Ухвала суду № 43592602, 19.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 року

справа № П/811/979/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі № П/811/979/14 за адміністративним позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), про скасування рішення №0002321700 від 25.03.2014р. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8 від 25.03.2014 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року позовні вимоги Державного підприємства "Одеська залізниця" задоволено у повному обсязі.

У травні 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу, вказуючи на те, що суд першої інстанції не врахував позицію податкового органу та вважає свої дії законними та правомірними, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги. Зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм права, і підстави для його скасування відсутні.

Відповідач не направив свого представника для участі у апеляційному розгляді, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, у період з 27.02.2014 р. по 25.03.2014 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку Відокремленого структурного підрозділу Колійної машинної станції №63 Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №970/22-1/01071350 від 25.03.2014р..

Під час перевірки встановлено, що Відокремленим структурним підрозділом Колійною машинною станцією №63 Одеської залізниці надавалися працівникам та пенсіонерам квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, однак їх вартість не включалася до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження сум єдиного внеску у перевіряємих періодах.

На підставі акта перевірки винесено рішення №0002321700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.03.2014 р..

Окрім того, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8 від 25.03.2014 р. на загальну суму 74192,09 грн., у тому числі 49461,35 грн. недоїмки та 24 730,74 грн. штрафних санкцій (а.с.7).

Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі – Закон) платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, роботодавцями, як платниками єдиного внеску, нараховуються єдині внески на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди за цивільно-правовими договорами.

Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” визначено структуру заробітної плати до складу якої входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, у відповідності до ч.2 ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Згідно з п.7.5, 7.6, 7.7 розділу 7 “Соціальні гарантії, пільги, компенсації” Колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Одеської залізничної дороги на 2011 – 2015 роки (далі за текстом – Колективний договір) передбачено право на квитки для безкоштовного проїзду залізничним транспортом.

Право на безплатний проїзд залізничним транспортом є соціальною гарантією працівників залізничного транспорту.

Судом першої інстанції вірно визначено, що вартість безкоштовного проїзду залізничним транспортом не є складовою заробітної плати у розумінні Закону України “Про оплату праці” та, відповідно, не входить до бази нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Безоплатний проїзд залізничним транспортом, що надається у відповідності до Закону України “Про залізничний транспорт” та Колективного договору, є додатковим благом у розумінні пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.1 Закону недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п.6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №455 (далі за текстом також – Інструкція), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами-підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п.7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

У відповідності до змісту п.3 ч.11 ст.25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Суд встановив, що податковим органом не надано до суду доказів надіслання позивачу повідомлення-розрахунку, відповідно до якого здійснено донарахування єдиного внеску у розмірі 49461,35 грн.. Натомість, у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8 від 25.03.2014 р. відповідачем зазначено як суму недоїмки, так і суму штрафної санкції.

Відтак, на час винесення відповідачем рішення №0002321700 від 25.03.2014 р., відповідачем у передбаченому порядку не було донараховано суму недоїмки з єдиного внеску, а тому нарахування штрафної санкції на суму такої недоїмки та включення цієї недоїмки до оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8 від 25.03.2014 р., суперечить вимогам Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржених позивачем рішення та вимоги відповідача.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі № П/811/979/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак