Ухвала суду № 43593492, 07.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р.Справа № 820/20469/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. по справі № 820/20469/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія "Синтез""

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжирінгова компанія "СИНТЕЗ" (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0000682212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0000682212.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, про що складений акт №53/221/32563055 від 28.03.2012 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України та завищенні податкового кредиту, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, які не відносяться до фінансово - господарської діяльності позивача та включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, зокрема жовтень 2011 року в сумі 275133 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року №0000682212 позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток на суму 343916 грн., із них за основним платежем у розмірі 275133 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 687830 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам п. 198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "Спецбудмонтаж" (далі-контрагент) в перевіряємому періоді.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини ТОВ "Спецбудмонтаж" з яким укладено договір підряду № 0411-СП-4 на виконання будівельних, електромонтажних робіт, проведення збору силового електрообладнання із комплектуючих поставки замовника для налаштування та підключення системи електрообогріву.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме, податковими накладними: № 229 від 31.05.2011 року, № 254 від 31.08.2011 року, № 253 від 31.08.2011 року, № 92 від 25.10.2011 року, № 77 від 20.10.2011 року, № 122 від 31.10.2011 року, № 214 від 30.09.2011 року, № 213 від 30.09.2011 року; справками про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011 року; за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року; актами прийому виконаних робіт: №1 за травень 2011 року, № 2 за травень 2011 року, № 3 за вересень 2011 року, №6 за жовтень 2011 року, №7 за жовтень 2011 року, №4 за вересень 2011року; актами прийому-передачі матеріалів: від 03.10.2011 року, 20.10.2011 року, 03.10.2011 року, 31.10.2011 року, 01.09.2011 року, 01.09.2011 року, 20.10.2010 року, 01.09.2011 року; актами цільового використання матеріалів: від 20.10.2011 року, 25.10.2011 року, 30.09.2011року, 30.09.2011 року, 25.10.2011 року, 30.09.2011 року, 31.10.2011 року; платіжними дорученнями: № 677 від 23.12.2011 року, № 617 від 01.12.2011 року, № 596 від 23.11.2011 року, № 533 від 03.11.2011 року, № 487 від 27.10.2011 року, № 472 від 25.10.2011 року, № 317 від 31.08.2011 року, № 315 від 31.08.2011 року, № 269 від 25.08.2011 року, № 252 від 15.08.2011 року, № 199 від 04.07.2011 року, № 170 від 31.05.2011 року; видатковими накладними: № А-0000481, №РК-02279, № 4206 від 17.10.2011 року, №А-00000454 від 17.10.2011 року,№ РК-02132 від 22.09.2011 року, № 3520 від 13.09.2011 року, № 3519 від 13.09.2011 року, № 58 від 16.09.2011 року, №Э-0003338 від 14.09.2011 року, № РН-4929 від 14.09.2011 року, № ТРН-02328 від 01.09.2011 року, № РК-01973 від 07.09.2011 року, № ХА-3100 підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

З приводу посилань апеляційної скарги на те, що під час перевірки позивачем не надані сертифікат якості товару, то колегія суддів зауважує на те,що акт перевірки не містить зауважень про це.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього колегія суддів зазначає, що апелянтом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "Спецбудмонтаж" у зв'язку з анулюванням свідоцтва контрагента як платника податку на додану вартість від 15.06.2011 року та визнання недійсними декларацій за травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Колегія суддів не приймає вказані доводи та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року по справі № 2-а-8300/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж" та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 370 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж" від 15.06.2011 року з дати складення та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрубомонтаж" як платника податку на додану вартість з 15.06.2011р., а також скасовано реєстраційні дії про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що у позивача були підстави для віднесення сплачених сум податку на додану вартість по податковому кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Спецбудмонтаж".

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. по справі № 820/20469/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Курило Л.В. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2015 р.