАП, ст. ст. 2, 3, 1011, 12, 18, 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 171-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату в особі військового комісару підполковника Хобот Владислава Петровича про визнання протиправною постанову №251/м від 13.03.2015р. у справі про адміністративне правопорушення і її скасування.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату в особі військового комісару підполковника Хобот Владислава Петровича про визнання протиправною постанову №251/м від 13.03.2015р. у справі про адміністративне правопорушення та її скасування - задовольнити.

Постанову № 251/м від 13.03.2015 року винесену військовим комісаром Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату підполковником Хобот Владиславом Петровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1КУпАП у вигляду штрафу в сумі 510грн. скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 1712 КАС України, постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: М.В. Сидорова

14.04.2015