Ухвала суду № 43593428, 07.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р.Справа № 818/3625/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. по справі № 818/3625/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Укрнафтозапчастина" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області , в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року № 0004062202.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 11 грудня 2014 року № 0004062202, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 280394,06 грн. за основним платежем та 140197,04 за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у м. Сумах проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" за період серпень 2013 року та ТОВ "Альтком-Буд" за період жовтень-листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.11.2014 року № 4774/2202/30175077/490 (т. 1 а.с.16-29).

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 280394,06 грн., в тому числі за серпень 2013 року на суму 34522,73 грн., за жовтень на суму 245871,33 грн.

На вказаний акт перевірки ТОВ "Укрнафтозапчастина" надано заперечення (т. 1 а.с.30-33) до ДПІ у м. Сумах, однак листом від 09.12.2014 року № 64440/18-19/22-02 висновки акту визнані правомірними та обґрунтованими (т. 1 а.с.34-38).

На підставі висновків перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року № 0004062202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 420591,10 грн., в тому числі 280394,06 грн. основного платежу та 140197,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с.8).

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд", а також ненадання позивачем первинних документів по відносинам із вказаними контрагентами. Обґрунтовуючи висновки акту перевірки по господарським операціям позивача з ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд", ДПІ у м. Сумах посилається на висновки акту перевірки Білоцерківської ОДПІ від 23.05.2014 року № 1540/10-02-22-01/38911099 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Альтком-Буд" щодо підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ "Леван-Трейд" та покупцями за листопад 2013 року - квітень 2014 року (т. 2 а.с.168-176) та висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.11.2013 року № 1270/22-07/37354227 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року (т. 2 а.с.177-180).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту та про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України , в редакції від 08.11.2014р., яка діяла на момент виникнення правовідносин , визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Укрнафтозапчастина" (Покупець) з однієї сторони і ТОВ "Альтком-Буд" (Продавець) з іншої сторони укладено договір № 021013 від 02.10.2013 року (т. 1 а.с.39-40) на постачання товару за специфікаціями, що є додатками до вказаного договору. Поставка продукції відбувалася в жовтні 2013 року.

На виконання вказаного договору в жовтні 2013 року товар, зазначений у видаткових накладних від 29.10.2013 року № 15 (т. 1 а.с.42), на загальну суму 1114487,34 грн., у тому числі 185747,89 грн. ПДВ та № 16 (т. 1 а.с.47) на суму 360740,59 грн. в тому числі 60123,43 грн. ПДВ, поставлений позивачу.

На вимогу зазначеного договору ТОВ "Альтком-Буд" надано ТОВ "Укрнафтозапчастина" податкові накладні від 21.10.2013 року № 5 (т. 1 а.с.43), від 24.10.2013 року № 10 (т. 1 а.с.44), від 28.10.2013 року № 14 (т. 1 а.с.45), від 29.10.2013 року № 15 (т. 1 а.с.46) та від 29.10.2013 року № 16 (т. 1 а.с.48).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.10.2013 року б/н (т. 1 а.с.49).

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 01.04.2011 року (т. 1 а.с.74-81), на виконання якого складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2013 року (т. 1 а.с.86).

Придбаний товар оплачено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.10.2013 року № 928, від 24.10.2013 року № 957, від 28.10.2013 року № 971, від 08.11.2013 року № 1061, від 11.11.2013 року № 1081, № 1077, № 1078, № 1079, № 1080 (т. 1 а.с.70-78).

Придбані товари в подальшому були реалізовані ТОВ "Укрнафтозапчастина" контрагентам, що підтверджується відповідними договорами, видатковими та податковими накладними, актами списання ТМЦ, які містяться в матеріалах справи.

Також, між ТОВ "Укрнафтозапчастина" (Замовник) з однієї сторони і ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" (Виконавець) з іншої сторони укладено договір № 280613 від 28.06.2013 року (т. 1 а.с.89-70) про виконання з липня по серпень 2013 року будівельних та ремонтних робіт термічної дільниці та приміщення компресорної установки.

Як вбачається з матеріалів справи ремонтні роботи проводились ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" на об'єкті - термічна дільниця та приміщення компресорної установки, що знаходиться за адресою - м. Суми, вул. Машинобудівників, 1.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Машинобудівників, 1 належить на праві власності ТОВ "Укрнафтозапчастина" (т. 163-164). Відповідно до витягу, вказаний об'єкт нерухомого майна складається із технічного блоку з адміністративним корпусом, лабораторії випробування етиленових компресорів з адміністративним корпусом та дробеструмной, збірно-зварювального цеху, прохідної, вузла обліку води центрального водопостачання, градірні, дробеструмної камери та огорожі.

