Постанова № 43591879, 10.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2015 року 08:46 № 826/3520/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Кобилянський К.М., судді Санін Б.В., Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській областідо Державної виконавчої служби України третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1про Визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимога на предмет спору ОСОБА_1, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України у частині відсутності проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №24803920 протягом більш ніж шість місяців;

- визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо нездійснення протягом чотирьох років експертної оцінки нерухомого майна та не проведення його реалізації;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України визначити вартість нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП №24803920 шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га; земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_1, за результатом чого повідомити стягувача;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України провести реалізацію нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП №24803920 шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га; земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення публічних торгів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в тому, що протягом чотирьох років ним не здійснено оцінку майна та не проведено публічні торги з продажу майна боржника. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що оцінка нерухомого майна не проведена у зв'язку із бездіяльністю експертів, яких було призначено постановами державного виконавця. Посилався на те, що у відповідності до пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України встановлено заборону на відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, з огляду на що, земельні ділянки у виконавчому провадженні №24803920 не можуть бути реалізовані раніше строку, встановленого Земельним кодексом України.

В судове засідання 31.03.2015 представник третьої особи не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог третя особа суду не повідомила.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.02.2011 позивач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. 01.12.2010, зареєстрованого в реєстрі за №2-2928 на іпотечному договорі від 13.02.2009, укладеному між Національним банком України та гр. ОСОБА_1, 13.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С., зареєстрованому в реєстрі за №299 (далі - виконавчий документ).

Вказаним виконавчим написом, запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га; земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_1, з метою задоволення вимог Національного банку України в сумі 35 614 433,14 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13.02.2009 №08/09/4.

За результатом розгляду даної заяви головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №24803920 від 24.02.2011 та встановлено термін на добровільне погашення боржником заборгованості.

Вимоги зазначеної постанови №24803920 від 24.02.2011 ОСОБА_1 виконані не були.

Позивач, вважаючи, що за період з 2011 по 2015 роки відповідач не вчинив передбачені законодавством виконавчі дії щодо реалізації вищезазначених земельних ділянок, оскаржив дану бездіяльність до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Матеріали справи свідчать про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2011 ВП №24803920 державний виконавець встановив строк для виконання виконавчого напису у добровільному порядку протягом семи днів з моменту отримання даної постанови.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого напису нотаріуса, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про створення виконавчої групи у виконавчому провадженні №24803920 для проведення опису заставленого майна та його подальшої реалізації.

За поданням державного виконавця, заступник Міністра - директор Департаменту державної виконавчої служби Стаднік Г.В. виніс постанову про утворення виконавчої групи від 12.05.2011.

03.06.2011 проведено опис і арешт майна боржника, а саме: земельних ділянок, на які має бути звернуто стягнення, згідно виконавчого напису нотаріуса від 01.12.2010, про що складено відповідний акт (а.с. 52 Т.І).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Постановою державного виконавця від 26.07.2011 ВП №24803920 призначено Антонова Володимира Олександровича експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання з метою проведення оцінки нерухомого майна, на яке звернуто стягнення.

Дана постанова направлена на адресу ТОВ «Українська експертна група», однак, листом даного товариства від 20.06.2012 №348 постанова від 26.07.2011 ВП №24803920 була повернута без виконання у зв'язку з ненадходженням документів, необхідних для виконання та відсутністю фінансування.

03.07.2012 державний виконавець виніс постанову про призначення ТОВ «Оціночна компанія «Вега» в особі Макогона Валентина Валентиновича експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання з метою проведення оцінки нерухомого майна, на яке звернуто стягнення.

Листом від 14.02.2013 №31 ТОВ «Оціночна компанія «Вега», у зв'язку з переоформленням ним ліцензії на проведення земле оціночних робіт, запропонувало відповідачу звернутися до ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт», яке має відповідну ліцензію.

13.03.2013 державний виконавець виніс постанову про призначення ПП «Консалтингова група «Агро-Екперт» в особі директора ОСОБА_8 експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання з метою проведення оцінки нерухомого майна, на яке звернуто стягнення.

Однак, постановою від 09.07.2014 ВП №24803920 про відвід експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, якою за невиконання постанови від 13.03.2013 про призначення експерта, заявлено відвід ПП «Консалтингова група «Агро-Екперт» в особі директора ОСОБА_8.

Доказів вчинення інших виконавчих дій, окрім вищенаведених, відповідач суду не надав.

Згідно пояснень сторін, станом на 31.03.2015 ринкову вартість земельних ділянок так і не було визначено, торги не проведені, вимоги стягувача не задоволені.

Відповідно до частин 1, 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам.

Положеннями частин 3, 4 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, і має право на винагороду за надані ним послуги.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і законом.

Водночас, відповідно до підпункту «б» пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Зі змісту виконавчого напису нотаріуса від 01.12.2010 видно, що цільовим призначенням земельних ділянок, на які запропоновано звернути стягнення є: «для ведення особистого селянського господарства».

Отже, звернути стягнення на вказані земельні ділянки заборонено до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року.

Таким чином, незабезпечення державним виконавцем примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 01.12.2010, саме в даному випадку, не може вважатись допущенням ним протиправної бездіяльності, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк, для звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відхиляє, оскільки бездіяльність за своєю природою є триваючим порушенням, з огляду на що, строк для звернення до суду не може обраховуватись з дня, наступного за вчиненням останньої виконавчої дії.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо нездійснення протягом чотирьох років експертної оцінки нерухомого майна та не проведення його реалізації, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки здійснення експертної оцінки не належить до повноважень органів виконавчої служби, а здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що з моменту відкриття провадження до 09.07.2014 відповідач вчиняв дії, спрямовані на забезпечення проведення експертної оцінки нерухомого майна, однак, оцінка не була проведена експертами. Проведення реалізації майна неможливе без проведення експертної оцінки, отже державний виконавець не мав можливості забезпечити реалізацію нерухомого майна без оцінки майна та у зв'язку із забороною на реалізацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної виконавчої служби України визначити вартість нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП №24803920 шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності та зобов'язання відповідача провести реалізацію нерухомого даного, шляхом проведення публічних торгів, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають.

Як було зазначено вище, безпосередньо здійснення оцінки нерухомого майна не належить до компетенції органів виконавчої служби та не може бути проведена державним виконавцем самостійно.

Крім того, проведення публічних торгів також не здійснюється безпосередньо державним виконавцем.

У відповідності до пункту 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.1999 за №865/4158, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою.

Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця.

Таким чином, державний виконавець у відповідності до положень законодавства, зобов'язаний забезпечити здійснення експертної оцінки нерухомого майна та в подальшому забезпечити проведення прилюдних торгів спеціалізованою організацією.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що існування заборони на реалізацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства позбавляє державного виконавця можливості забезпечити виконання виконавчого напису нотаріуса від 01.12.2010 до встановленого законодавством строку. Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести оцінку нерухомого майна та провести прилюдні торги з його продажу є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок