Постанова № 43590073, 10.04.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4929/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача-Попкової Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Херсонській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держземагентства у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держземагентства у Херсонській області), в якому з урахуванням змінених згідно з заявою від 02.03.2015р. позовних вимог просить:

- визнати протиправною відмову ГУ Держземагентства у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №31-21-0.102-1354/15-14-СГ від 18.06.2014 р.;

- зобов'язати ГУ Держземагентства у Херсонській області повторно розглянути клопотання позивача від 01 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

- скасувати накази ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, якими було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11;

- скасувати п. 2 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність", в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_3 (кадастровий номер - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_6), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_5), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_8), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_11) та ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12).

- скасувати п. 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність", в частині надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів громадянам: ОСОБА_3 (кадастровий номер - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_6), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_5), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_8), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_11) та ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12).

- зобов'язати ГУ Держземагентства у Херсонській області виключити інформацію з Державного земельного кадастру, яка внесена на підставі прийняття наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. "Про затвердження проектів землеустрою та надання громадянам земельних ділянок у власність" про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам: ОСОБА_3 (кадастровий номер - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_6), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_5), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_8), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_11) та ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12).

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що листом №31-21-0.102-1354/15-14-СГ від 18.06.2014р. ГУ Держземагентства у Херсонській області протиправно відмовило йому у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства згідно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування земельної ділянки разом з колективним клопотанням, оскільки вважає, що підставою такої відмови є неправдива інформація стосовно надання іншим громадянам дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Крім того, позивач вказує на те, що у наданні зазначеного дозволу відмовлено протиправно і тому, що лист №31-21-0.102-1354/15-14-СГ від 18.06.2014 р. підписано не уповноваженою на те особою.

Також позивач зазначає, що після відмови йому у наданні дозволу відповідачем були прийняті щодо земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність, накази № 21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 р. та № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 р. про надання дозволу на розробку проектів землеустрою іншим громадянам та наказ № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. про надання цим громадянам земельних ділянок у власність. Ці накази позивач вважає протиправними, оскільки вони порушують конституційний принцип рівності громадян у правах на отримання у власність земельних ділянок, який полягає у тому, що позивач звернувся до відповідача раніше, ніж громадяни, зазначені в оскаржуваних наказах ГУ Держземагентства у Херсонській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржені дії вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також з пояснень представника відповідача вбачається, що листом ГУ Держземагентства у Херсонській області від 18.06.2014 р. №31-21-0.102-1354/15-14-СГ було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання у зв'язку з наданою інформацією відділом Держземагентства у Цюрупинському районі Херсонської області. А саме на підставі листа останнього від 11.06.2014 р. №1136/01-09 про те, що на всі земельні ділянки позначені на викопіювання відділом Держземагентства у Цюрупинському районі Херсонської області надавались графічні матеріали іншим громадянам та прийнято накази ГУ Держземагентства у Херсонській області від 19.11.2013 р. №ХС/6525080500:03:001/00000495, від 27.11.2013 р. №6525080500:03:001/00000572, від 08.01.2014 р. №ХС/6525080500:03:001/00001063.

Крім того, представником відповідача пояснено в судовому засіданні, що наказом № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. надано громадянам відповідні земельні ділянки у власність, оскільки вищезазначені громадяни звернулись до ГУ Держземагентства у Херсонській області з відповідними заявами раніше, ніж позивач та оскільки ці заяви підлягають розгляду протягом 14 днів, то відповідно вони були розглянуті в порядку черговості їх надходження, тобто раніше, ніж заява позивача. Таким чином, оспорюваний наказ відповідає всім вимогам чинного законодавства. До того ж цим громадянам вже видані свідоцтва на права власності.

Стосовно повноважень заступника начальника представник відповідача пояснила, що наказом ГУ Держземагетства у Херсонській області від 13.05.2013 р. №119 затверджено розподіл функціональних обов'язків між начальником та та його заступником, а також затверджено Порядок взаємозаміщення начальника та заступника начальника у разі їх відсутності. Також розподіл функціональних обов'язків між керівництвом ГУ Держземагентства у Херсонській області погоджено Головою Держземагентства України. таким чином, заступник начальника Зінова О.А. на даний час є єдиним керіником, яка наділена певними правами та обов'язками, в тому числі і правом підпису.

Таким чином, представник відповідача не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2014р. до ГУ Держземагентства у Херсонській області від ОСОБА_2 надійшло клопотання від 01.05.2014р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства згідно наданого графічного матеріалу. До клопотання були додані графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки за межами с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області. Бажане місце розташування земельної ділянки визначено позивачем в межах земної поверхні приблизною площею 24,00 га.

