Ухвала суду № 43591661, 11.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

11 лютого 2015 року м. Київ № 826/17089/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. при секретарі Суховій О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаКабінету Міністрів України Адміністрація Президента Українипровизнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Адміністрація Президента України про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення Президенту України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи 20 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Президента України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Кіровоградської обласної державної адміністрації з наступних підстав:

- "Відповідно до частини четвертої статті 118 Конституції та підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" Кабінет міністрів вносить пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ".

До вищевказаного подання було додано відповідний проект указу Президента України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Кіровоградської обласної державної адміністрації" а саме:

- "Звільнити ОСОБА_1 з посади голови Кіровоградської обласної державної адміністрації з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України)".

Частиною 4 статті 118 Конституції України встановлено, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом та законодавством про державну службу; 8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням (частина 1). Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради (частина 2). Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їх смерті (частина 3). У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій (частина 4).

Таким чином, стаття 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не містить положень щодо припинення Президентом України повноважень голів місцевих державних адміністрацій з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду, для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положення пункту 9 частини 1 статті 3, частини 3 статті 1, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, України «Про очищення влади» суперечать закріпленим у статті 21, частинах 2 та 3 статті 22, частинах 1 та 2 статті 24, частині 1 статті 32, частині 1 статті 38, частині 1 статті 43, статті 58, частині 2 статті 61, статті 62, частині 1 статті 64 Конституції України правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина, якими передбачено, що: усі люди є вільні і рінні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням; Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За таких обставин, внесення Кабінетом Міністрів України подання Президенту України про звільнення ОСОБА_1 є на думку позивача порушенням норм Конституції України. Застосування колективної відповідальності яка покладена в основу Закону України «Про очищення влади»; перш, ніж застосовувати до позивача заходи відповідальності, передбачені Законом України «Про очищення влади» (звільнення, заборона обіймати посади), відповідач повинен був довести його вину у вчиненні правопорушень, що сприяли узурпації влади Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони, протиправному порушенню прав і свобод людини.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 8 Європейської конвенції з прав людини (надалі - Конвенція) "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом" (див. рішення у справі "Прітті проти Сполученого Королівства", заява N 2346/02, п. 61, ЕСНК 2002-ІП). Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру.

Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі "Нємець проти Німеччини", п. 29, Series А N 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення у справах "Сідабрас та Джяутас проти Литви", заяви NN 55480/00 та 59330/00, п. 47, ЕСНR 2004-VIII, та "Бігаєва проти Греції", заява N 26713/05, пп. 22 - 25, від 28 травня 2009 року).

На думку позивача його звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (рішення від 19 жовтня 2010 року у справі "Озпінар проти Туреччини", заява N 20999/04, пп. 43 - 48).

Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (рішення у справах "Пфайфер проти Австрії", заява N 12556/03, п. 35, від 15 листопада 2007 року, та "А. проти Норвегії", заява N 28070/06, пп. 63 та 64, від 9 квітня 2009 року).

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 5. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Під час розгляду справи представником позивача заявлено клопотання щодо питання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України. Представник позивача не заперечив проти звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання. Представник відповідача заперечив. Одночасно представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.

Дослідивши зміст позовної заяви, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі вищезгадані положення Закону України "Про очищення влади" наведеним вище положенням Конституції України та, відповідно, з метою з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.

На підставі вищевикладеного, керуючись частиною п'ятою статті 9, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" положенням Конституції України, а саме:

- пункту 9 частини першої статті 3, частини третьої статті 1, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" положенням статті 8, статті 21, частин другої та третьої статті 22, частин другої та третьої статті 24, частини першої статті 38, частини першої статті 43, статті 58, частини другої статті 61, статті 62, частини першої статті 64, частини 4 статті 118 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

2. Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копією позовної заяви).

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Амельохін