Постанова № 43589072, 08.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 906/1194/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Петухов М.Г.

суддів Гулова А.Г.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області та відповідача приватної фірми "Житомир - Вестагрегатресурс" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.14 р.

у справі № 906/1194/14 (суддя Кудряшова Ю.В. )

позивач Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі:

1. Регіонального відділення Фонду Держмайна України по Житомирській області

2. Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця"

відповідач Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс"

про стягнення 20642,23 грн.

за участю представників сторін:

прокурора - Грицака А.В.

позивача 1 - не з"явився

позивача 2 - Пархомчук Л.М., Дмитренко Л.П. (представники, довіреності у справі)

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам позивача 2 та прокурора права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням керівника апарату № 01-07/28 від 09 лютого 2015 р. був проведений повторний автоматичний розподіл справи № 906/1194/14 у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді - Маціщук А.В. Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) визначено колегію: головуюча суддя - Олексюк Г.Є., судді - Гулова А.Г., Петухов М.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.11.2014 р. (суддя Кудряшова Ю.В) позов Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" про стягнення 20642,23 грн. задоволено частково. Стягнуто з приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області 2385,80 грн. основного боргу. Стягнуто з приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 7366,29 грн. основного боргу, 4073,63 грн. - витрат по утриманню орендованого майна. В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями п.1.15 ст. 196 Податкового кодексу України, ст. 526 ,ч.1 ст. 530, 629 ЦК України та прийшов до висновку, що вимоги про стягнення основного боргу на користь Регіонального фонду Державного майна України підлягають задоволенню згідно основної позовної заяви частково на суму 2 385,80 грн., оскільки заява про збільшення позовних вимог не містила доказів її направлення сторонам у справі; в частині стягнення пені в сумі 418,9грн. та 9,75 грн. судом відмовлено, оскільки остання нарахована після припинення дії договору оренди; відмовлено в частині вимог в сумі 6 387,86 грн., оскільки договором не передбачено сплату орендарем балансоутримувачу 20% ПДВ, нарахованого на частину орендної плати в розмірі 70% , яка перераховується до державного бюджету України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинами справи. Крім того, вказує, що постановляючи оскаржуване рішення, судом допущено порушення ст. 43 ГПК України в частині повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, не надано їм належної правової оцінки.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 22, 83 ГПК України,яка передбачає,що позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, а суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Вказує, що заява про збільшення позовних вимог оголошувалась в судовому засіданні, відповідач з нею ознайомився і будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому у суду були відсутні підстави для відкладення розгляду справи з метою надання прокурору терміну усунути недоліки заяви про збільшення позовних вимог.

Апелянт, вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено Регіональному відділенню Фонду Державного майна України в частині задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 418,90 грн., оскільки умовами п.3.11 Договору оренду від 30.10.2009р. № 957 визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу. Крім того, п.3.7 договору оренди встановлено, що нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення Орендарем зобов'язання щодо перерахування орендної плати.

Вважає, що регіональним відділенням ФДМУ правомірно нараховано пеню за несвоєчасне внесення ПФ "Житомир - Вестагрегатресурс" орендної плати до 03.03.2014 р.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні вимог в частині ПДВ,нарахованої на 70% орендної плати , яка спрямовується до державного бюджету. Зазначає, що згідно норм Податкового кодексу України оподаткуванню підлягають обидві частини орендної плати: 70% і 30%, а, відповідно, орендар повинен відшкодувати ПДВ в повному обсязі.

Апелянт у скарзі наголошує, що суд не взяв до уваги пояснення позивача про те, що вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" щодо сплати ПДВ при оренді нерухомого державного майна є аналогічними вимогам чинного на момент спірних відносин Податкового кодексу України.

