Ухвала суду № 43593167, 30.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 31352/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції до якої приєдналась прокуратура Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року по справі за позовом комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

комунальне підприємство «Водотеплосервіс» Калуської міської ради (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Калуської ОДПІ (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001952302 та № 0001962302 (в частині) від 13.10.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що податковим органом безпідставно здійснено нарахування сум податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій комунальному підприємству «Водотеплосервіс» Калуської міської ради у зв'язку із заниженням суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та завищенням залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому, позивач вказує, що висновки викладені в акті про порушення підприємством вимог п. 1.11 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та пп.187.8, п.187, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2 ст.198, ст.208 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, на підставі яких приймались оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що оскільки позивач не відноситься до кола суб'єктів-покупців, зазначених у п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», таким чином, зазначена норма з врахуванням п.п. 7.5.1 ст.7 цього ж Закону не може бути застосована до операцій, в яких позивач є покупцем. Позивач не повинен розподіляти податковий кредит у зв'язку з одночасним застосуванням касового і некасового способу нарахування податкових зобов'язань. Вказана норма підлягає застосуванню позивачем при веденні податкового обліку з операцій продажу позивачем теплої енергії переліченим категоріям покупців(фізичні особи, бюджетні установи, не зареєстровані платниками цього податку, житлово-експлуатаційні контори, квартирно-експлуатаційні частини, товариства співвласників житла, інші подібні платники податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості, ЖЕКи та бюджетні установи, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Покликання маються на те, що позивач здійснював операції з придбання товарів, робіт послуг для здійснення діяльності із утримання і техобслуговування водо-теплопроводів, забезпечення населення міста та підприємницьких структур питною водою. Законодавство визначає тотожність понять «касовий метод» та «касовий спосіб». Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п. 187.10 ст. 187 ПК України, податкові зобов'язання визначаються за касовим методом. В порушення, позивачем невірно сформовано податковий кредит із сум сплаченого ПДВ по податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Лукор», ДПЗД «Укрінтеренерго» Калуська ТЕЦ, та ДК «Газ України» НАК Нафтогаз України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Калуською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт за №2366/2302/32364207 від 29.09.2011 року. На підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.10.2011 року за №0001952302, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 3 056 219,00 грн., з яких 2 781 193,00 грн. за основним платежем та 275 026,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення від 13.10.2011 року за №0001962302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 514 940,00 грн. у зв'язку із порушенням вимог п. 1.11 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та пп.187.8, п.187, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2 ст.198, ст.208 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VІ.

Згідно із п.п. 11.11. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості, визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

З положень наведених вище норм випливає, що вони поширюються на визначені у них операції з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки теплової енергії, природного газу суб'єктам, вичерпний перелік яких визначено у цій нормі, а саме: фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює особливості визначення бази оподаткування в особливих господарських операціях, в яких покупцем виступає лише особа, що перелічена в цьому пункті. З урахуванням того, що позивач не відноситься до вичерпного переліку цих осіб, то правила визначення податкового кредиту тим способом, яким це здійснено податковим органом на нього не поширюються.

Крім того, комунальне підприємство «Водотеплосервіс» не відноситься до кола суб'єктів-покупців, зазначених у п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», таким чином зазначена норма з врахуванням пп.7.5.1 ст.7 вказаного Закону не може бути застосована до операцій, в яких позивач є покупцем.

Вказана позиція не суперечить практиці суду касаційної інстанції, що мається в матеріалах справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції до якої приєдналась прокуратура Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року по справі № 2а-3484/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 06.04.2015 року