Також судом з'ясовано, що згадане клопотання позивача було подано разом із колективним зверненням 12 громадян щодо виділення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок єдиним масивом загальною площею 24,00 га за межами с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області.

Листом від 18.06.2014 р. №31-21-0.102-1354/15-14-СГ ГУ Держземагентства у Херсонській області відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки площею 2,00 га, оскільки на зазначену на викопіюванні земельну ділянку раніше вже були видані іншим громадянам накази про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Надаючи оцінку правомірності цієї відмови, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності із ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України, якою визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, кожен громадянин України має установлене Земельним кодексом України право на одноразове безоплатне одержання у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства та садівництва в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Для реалізації цього права громадянин подає до уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, яка повинна базуватись на вичерпному переліку підстав для такої відмови, який визначений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

На підставі отриманого дозволу громадянином замовляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Розроблений проект землеустрою погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, тобто територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Згідно із ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Тобто рішення уповноваженого органу про затвердження погодженого у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою одночасно є рішенням про надання земельної ділянки у власність.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до відповідача гр. ОСОБА_17 у графічних матеріалах вказано бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яку він бажає отримати у власність.

При цьому саме це місце розташування вказане ним не конкретно, а земельна ділянка, в межах якої позивач вбачає розташування тієї ділянки, яку він бажає отримати у власність, займає приблизну площу 24,00 га.

На час розгляду відповідачем цього звернення доведено факт надання іншим громадянам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею лише 4,00 га, а саме громадянам ОСОБА_13 (площею 1,00 га згідно наказу від 27.11.2013р. №ХС/6525080500:03:001/00000572), ОСОБА_12 (площею 1,00 га згідно наказу №ХС/6525080500:03:001/00000495) та ОСОБА_14 (площею 2,00 га згідно наказу №ХС/6525080500:03:001/00001063), які знаходяться в межах означеного позивачем місця розташування земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність.

Доказів того, що станом на 18.06.2014р., тобто на час прийняття оскарженої відмови, іншим громадянам, окрім як вказаним у згаданих наказах, були надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, до суду сторонами не надано.

Таким чином, щодо інших земельних ділянок загальною площею 20,00 га з позначеного позивачем бажаного місця розташування земельної ділянки приблизною площею 24,00 га, відповідачем на той час не надавались дозволи щодо розробки проектів землеустрою.

У зв'язку з цим суд також звертає увагу на те, що відповідачем у листі від 18.06.2014 р. №31-21-0.102-1354/15-14-СГ не вказано передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою; вказані відповідачем у цьому листі обставини щодо надання іншим громадянам відповідного дозволу не є тими підставами, з якими ст.118 Земельного кодексу України пов'язує необхідність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

За змістом ст.19 Конституції України, ст.2 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність відмови позивачу листом від 18.06.2014 р. №31-21-0.102-1354/15-14-СГ у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У зв'язку з цим також підлягають задоволенню похідні від попередніх вимог позовні вимоги щодо покладення на відповідача розглянути клопотання позивача від 01 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначене узгоджується з положеннями пункту 2 частини другої ст. 162 КАС України, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Щодо позовних вимог про скасування наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, а також п.п.2, 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р., суд зазначає наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, оскарженими наказами ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області громадянам: ОСОБА_9 (орієнтовною площею 2,00 га), ОСОБА_6 (орієнтовною площею 2,00 га), ОСОБА_5 (орієнтовною площею 2,00 га), ОСОБА_10 (орієнтовною площею 2,00 га), ОСОБА_11 (орієнтовною площею 2,00 га), ОСОБА_7 (орієнтовною площею 2,00 га), ОСОБА_8 (орієнтовною площею 2,00 га).

Іншими наказами, які не є предметом даного спору, а саме від 27.11.2013р. №ХС/6525080500:03:001/00000572, від 19.11.2013р. №ХС/6525080500:03:001/00000495, від 08.01.2014р. №ХС/6525080500:03:001/00001063, надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області громадянам: ОСОБА_13 (орієнтовною площею 1,00 га), ОСОБА_12 (орієнтовною площею 1,00 га) та ОСОБА_14 (орієнтовною площею 2,00 га).

Пунктами 2 та 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. затверджені проекти землеустрою та передані безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області громадянам: ОСОБА_3 (кадастровий номер - НОМЕР_1, площею 1,00 га), ОСОБА_4 (кадастровий номер - НОМЕР_2 площею 1,00 га), ОСОБА_5 (кадастровий номер - НОМЕР_3 площею 2,00 га), ОСОБА_6 (кадастровий номер - НОМЕР_4 площею 2,00 га), ОСОБА_7 (кадастровий номер - НОМЕР_6 площею 2,00 га), ОСОБА_8 (кадастровий номер - НОМЕР_5 площею 2,00 га), ОСОБА_9 (кадастровий номер - НОМЕР_7 площею 2,00 га), ОСОБА_12 (кадастровий номер - НОМЕР_8 площею 1,00 га), ОСОБА_10 (кадастровий номер - НОМЕР_9 площею 2,00 га), ОСОБА_11 (кадастровий номер - НОМЕР_10 площею 2,00 га), ОСОБА_13 (кадастровий номер - НОМЕР_11 площею 1,00 га) та ОСОБА_14 (кадастровий номер - НОМЕР_12 площею 2,00 га).

Позивач вважає, що згаданими наказами про надання дозволів іншим громадянам на розробку проектів землеустрою, які прийняті після звернення позивача із клопотанням від 01.05.2014р. та відмови у його задоволенні, відповідач порушив рівність у громадянських правах та надав необґрунтовані привілеї іншим громадянам у реалізації їх права на землю, порушивши відповідне право позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. З аналогічних підстав позивач вважає протиправними і п.п.2, 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р., якими вказаним громадянам передані у власність земельні ділянки.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 2, 3 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У зв'язку з цим слід зазначити, що право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього; судовому захисту у передбаченому КАС України порядку підлягають виключно порушені або оспорені права позивача - фізичної чи юридичної особи; порушення таких прав відбувається з боку суб'єкта владних повноважень та повинно бути наслідком прийняття ним по відношенню до позивача юридично значимих рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності.

Як зазначено Конституційним Судом України у п.4.1 рішення від 14 грудня 2011р. №19-рп/2011, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З огляду на положення ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст.6 КАС України, кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Як зазначено в абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Однак реалізація права на звернення до суду не гарантує обов'язкового і ефективного поновлення прав особи, якщо таке право, на захист якого подано позов, насправді не порушено.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, земельні ділянки вказаних вище громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, мають загальну площу 20,00 га та знаходяться в межах земної поверхні площею 24,00 га, яка була визначена позивачем при зверненні до відповідача як бажане місце розташування земельної ділянки площею 2,00 га, щодо якої він має бажання отримати її у власність.

Також не спростовано те, що позивач при зверненні до відповідача не визначив конкретне бажане місце розташування земельної ділянки площею саме 2,00 га, натомість він переклав власний обов'язок, передбачений ст.118 Земельного кодексу України, щодо визначення місця розташування земельної ділянки вказаної площі на відповідача в межах земної поверхні площею 24,00 га, тобто за позицією позивача відповідач повинен був сам визначити, які саме 2,00 га із зазначених на графічних матеріалах 24,00 га мають бути відведені у власність позивачу.

Враховуючи наведене, а також те, що із позначених позивачем на графічних матеріалах 24,00 га іншим громадянам надано дозволи на розробку проектів землеустрою та в подальшому передано у власність земельні ділянки загальною площею лише 20,00 га, суд вважає не доведеними обставини порушення прав позивача на отримання земельної ділянки площею 2,00 га у власність.

Крім того, слід звернути увагу на те, що оскаржені позивачем накази ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р., є правовими актами індивідуальної дії, якими не вирішувались питання щодо прав, свобод, інтересів чи обов'язків позивача; на підставі зазначених наказів виникли цивільні права та обов'язки у інших громадян, тому з урахуванням установлених обставин щодо відсутності порушення прав позивача на отримання земельної ділянки у власність у нього відсутнє право на захист, тобто право на звернення до суду із цими вимогами.

В свою чергу, вказані накази прийняті відповідачем в межах його власних повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України, Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України №445 від 08.04.2011 року та Положенням про Головне управління Держземагентства в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 року.

Отже, посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначені накази не стосуються його безпосередньо.

Доводи позивача про порушення відповідачем принципу рівності громадян перед законом, який полягає у тому, що позивач звернувся до ГУ Держземагентства у Херсонській області раніше, ніж громадяни, яким згідно оскаржуваних наказів № 21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 р. та № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 р. надано дозволи на розробку землеустрою на земельні ділянки та наказом № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. погоджено проекти землеустрою та передано у власність земельні ділянки, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Враховуючи зміст норм ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України суд не знаходить підстав для висновку щодо взаємозв'язку між виникненням у конкретного громадянина права на отримання земельної ділянки у власність та фактом звернення його із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки надання такого дозволу є лише першою стадією процедури передачі земельної ділянки у власність і це не гарантує обов'язкову передачу її у власність. Також цими правовими нормами не встановлено жодних критеріїв, які б визначали пріоритетність отримання тією чи іншою особою земельної ділянки у власність, в тому числі і залежно від часу звернення за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою.