Крім того, відповідачу направлявся лист від 07.05.2014р. №626 з додатком - копією роз'яснення, наданого в порядку статті 52 Податкового Кодексу України на запит залізниці від 11.11.2013р. №1589 (копія наявна в матеріалах справи). При дослідженні письмових доказів - переписки залізниці та ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки податковій консультації, наданій Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області у письмовій відповіді від 16.12.2013р. №14352/10/15-315 щодо порядку оподаткування. Враховуючи те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України в Житомирській області не є платником ПДВ, нарахування та перерахування ПДВ до бюджету у розмірі 20 % від суми орендної плати здійснював балансоутримувач орендованого майна ДТГО "Південно-Західна залізниця". Крім того, зазначає, що відповідачем належним чином сплачувалось ПДВ балансоутримувачу в повному обсязі, починаючи з листопада 2009р. по жовтень 2012 р., що в свою чергу підтверджується довідкою АБ Експрес -Банку та копіями розрахунків.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2014 р. у справі № 906/1194/14 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурора, Державне територіально - галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" зазначає, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та вважає, що прийняте по справі рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість, нараховану на орендну плату у розмірі 70% не відповідає законним вимогам і суперечить нормам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи.

Зокрема, вказує, що суд першої інстанції задовольнив вимоги тільки в частині стягнення ПДВ на 30% орендної плати, яка спрямовується балансоутримувачу - залізниці, і відмовив в задоволенні вимог в частині стягненн ПДВ на 70% орендної плати, яка спрямовується до державного бюджету.

З таким висновком суду Державне територіально - галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" не погоджується, оскільки вважає, що оподаткуванню підлягають обидві частини орендної плати: і 70% і 30%, а, відповідно, орендар-повинен відшкодувати ПДВ в повному обсязі.

Зокрема, позивач - 2 покликається на податкову консультацію, надану Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області у письмовій формі (лист від 16.12.2013р. №14352/10/15-315) та роз'яснення, розміщені Державною податковою службою України в Єдиній базі податкових знань, вказує на наявність судової практики з аналогічних господарських спорів .

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2014р. у вказаній справі, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України у Житомирській області вказує, що позивач правомірно, у відповідності до ст.22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог, проте суд першої інстанції проігнорував таку заяву, чим порушив норми ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного та об"єктивного розгляду справи. Вказує, що заява про уточнення (збільшення) позовних вимог була оголошена у судовому засіданні, а тому відповідач мав змогу висловити свої міркування, доводи та заперечення.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив регіональному відділенню у задоволенні позовних вимог на загальну суму 3 145,29 грн., які були в заяві про уточнення ( збільшення) позовних вимог.

Крім того, наголошує, що враховуючи приписи ч.3 ст. 653 ЦК України, п.3.11, п.3.7 Договору оренди від 30.10.2009 року, місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПФ "Житомир - Вестагрегатресурс" на користь регіонального відділення пені у розмірі 418,90 грн.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ПФ "Житомир -Вестагрегатресур" зазначає, що викладені в ній факти не відповідають дійсності, суперечать матеріалам справи. Зокрема, вказує, що копія заяви про уточнення позовних вимог представнику ПФ "Житомир -Вестагрегатресур" не вручалась, додатки до неї не передавалися. Вважає, що прокурор безпідставно просить стягнути пеню в розмірі 418,90 грн, оскільки Договір оренди припинив свою дію 01.05.2013 року, даний факт був встановлений у цивільній справі № 906/1033/13 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області в інтересах ДТГО "Південно - західна залізниця" про стягнення 7007,44 грн. та повернення майна.

ПФ "Житомир -Вестагрегатресур" у відзиві зауважує, що позивачем не обґрунтовано необхідність стягнення з підприємства податку на додану вартість . Просить врахувати, що позивач покликається на "застарілі" нормативні документи та накази, а тому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, 14 січня 2015 року відповідач- приватна фірма " Житомир-Вестагрегатресурс" подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення господарського суду в частині стягнення основного боргу, витрат на утримання майна на користь Регіонального відділення Фонду державного майна та Південно - Західної залізниці є незаконним, підлягає скасуванню, оскільки судом не у повній мірі правильно з'ясовані обставини справи, допущені суттєві порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, вказує, що місцевим господарським судом не було надано можливості ознайомитись з поданою прокурором заявою про уточнення позовних вимог, а відразу після долучення вказаної заяви до матеріалів справи суддя вийшла до нарадчої кімнати.

Вважає, що такі дії суду свідчать про необ"єктивний , упереджений розгляд справи.

Апелянт наголошує, що не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з нього на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області 2385,80 грн. основного боргу та на користь Державного територіально-галузевого об'єднання " Південно- Західна залізниця " 7366,29 грн. основного боргу та 4073, 63 грн. витрат по утриманню орендованого майна. Зокрема , вказує, що у якості додатків до договору з Балансоутримувачем ( Залізницею) долучені розрахунки щомісячних платежів, які становили з 01 квітня 2012 року по 01 січня 2013 року по 170 грн. 46 коп. щомісячно, а з 01 січня 2013 року по 01.05.2013 року (термін закінчення дії договору) -283 грн. 68 коп.

По договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого майна від 30.10.2009 року, нарахування проводиться по 340 грн. 42 коп. щомісячно. Однак, з 02.05.2013 року договір не був продовжений, а тому нарахування з 02.05.2003 року, та з 01.01. 2014 року -407 грн. 62 коп., щомісячно, є зайвим і безпідставним. Причому, як у позові, так і у розрахунку, нарахування заборгованої суми ведеться з усіх 835 кв.м., що не відповідає дійсності, оскільки на 01 травня 2013 року 349 кв.м. території сектора А було звільнено, а тому її нарахування як заборгованість на всі подальші періоди 2013 року є неправильним. Скаржник зауважує, що зазначений факт підтверджується актом передачі Орендарем та прийняття утвореною Балансутримувачем комісією 13 травня 2013 року 349 кв.м. площі. Зазначає, що станом на 01.05.2013 року розмір не звільненої орендованої площі підприємством становив всього 486 кв.м. ( 58,2%), а тому нарахування орендної плати, заборгованості з усієї площі (835 кв.м. ), з часу закінчення строку дії договору , є невірним.

Крім того, звертає увагу, що Сектор " Б " площею 481 кв. м. не був своєчасно звільнений, оскільки знаходився за залізничною колією, на якій був розташований пересувний потяг .

В подальшому, з 02 травня 2013 року звільнену Орендарем площу сектора " А " Балансоутримувач зайняв будматеріалами та технічним обладнанням, тим самим використовував об'єкт оренди в особистих потребах, без погодження з Орендарем, що зазначалося в листі за № 47 від 19.05.2013 року до Фонду державного майна.

У послідуючі місяці відбувалося наступні звільнення орендованих площ і їх розмір становив на 20 серпня 2013 року вже 600 кв. м., про що не було зазначено прокурором у позовній заяві.

Апелянт у скарзі наголошує, що неодноразово у письмовому вигляді повідомляв Орендодавця ( Фонд державного майна по Житомирській області) і просив направити представників для підписання спільного акту прийому -передавання, проте Орендодавець відповідав відмовою. Натомість, Балансоутримувач, з відома Орендодавця ( Фонду державного майна ) продовжував використовувати звільнену Орендарем територію. Залишок не звільненої орендованої площі станом на 01.10.2013 року становив усього 184 кв. м. , яка фактично перебувала під тимчасовим залізобетоним складом фірми " Житомир -Вестагрегатресурс ", що підтверджується кадастровим планом від 19.09.2013 року і фактично була заблокована сміттям, будматеріалами та списаним технологічним обладнанням.

Скаржник вказує, що лише 07 лютого 2014 року , були усунуті перешкоди , які утворив балансоутримувач по звільненню майна. Просить апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення, яким відмовити Коростенському прокурору у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ПФ "Житомир - Вестагрегатресурс", Державне територіально - галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" зазначає, що відповідач неправомірно вказує, що залізницею чинились перешкоди щодо звільнення орендованого майна. Так, 25.11.2013р. ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" звертався до господарського суду Житомирської області з позовом про усунення перешкод щодо повернення майна за Договором оренди №957 від 30.10.2009 року та зобов'язання вчинення певних дій. Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.02.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Твердження ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" про те, що 13.05.2013 року Орендарем було передано, а Балансоутримувачем прийнято 349 кв.м. орендованого майна, не відповідає дійсності. З акту від 13.05.2013р. слідує, що комісія тільки зафіксувала порушення орендарем строку звільнення орендованого майна.

Акти огляду території від 03.05.2013р. та 20.08.2013р. не можуть вважатися належними доказами, оскільки складені та підписані невстановленими особами, серед яких відсутні працівники (представники) Балансоутримувача та Орендодавця. Також викликає сумнів їх дійсність, оскільки в попередніх спорах, що розглядались судами ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс", вказані акти не надавались.

Державне територіально - галузеве об"єднання "Південно - Західна залізниця" у відзиві наголошує, що відповідач користувався нерухомим майном до 03.03.2014 року, мав можливість вільного доступу та використання майна відповідно до мети вказаній в договорі оренди. Неповернення нерухомого майна стало підставою для нарахування залізницею орендної плати та витрат на утримання нерухомого майна в період з 01.05.2013р. до 03.03.2014 р. Крім того, тривалий час відповідач безпідставно відмовлявся відшкодовувати податок на додану вартість, який припадає на частину орендної плати, що орендар безпосередньо перераховує до бюджету. Неодноразово залізницею направлялись роз'яснення з цього приводу, в тому числі і копія відповіді Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Просить врахувати , що прийняте по справі рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість, нараховану на орендну плату у розмірі 70% не відповідає законним вимогам і суперечить нормам матеріального та процесуального права, висновки не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи. Вважає, що необхідно скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2014р. у справі № 906/1194/14 та прийняти нове, яким позовні вимоги Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах Державного-територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" прокурор вказує, що заява про збільшення позовних вимог була надана суду першої інстанції 27.11.2014 р. та оголошена в судовому засіданні, відповідач з нею ознайомився, будь - яких зауважень від нього не поступило.

Вважає необґрунтованими покликання відповідача на те, що судом безпідставно стягнуто заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна від 30.09.2009р, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в особі Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку та ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс", оскільки державним об'єднанням такі послуги фактично не надавались та договір припинив свою діяльність з 01.05.2013р.

Прокурор у відзиві наголошує, що враховуючи положення п.3.11 Договору, вважаються не обґрунтованими доводи відповідача щодо безпідставності стягнення заборгованості за договором оренди від 30.10.2009р. № 957, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Відповідачем.

Крім того, відзначає, що твердження ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" про те, що 13.05.2013р. відповідачем було передано, а Житомирською дистанцією сигналізації та зв'язку прийнято 349 кв.м. орендованого майна, не відповідає дійсності, оскільки з акту від 13.05.2013р. слідує, що комісія тільки зафіксувала порушення орендарем строку звільнення орендованого майна.

Вважає, що акти огляду території від 03.05.2013р. та 20.08.2013р. не можуть вважатися належними доказами, оскільки складені та підписані невстановленими особами, серед яких відсутні працівники (представники) Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Просить апеляційну скаргу ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" відхилити, скасувати рішення господарського суду Житомирської обалсті від 28.11.2014р. у справі № 906/1194/14 та прийняти нове, яким позовні вимоги Коростенського прокурора з нагляду за додерженням законів у транспортній сфері задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 січня 2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та об»єднано з апеляційною скаргою Коростенського прокурора з нагляду за дордержанням законів у транспортній сфері в одне провадження .(т.3,а.с.31)

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд врахувати, що заява про уточнення позовних вимог була подана до суду першої інстанції 27.11.2014р., оскільки 25.11.2014р. в судовому засіданні оголошено перерву для надання додаткових доказів та розрахунку заборгованості. Зауважив, що вказана заява була вручена учасникам процесу до початку судового засідання, оскільки відповідач не зміг би отримати вказану заяву поштою вчасно. Клопотань та заперечень з приводу поданої заяви не надходило, про що було зафіксовано в протоколі судового засідання.

Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, а у задоволенні апеляційної скарги Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" відмовити.

Представник регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області апеляційну скаргу прокурора підтримала і просить її задоволити. В подальшому в судове засідання не з»явилась ,про час та місце розгляду справи повідомлена заздалегідь та належним чином.

