Постанова № 43589252, 08.04.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Житомир справа № 806/566/15

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання - Галайба І.Б.,

за участю: представників позивача: Нікандрової О.А., Сенчило Н.С.,

представників відповідача: Юрченко І.М., Шатківської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "Санітас" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення

встановив:

9 лютого 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство фірма "Санітас" (далі - ППФ "Санітас") із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві ППФ "Санітас" вказало, що перебуває на обліку, як платник податків у Житомирській ОДПІ та є платником авансових внесків з податку на прибуток підприємств. На 2013 рік ППФ "Санітас" був розрахований платіж за щомісячними авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 458740 грн 00 коп., в тому числі за січень-лютий 2013 року по 31800 грн 00 коп., за березень-грудень 2013 року по 39514 грн 00 коп., що було відображено у Рядку13.7 додатка ЗП до Рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік. Нараховані протягом 2013 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток в сумі 408792 грн 00 коп. були сплачені підприємством у повному обсязі, крім того також було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів. 20 лютого 2014 року ППФ "Санітас" було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №90900518546. Переплата по авансових внесках з податку на прибуток становить 852215 грн 00 коп., в тому числі по авансових внесках сплачених протягом 2013 року помісячно - 91912 грн 00 коп., та авансовий внесок у зв'язку із виплатою дивідендів - 760303 грн 00 коп. 31 грудня 2014 року Житомирська ОДПІ визначила наявність у позивача податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 213730 грн 00 коп., про що зазначено в акті звірки розрахунків платника за період з1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року №8469-20 від 27 січня 2015 року. Вважає бездіяльністю непроведення Житомирською ОДПІ коригування в обліковій картці позивача, що стало підставою винесення необґрунтованої вимоги від 1 липня 2014 року, а також нарахування податкового боргу в сумі 213730 грн 00 коп.

Позивач просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.61, 62), яку було прийнято судом (а.с. 95), визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення самостійного зарахування у зменшення позивачеві податкового зобов'язання зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, що підлягають сплаті у 2014 звітному році, суми переплати з податку на прибуток підприємств, яка виникла внаслідок сплати авансових внесків, при виплаті дивідендів. Визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування податкового боргу по авансовому внеску з податку на прибуток приватних підприємств при наявності переплати яка виникла в результаті оплати авансового внеску по податку на прибуток при виплаті дивідендів. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 2 липня 2014 року №4707-25. Визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №2 від 9 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу на підставі якого складений акт опису майна від 17 лютого 2015 року. Скасувати запис щодо обтяження майна позивача у відповідному державному реєстрі. Стягнути з відповідача судові витрати.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.78-79).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ППФ "Санітас" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 22065477 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11) та перебуває на обліку в Житомирській ОДПІ, як платник податків та є платником авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

ППФ "Санітас" на підставі пункту 57.1 статті 57 та пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України було розраховано на 2013 рік платіж за щомісячними авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 458740 грн 00 коп., в тому числі за січень-лютий 2013 року по 31800 грн 00 коп., за березень-грудень 2013 року по 39514 грн 00 коп., що було відображено у Рядку 13.7 додатка ЗП до Рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 року.

Нараховані протягом 2013 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток в сумі 408792 грн 00 коп., буди сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку по особовому рахунку (а.с.33-44).

Сплата авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів підтверджується платіжним дорученням від 19 листопада 2013 року №418 на суму 760310 грн 00 коп. (а.с.32).

20 лютого 2014 року ППФ "Санітас" було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (річна) №90900518546 (а.с.13-26).

Згідно з Декларацією податок на прибуток становить 366828 грн 00 коп., в тому числі податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню - 347374 грн 00 коп. (Рядок 11 Декларації) та податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів (Рядок 12 Декларації) - 19454 грн 00 коп.

Відповідно до Додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 Розділу ІІ Податкового кодексу України становить 458740 грн 00 коп. (Рядок 13 Декларації) та сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України становить 760303 грн 00 коп. (Рядок 20 Декларації) (а.с.15).

Таким чином, переплата по авансових внесках з податку на прибуток становить 852215 грн 00 коп., в тому числі по авансових внесках сплачених протягом 2013 року помісячно - 91912 грн 00 коп., та авансовий внесок у зв'язку з виплатою дивідендів - 760303 грн 00 коп.

Відповідно до Рядка 23 податкової Декларації авансовий внесок з податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісячно у період з березня 2014 року до лютого 2015 року становить 30569 грн 00 коп. (а.с.15).

Загальний розмір нарахованих щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті протягом січня-грудня 2014 року становив 384718 грн 00 коп., в тому числі за січень та лютий 2014 року - по 39514 грн 00 коп., а за березень-грудень 2014 року - по 30569 грн 00 коп.

Зазначені податкові зобов'язання були сплачені позивачем частково у сумі 79028 грн 00 коп. згідно платіжних доручень №775 від 8 січня 2014 року на суму 39514 грн 00 коп., та №1151 від 7 лютого 2014 року на суму 39514 грн 00 коп. (а.с.30-31).

У зв'язку із наявною переплатою, а також у зв'язку із виплатою дивідендів в сумі 706303 грн 00 коп., ППФ "Санітас" у подальшому не сплачувало щомісячні авансові внески.

ППФ "Санітас" листами від 18 червня 2014 року №31 та 26 вересня 2014 року №37 зверталася до Житомирської ОДПІ з проханням провести зарахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток з дивідендів в сумі 706303 грн 00 коп., в рахунок щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємств, який підлягає сплаті у 2014 році (а.с.27-28).

