Ухвала суду № 43592664, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 року

справа № 804/15093/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінтек» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Клінтек» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0005172203 від 01.09.2014р. про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 873237,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 436618,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності поставки товарів від ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» за січень 2014 року, ТОВ «Агматіс Трейд» за лютий 2014 року, ТОВ «Стіл-Інвест» за березень 2014 року, ТОВ «Промі-Лайт» за квітень 2014 року, ТОВ «Центр – ТК» за травень 2014 рок, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час перевірки неможливо було дослідити за рахунок кого, яким чином та в присутності яких посадових осіб відбувалося приймання-передача, транспортування товару, а також підтвердити факт поставки товару. Також в видаткових накладних відсутні дані посадових осіб, які підписували документи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Клінтек» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі з викладених у ній підстав, представник ТОВ «Клінтек» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.07.2014р. по 01.08.2014р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Клінтек» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» за січень 2014 року, ТОВ «Агматіс Трейд» за лютий 2014 року, ТОВ «Стіл-Інвест» за березень 2014 року, ТОВ «Промі-Лайт» за квітень 2014 року, ТОВ «Центр - ТК»за травень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.08.2014р. №2734/2203/32861729, яким встановлено встановлено:

1. нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Клінтек», а саме: встановлено відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Клінтек» операцій по ланцюгу з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» за січень 2014 року на суму ПДВ 143664 грн., ТОВ «Агматіс Трейд» за лютий 2014 року на суму ПДВ 177464 грн., ТОВ «Стіл-Інвест» за березень 2014 року на суму ПДВ 173763 грн., ТОВ «Промі-Лайт» за квітень 2014 року на суму ПДВ 192179 грн., ТОВ «Центр – ТК» за травень 2014 року на суму ПДВ 186167 грн.;

2.порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2014 року на загальну суму 873237 грн., в тому числі у періодах: у січні 2014 року на суму 109084 грн.; у лютому 2014 року на суму 181153 грн.; у березні 2014 року на суму 180358 грн.; у квітні 2014 року на суму 192179 грн.; у травні 2014 року на суму 187793 грн.; у червні 2014 року на суму 22670 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005172203 від 01.09.2014р, яким ТОВ «Клінтек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робот, послуг) на загальну суму 1309855,50 грн., з них: 873237,00 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями – 436618,50 грн.

Висновків про допущенні порушення податковий орган прийшов на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.04.2014р. №504/04-62-22-3/38434227 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року; акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 20.06.2014 року №1756/26-55-22-10/38650153 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Агматіс Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р.; акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014р. №1197/26592205/38782260 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл-Інвест» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов’язання та податковий кредит за період 01.03.2014р. по 31.03.2014р.; акт2 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 10.06.2014 року №1601/26-55-22-07/38920669 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промі-Лайт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р.; акт2 Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 03.07.2014 року №346/10-04-22-10/36577386 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр – ТК» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період травень 2014 року.

Висновки податкового органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій контрагентів.

Податковим органом зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність будь-яких документів, підтверджуючих транспортування товару, або будь-яких інших документів, специфікацій, заявок, які б підтверджували фактичне транспортування товару. Зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346.

У перевіряємий період що ТОВ «Клінтек» укладено господарські договори на придбання засобів побутової хімії з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд», з ТОВ «Агматіс Трейд», з ТОВ «Стіл-Інвест», з ТОВ «Промі-Лайт», з ТОВ «Центр-ТК».

На підтвердження виконання господарських операцій з вказаними підприємствами складені первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, як відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Розрахунки між підприємствами проводились грошовими коштами у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями, що підтверджується актом перевірки.

Для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності ТОВ «Клінтек» використовує приміщення (офіс) за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т Миру, 12/176, яке належить одному з засновників підприємства на правах власності згідно з витягом з державного реєстру №24379809 від 17.07.2014р.

У І-ІІ кварталі 2014 року на підприємстві працювало у штаті 12 осіб. Станом на 01.05.2014р. затверджено штатний розклад у кількості 10 штатних одиниць, а саме: директор, 2 заступники директора, 5 прибиральників приміщень, двірник, головний бухгалтер.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Клінтек» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента товарів та послуг на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаному у перевірці контрагенту підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, колегія суддів зазнає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Слід також звернути увагу на те, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж ті що склалися між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відсутності підстав нарахування податкових зобов’язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 15 квітня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова