Постанова № 43593510, 09.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 638/21113/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.2015р. по справі № 638/21113/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа Український державний науково-дослідний інститут проблем водопосточання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "УкрВОДГЕО"

про відновлення наукової пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дзержинського районного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), Управління Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова (далі - відповідач 2), третя особа Український державний науково-дослідний інститут проблем водопосточання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "УкрВОДГЕО", в якому просила визнати, що 06.04.2009 року вона була звільнена з наукової посади і призначена їй наукова пенсія з квітня 2009 року була правомірною; зобов'язати органи Пенсійного фонду поновити їй наукову пенсію в первісно призначеному розмірі з урахуванням минулих індексацій та визнати неправомірними відрахування з пенсії; притягти до адміністративної відповідальності посадових осіб Пенсійного фонду обмеживших її право на гідне пенсійне забезпечення за віком як наукового працівника і допустивших по відношенню до неї численні порушення пенсійного законодавства.

Постановою Дзержинського районного суду від 26.01.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнених вимог апеляційної скарги, просить оскаржувану постанову Дзержинського районного суду від 26.01.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова скасувати свої рішення за 2012-2013 роки про позбавлення її наукової пенсії з 29.04.2009 року і переведення на пенсію на загальних підставах, про повторне призначення наукової пенсії з 18.02.2013 року, а також про щомісячне утримання 20% від суми пенсії з листопада 2013 року. Також апелянт просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова поновити з вересня 2012 року виплату пенсії наукового працівника, з урахуванням індексації та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова повернути утримані та невиплачені суми в розмірі 297798,22 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Від відповідачів надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, справу розглянути без участі представника другого відповідача.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працювала в Українському державному науково-дослідному інституті проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «УкрВОДГЕО» в різних підрозділах з 1979 року.

Наказом №6-ОС від 02 квітня 2009 року звільнена з посади старшого наукового співробітника (ДЦПГТС)УДНДІ «УкрВОДГЕО» згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

28 квітня 2009 року ОСОБА_1 отримала від УДНДІ «УкрВОДГЕО» довідку №70 для звернення в Пенсійний фонд України за призначенням пенсії, якою підтверджено науковий стаж заявниці та її право на отримання наукової пенсії.

29 квітня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України Дзержинського району м. Харкова старшому науковому співробітнику ОСОБА_1 призначена наукова пенсія відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і на підставі наданої довідки №70 від 28.04.2009 р. про науковий стаж та звільнення з роботи, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

В подальшому, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року скасовано п.6 наказу № 6-ОС від 02.04.2009 УДНДІ «УкрВОДГЕО» про звільнення ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді старшого наукового працівника з 07.04.2009 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22.02.2012 року залишено в силі рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Наказом в.о. директора підприємства Почепецького Д.М. від 03.07.2012 року №22-0С ОСОБА_1 поновлена на посаді старшого наукового працівника з 07.04.2009 року на попередніх умовах (безстроковий трудовий договір).

25 липня 2012 року позивач письмово повідомила управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про те, що зазначеним наказом її поновлено на посаді старшого наукового співробітника Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "УкрВОДГЕО".

16 вересня 2012 року позивач звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

24 вересня 2012 року, посилаючись на поновлення на роботі, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в результаті чого, виникла переплата за період з 29.04.2009 року по 31.08.2012 року, у розмірі 34 625,74 грн.

Згідно особистої заяви від 16.11.2012 року та на підставі наданих документів з 18.02.2013 року позивачці призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про наукову і науково технічну діяльність».

Пенсію обчислено при загальному стажі 37 років 3 місяці 10 днів, з них 32 роки 9 місяців 22 дні - науковий стаж, з посиланням на те, що протягом трьох років вона не повідомила управління про факт розгляду справи в суді, що, на думку відповідачів, є порушенням ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 07.10.2013 року з листопада 2013 року з пенсії позивача здійснюється утримання надміру виплаченої суми.

Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідачів, звернулась до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення за призначенням пенсії за нормами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» позивачка була на посаді наукового (науково-педагогічного) працівника, що є порушенням статті 24 зазначеного Закону.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо правомірності призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах з 29.04.2009 року, з огляду на наступне.

Згідно статті 253 Кодексу законів про працю України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Так, згідно довідки форма ОК-5, роботодавець не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з квітня 2009 року по липень 2012 року, що свідчить про те, що позивач не працювала вказаний період (а.с.21).

Як вбачається із записів трудової книжки позивача, трудовий договір розірвано з ініціативи роботодавця 06 квітня 2009 року та, згідно рішення апеляційного суду Харківської області від 22.02.2012 року, вказаний період визнано вимушеним прогулом.

Згідно статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, вказана сума у рішенні суду є компенсацією за час вимушеного прогулу та не є заробітною платою.

Отже, як свідчать письмові докази, з моменту звільнення і до фактичного поновлення на роботі, позивач не працювала, заробітну плату не отримувала (а.с. 19, 21, 118-120), а отже мала право на наукову пенсію, призначену з 29.04.2009 року.

Таким чином, переведення позивачки на пенсію за віком за нормами Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' суперечило фактичним обставинам та законодавсвству, що регулює дані правовідносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність захисту прав позивачки, визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах неправомірними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова поновити виплати ОСОБА_1 пенсії наукового працівника з вересня 2012 року, з виплатою недоплачених сум пенсій.

Вимоги апелянта визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо щомісячного утримання з листопада 2013 року 20% від суми пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова повернути утримані суми пенсії, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зі змісту вище викладених норм слідує, що надміру виплачена пенсія підлягає стягненню з пенсіонера лише у випадку подання ним документів з явно неправдивими відомостями чи неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що переплата пенсії виникла в зв'язку з поданням ОСОБА_1 неправдивих відомостей у документах.

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність захисту прав позивачки шляхом визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо щомісячного утримання з листопада 2013 року 20% від суми пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова повернути утримані суми пенсії з ОСОБА_1.

Що стосується вимог апелянта про зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова повернути утримані та невиплачені суми в розмірі 297798,22 грн, колегія суддів зазначає наступне.

З системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Таким чином, оскільки функція визначення конкретного розміру пенсійних виплат є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, суд не має повноважень привласнювати такі функції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги в частині визначення розміру щомісячного утримання з листопада 2013 року 20% від суми пенсії ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.2015р. по справі № 638/21113/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.2015р. по справі № 638/21113/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова поновити виплати ОСОБА_1 пенсії наукового працівника з вересня 2012 року, з виплатою недоплачених сум пенсій.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо щомісячного утримання з листопада 2013 року 20% від суми пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова повернути утримані суми пенсії з ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бегунц А.О.Судді Старостін В.В. Шевцова Н.В.

Повний текст постанови виготовлений 14.04.2015 р.