Сама по собі відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без належних на те підстав не спричиняє виникненню у позивача права на отримання цієї ділянки у власність, відтак вона не порушує прав позивача і не може бути підставою для обґрунтування вимог про скасування наказів щодо відведення земельної ділянки іншим громадянам.

Той факт, що даним судовим рішенням визнано протиправним рішення відповідача від 18.06.2014р. про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, бажане місце розташування якої згідно наданих позивачем графічних матеріалів знаходиться в межах земельної ділянки приблизною площею 24,00 га, з якої в свою чергу третім особам надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, не створює правих підстав для визнання протиправним оскаржених наказів від 20.06.2014р. №21-637/18-14-СГ та від 07.07.2014р. №21-768/18-14-СГ, а також № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р.

Враховуючи наведене, суд не вбачає ознак порушення відповідачем принципу рівності усіх осіб перед законом.

Доводи позивача щодо протиправності оскаржених наказів, які мотивовані ним тим, що їх підписано не уповноваженою особою - заступником начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області Зіновою О.А., а не самим начальником, спростовуються наявними доказами: наказом Держземагентства України № 1508-кт/а від 31.07.2013 р. "Про призначення Зінової О.А.", наказом ГУ Держземагентства у Херсонській області № 61-к від 01.08.2013 р. "Про оголошення наказу Держземагентства України щодо призначення Зінової О.А.", наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області № 119 від 13.05.2013 р. "Про розподіл функціональних обов'язків між начальником Головного управління Держземагентства у Херсонській області та його заступником" з додатками, якими є Розподіл функціональних обов'язків між начальником та заступником начальника Головного управління Держземагентства у Херсонській області, Порядок взаємозаміщення начальника та заступника начальника Головного управління Держземагентства у Херсонській області у разі їх відсутності.

Дослідивши зміст вказаних документів, суд встановив, що ними визначено, що у разі відсутності начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області ОСОБА_18 його заміщує заступник начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області Зінова О.А., а тому з урахуванням вищевказаних доводів позивача суд вважає, що оскаржувана відмова та інші документи від імені ГУ Держземагентства у Херсонській області підписані уповноваженою особою, а саме заступником начальника ГУ Держземагентства у Херсонській області Зіновою О.А.

Посилання позивача на протиправність наказу № 21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014р. з тих підстав, що ним затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_13, ОСОБА_12 після спливу річного строку, установленого для подачі їх на затвердження відповідно до наказів від 27.11.2013р. №ХС/6525080500:03:001/00000572, від 19.11.2013р. №ХС/6525080500:03:001/00000495, не заслуговують на увагу, оскільки норми ст.ст.118, 186-1 Земельного кодексу України не містять приписів щодо строку виконання рішень про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, № 21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року, а також п.п.2, 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ Держземагентства у Херсонській області виключити інформацію з Державного земельного кадастру, яка внесена на підставі прийняття наказу №21-2176/18-14-СГ від 31.12.2014 р. в частині затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, то суд вказує, що вказана вимога позивача ніяким чином не обґрунтована, а тому приходить до висновку щодо відмови у її задоволенні, оскільки вважає її похідною від позовних вимог про скасування наказів ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року та скасування пунктів 2, 3 наказу ГУ Держземагентства у Херсонській області від 31.12.2014 р. №21-2176/18-14-СГ.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 шляхом визнання протиправною відмови ГУ Держземагентства у Херсонській області в наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №31-21-0.102-1354/15-14-СГ від 18.06.2014 р. та покладення на відповідача обов'язку розглянути клопотання позивача від 01 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки такі вимоги є обґрунтованими внаслідок того, що відповідачем не спростовано відповідних доводів позивача.

В решті позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду не доведено обставин порушення прав позивача оскарженими наказами ГУ Держземагентства у Херсонській області №21-637/18-14-СГ від 20.06.2014 року, №21-768/18-14-СГ від 07.07.2014 року та від 31.12.2014 р. №21-2176/18-14-СГ

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Херсонській області в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів, викладених у листі №31-21-0.102-1354/15-14-СГ від 18 червня 2014 року.

Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Херсонській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 01 травня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, в порядку встановленому ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 квітня 2015 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.3