Ухвала суду № 43592590, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 811/1976/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 811/1976/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "Термінал-Експорт" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Приватне підприємство "Термінал-Експорт" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (правонаступником є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області; далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0000592240 та № 0000602240.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року позов Приватного підприємства "Термінал-Експорт" задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач не направив у судове засідання свого представника, про час дату та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Міксбуд", ТОВ "Промагролізинг" за період з 01.01.2008 по 31.03.2011, про що складено акт №63/22-4/34099985 від 18.04.2013р.

07.05.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000602240, яким за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26403 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 20834 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 5209 грн. (а.с. 33).

Податкове повідомлення-рішення №0000602240, ґрунтується на тому, що в порушення 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок за 1 квартал 2010 року на суму 20834 грн. на підставі правочинів з ТОВ "Міксбуд", які є нікчемними.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, (в подальшому - закон України від 28.12.94 №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Як слідує з акту перевірки та досліджених письмових доказів, позивачем включено до валових витрат у 1 кварталі 2010 року згідно отриманих послуг, відповідно до договору про надання консультативних послуг в митній справі, 83 333 грн..

Зазначені послуги, виконані ТОВ "Міксбуд" та оплачені позивачем, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 15.01.2010, податковою накладною та платіжними дорученнями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 20834 грн. за 1 квартал 2010 року, не знайшов свого підтвердження.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000592240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідач вважає, що позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 30000 грн., в т.ч. за січень 2010 року в сумі 30000 грн. в зв'язку із віднесенням до складу податкових зобов'язань та до податкового кредиту суми по нікчемним правочинам з ТОВ "Міксбуд" та ТОВ "Промагролізинг".

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення податкового кредиту), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, у Законі України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

ТОВ "Міксбуд" виписано позивачу податкову накладну на загальну суму ПДВ 16 666,67 грн., яка відповідає вимогам податкового законодавства, чинного на час вчинення правовідносин, а також чинного на час винесення рішення, а саме вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкова декларація за липень 2009 року, в яку також були включені суми коштів по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Промагролізинг", була отримана позивачем в серпні 2009 року, а тому з цього часу почали спливати строки давності, визначені ПК України.

Рішення відповідач виніс 07.05.2013, тобто після закінчення строку 1095 днів.

Оскільки відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про їх скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 811/1976/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак