Постанова № 43589238, 15.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р. Справа № 805/1128/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лока»

про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 18093,13 гривень

Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лока» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 18093,13 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач – товариства з обмеженою відповідальністю «Лока» перебуває на податковому обліку в Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Станом на 18.03.2015 року відповідач має податковий борг у розмірі 18093,13 гривень, який складається з податкового боргу з орендної плати за землю та несплаченої пені. Борг виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань згідно декларації, чим порушено вимоги ст. 57 Податкового кодексу України. З метою погашення податкового боргу податковою інспекцією платнику податків надіслана податкова вимога № 2853-25 форми «Ю» від 03.10.2014 року. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків за податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Через канцелярію суду позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідач через канцелярію суду надав заперечення у яких зазначив, що відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільняються суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Перелік населених пунктів, де проводилася АТО, визначений розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Згідно вказаного розпорядження м. Слов’янськ віднесено до міст, де проводилася АТО, тому відповідач звільнений від сплати земельного податку під час проведення АТО та на протязі шести місяців після її закінчення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд–

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Лока», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 19374690, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-6), перебуває на обліку в Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків з 10 лютого 1993 року за № 628 згідно з витягом з РПП (а.с. 7).

10 лютого 2014 року відповідачем надано до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку – 62825,01 гривень, щомісячно до сплати – 5235,42 гривень (а.с. 12-13).

16 жовтня 2014 року відповідачем надано до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області уточнюючу декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку – 25401,40 гривень, щомісячно до сплати – 2116,78 гривень, з урахуванням уточненої декларації (а.с. 10-11).

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наявними в матеріалах справи податковою декларацією (а.с. 10-11) підтверджено визначення відповідачем зобов’язань з земельного податку в загальній сумі 25401,40 гривень за звітний період 2014 рік. Зазначене зобов’язання не було сплачене в повному обсязі у встановлені Податковим кодексом України строки.

В результаті несплати грошового зобов’язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 582,11 гривень згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 18).

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку за звітний період 2014 рік (квітень-грудень) та пені у загальному розмірі 18093,13 гривень.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

03 жовтня 2014 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу № 2853-25 форми «Ю» (а.с. 14), яка отримана представником підприємства 08 жовтня 2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 14).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, Податковим кодексом України, чинним з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що податкова вимога вважається відкликаною, не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з земельного податку та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Разом з тим, статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної вланості.

Стаття 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

В свою чергу, на виконання абзацу 3 п. 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р», дію розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року зупинено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним розпорядження від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р» та зобов’язання вчинити дії, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року залишено без змін.

Тобто, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція є діючим з моменти набрання чинності.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, до зазначених населених пунктів належить м. Слов’янськ.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заявлених позивачем вимог.

Відповідно до частини 3 статтіі 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, тобто вказаний закон регулює правовідносини у сфері справляння земельного податку на час проведення АТО, яка почалася у квітні 2014 року.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лока» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 18093,13 гривень - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 15 квітня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.