29.08.2013 року сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 2008/1 за серпень 2013 року (т. 1 а.с.92-96). Вартість робіт, згідно довідки, склала 207136,37 грн. (т. 1 а.с.97). Акт приймання виконаних робіт відповідає формі, затвердженій наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554.

ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" надано ТОВ "Укрнафтозапчастина" податкову накладну від 29.08.2013 року № 83 на загальну суму 207136,37 грн., в тому числі 34522,73 грн. ПДВ (т. 1 а.с.100). Вказана сума ПДВ включена до складу податкового кредиту згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року (з додатками) (т. 1 а.с.102-108).

ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів і векселів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару , робіт до податкового кредиту.

Тобто, факт реальності господарської операції за участю позивача з ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд" підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

Жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд" підтверджена залученими до матеріалів справи первинними документами.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення отриманих ним у ціні товару , робіт відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання.

Посилання відповідача на акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, з якого вбачається, що висновки про відсутність у цих суб'єктів можливості здійснювати господарські операції з позивачем зроблено без фактичного здійснення перевірки, без дослідження первинної бухгалтерської документації, колегія суддів не приймає до уваги , оскільки відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Дані перевірки контрагенту позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані акту перевірки інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Посилання апелянта на те, що первинні документи щодо взаємовідносин із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» і ТОВ «Альтком-Буд» у позивача правоохоронними органами не вилучалися, тому суд першої інстанції безпідставно застосував норми п.44.6 ст.44 Податкового Кодексу України, до уваги колегією суддів не примаються, виходчи з наступного.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З матеріалів справи вбачається , що при проведенні перевірки ДПІ у м. Сумах витребувало у позивача первинні документи, що підтверджують фінансово-господарські операції із ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд".

Однак , вказані документи не були надані податковому органу в зв'язку з їх вилученням 16.01.2014 року працівниками першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області.

Так, ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.01.2014 року надано дозвіл на обшук нежитлових приміщень, що належать ТОВ "Укрнафтозапчастина" (т. 2 а.с.203).

Згідно протоколу обшуку від 16.01.2014 року слідчим вилучено бухгалтерські та фінансові документи по взаємовідносинам ТОВ "Укрнафтозапчастина" з контрагентами, інші документи, конкретний перелік яких не наведено (т. 2 а.с.156-167).

Відсутність в протоколі обшуку точного переліку документів, які було вилучено під час його проведення, не надає можливості достеменно встановити, що первинні документи щодо взаємовідносин із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» і ТОВ «Альтком-Буд» у позивача правоохоронними органами не вилучалися.

Надана відповідачем копія листа старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області Черешко А. А. від 13.11.2014 р. не може уточнювати відомості, які повинні були бути викладені в протоколі, тому може свідчити лише про відсутність у правоохоронного органу первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» і ТОВ «Альтком-Буд» станом на 13.11.2014 р., але не може підтверджувати, що вони не були вилучені під час проведення обшуку 16.01.2014 р.

Факт вилучення вказаних документів під час проведення обшуку підтверджується іншими матеріалами справи.

Зі скарги позивача за вих. № 52 від 28.01.2014р. вбачається , що він звернувся до Прокурора Сумської області з вимогою про здійснення перевірки дій слідчого при проведенні обшуку 16.01.2014 р., в якій вказані порушення, допущені при обшуку та вилученні документів.

В постанові Прокуратури Сумської області від 15.05.2014 р. про закриття кримінального провадження (т. с. 2, а. с. 157) той же слідчий зазначає, що в ході досудового слідства досліджувалися обставини проведення господарських операцій позивача із вищезазначеним контрагентом, що суперечить твердженню про те, що вилучення відповідних первинних документів не здійснювалося.

Листом від 19.09.2014 р. № 707 позивач повідомив відповідача про відсутність первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» і ТОВ «Альтком-Буд» у зв'язку з їх вилученням в ході обшуку 16.01.2014 р.

Наведене є підставою вважати, що первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські операції позивача із ТОВ "ЕС.ДЕ.ЕР" та ТОВ "Альтком-Буд" , були вилучені при проведенні обшуку, а тому об'єктивно не могли і не були надані при проведенні перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.12.2014 року № 004562201, № 0004572201 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. по справі № 818/3625/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2015 р.