6 жовтня 2014 року на адресу ППФ "Санітас" надійшла податкова вимога від 2 липня 2014 року №4707-25 про сплату ППФ "Санітас" податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на суму 30316 грн 00 коп. (а.с.12).

Не погоджуючись з такими діями Житомирської ОДПІ та у зв'язку із наявністю вказаного боргу ППФ "Санітас" звернулось до Житомирської ОДПІ із листом про надання пояснень, на що листом за №36/088/10/06-25 від 24 жовтня 2014 року Житомирська ОДПІ повідомила, що станом на 24 жовтня 2014 року за даними особових карток податковий борг у ППФ "Санітас" відсутній (а.с.45).

Однак, в результаті проведеної звірки, в акті звіряння розрахунків від 27 січня 2015 року №8469-20 за період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року за ППФ "Санітас" обліковано податковий борг у сумі 213730 грн 00 коп. (а.с. 29).

Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом четвертим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Абзацами одинадцятим та дванадцятим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Законом України від 4 липня 2013 року №403-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості", що набрав чинності 4 серпня 2013 року, до Податкового кодексу України було внесено зміни, які прямо дозволили платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Відповідно до абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяли зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

З урахуванням наведеного та виходячи з роз'яснень Міністерства доходів та зборів України, які наведені у листі "Щодо нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів" від 12 вересня 2013 року №17802/7/99-9919-03-02-17, сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередні роки, зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті у декларації за 2013 рік. Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуватимуться щомісяця починаючи з березня 2014 по лютий 2015 року включно, розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також не врахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.

Також у листі від 9 вересня 2014 року №3119/6/99-99-19-02-02-15 "Щодо відображення у звітності з податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів" Державна фіскальна служба України роз'яснює, що якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Кодексу, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Таке зменшення здійснюється на підставі заяви платника податків, поданої до територіального органу Державної фіскальної служби.

Не заперечує проти такого зменшення авансових внесків Державна фіскальна служба України і у листі від 12 листопада 2014 року №10346/7/99-99-15-02-01-17.

Позивач виконав свій обов'язок щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств у відповідності з вимогами податкового законодавства.

Водночас податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, зобов'язаний був врахувати відомості, зазначені у податковій звітності, однак цього не зробив, що призвело до безпідставного визначення податкового боргу позивачу та направлення йому податкової вимоги.

Аналогічна правова позиція у справах даної категорії була викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2014 року у справі №К/800/50700/13, від 22 січня 2015 року у справі №К/800/44040/14, від 2 лютого 2015 року у справі №К/800/45260/14.

Стосовно вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення відповідача №2 від 9 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу на підставі якого складений акт опису майна від 17 лютого 2015 року та скасування запису щодо обтяження майна позивача у відповідному державному реєстрі суд зазначає наступне.

Із наданих представниками позивача пояснень вбачається, що 17 лютого 2015 Житомирською ОДПІ стосовно ППФ "Санітас" на підставі рішення заступника начальника Житомирської ОДПІ від 9 лютого 2015 року №2 (а.с.65), проведено опис майна у податкову заставу та складений відповідний акт від 17 лютого 2015 року (а.с.63-64).

До реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію обтяження, а саме: об'єкт обтяження - вбудоване приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Слобідська, 17, загальною площею 163,2 кв.м., на загальну суму 306117 грн 00 коп. підстава виникнення обтяження - акт опису майна від 17 лютого 2013 року б/н, виданий Житомирською ОДПІ.

Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу та відповідно до пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.3 статті 83 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

З наведених норм вбачається, що право податкової застави виникає у разі виникнення податкового боргу та оформлюється актом опису майна у податкову заставу на підставі рішення керівника контролюючого органу. На час прийняття рішення керівником контролюючого органу про опис майна у податкову заставу та на час складення акта опису майна у податкову заставу ППФ "Санітас" мало заборгованість перед бюджетом, що підтверджується актом звіряння №8769-20 від 27 січня 2015 року (а.с. 29), а тому, на підставі пункту 88.1 статті 88 та пунктів 89.2, 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, відповідачем проведений опис належного позивачу майна - вбудоване приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Слобідська, 17, загальною площею 163,2 кв.м., на загальну суму 306117 грн 00 коп.

Слід звернути увагу, що згідно з підпунктом 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до пункту 93.2 статті 93 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

На підставі викладеного суд, дійшов висновку про те, що рішення керівника контролюючого органу про опис майна у податкову заставу було правомірним, оскільки у позивача був наявний податковий борг, а вимоги позивача щодо скасування запису щодо обтяження майна позивача у відповідному державному реєстрі, заявлені передчасно та задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про визнання неправомірним нарахування податкового боргу у відповідності до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 та пункту 93.2 статті 93 Податкового кодексу України є підставою для звільнення майна платника податків з податкової застави та виключення її з відповідних державних реєстрів.

Враховуючи наведене суд задовольняє адміністративний позов частково.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо нездійснення зарахування у зменшення Приватному підприємству фірмі "Санітас" податкового зобов'язання зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що підлягали сплаті у 2014 звітному році, суми переплати з податку на прибуток підприємств, яка виникла внаслідок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів.

Визнати неправомірними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо нарахування Приватному підприємству фірмі "Санітас" податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток при наявності переплати, яка виникла в результаті оплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 2 липня 2014 року №4707-25.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми "Санітас" 464 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 14 квітня 2015 р.