Представники Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця" підтримали апеляційну скаргу прокурора, зауважили, що заява про уточнення позовних вимог була отримана ними в суді першої інстанції до початку судового засідання. Щодо апеляційної скарги Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" зазначили, що вона є необґрунтованою , поданою з надуманих підстав, просили відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача (апелянта) Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" в судове засідання не з"явився , про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово , на що вказують зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку ( а.с.122,132 т.3).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки представники позивача 1 та відповідача належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача 1 та відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, позивачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області ( надалі - Орендодавець) та Приватною фірмою "Житомир - Вестагрегатресурс" ( надалі -Орендар) 30.10.2009 року укладено договір оренди нерухомого майна , що належить до державної власності № 957 ( далі - Договір оренди) ( а.с.17-22, т.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди Орендодавець, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину ремонтного тупика площею 835,00 кв.м., що перебуває на балансі Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці (далі -Балансоутримувач).

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 30.10.2009р., вказане нерухоме майно було передано Балансоутримувачем у користування Приватній фірмі "Житомир-Вестагрегатресурс".

Згідно п.п.1.2, 2.2 Договору , майно передається в оренду для розміщення складського майданчика для автомобілів, автозапчастин та матеріалів, а передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2009 року - 2 114,66 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять грн. 66 коп.). Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень - жовтень 2009р.

Пункт 3.6 Договору визначає, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.п 3.7 та 3.8 Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені п.3.6 Договору. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

Відповідно до п.3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п.5.11 Договору оренди Орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг і сплаті земельного податку та з іншими організаціями, які надають послуги орендарю відповідно до чинного законодавства.

Строк дії Договору два роки, з 30.10. 2009 р. по 28.10. 2012 р. (п. 10.1 Договору).

21.11.2012 р. сторони додатковим договором № 1 продовжили дію договору оренди № 957 від 30.10.2009 р. до 01.05.2013 р. включно ( а.с.25, т.1).

В подальшому, 01.02.2013 р. додатком договором № 2, сторони внесли зміни до договору оренди № 957 від 30.10.2009 р. з урахуванням змін від 21.11.2012 року, а саме п.п. 1.1 договору було викладено в такій редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину ремонтного тупика площею 835,0 кв.м., що знаходиться на балансі Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці, належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та розташоване за адресою: м. Житомир, провулок Новогоголівський 1. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, здійсненим станом на 30.11.12р. і становить 202223,00 грн. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду".

Абзац 1 пункту 3.1 Договору було викладено в такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ 2532,84 грн. за базовий місяць оренди-грудень 2012 року" (а.с.26 т.1).

Крім того, 30.10.2009р. між Балансоутримувачем та Орендарем був укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна (а.с.27 -29, т.1).

Враховуючи п.2.2.3 вказаного договору, Орендар зобов"язується до 12 числа місяця , наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача, за понесені ним витрати на утримання території тупика, що орендується. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

Розмір плати визначається відповідно до розрахунку щомісячних платежів за утримання частини споруди ремонтного тупика, що здається в оренду приватній фірмі "Житомир-Вестагрегатресурс" (Додаток №1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача - т.1, а.с. 30-32), що становить з 1 жовтня 2009 року - 151, 68 грн. (без ПДВ), з січня 2010 року - 155,08 грн. (без ПДВ), з квітня 2012 року - 170,46 грн. (без ПДВ), з січня 2013 року - 283,68 грн. (без ПДВ) та з 1 січня 2014 року 407,62 грн. (без ПДВ).

Враховуючи те, що відповідач не виконував належним чином умови Договору оренду, а саме п.п.5.10,10.9,10.10 щодо повернення майна після припинення його дії - 01.05.2013р. рішенням господарського суду Житомирської області від 26.09.2013р. у справі № 906/1033/13 зобов'язано приватну фірму "Житомир-Вестагрегатресурс" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області нерухоме майно - частину ремонтного тупика площею 835,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, пров. Новогоголівський, 1, шляхом підписання акту приймання-передачі та стягнуто на користь регіонального відділення неустойку у розмірі 7007,44 грн( а.с.118-122 ,т.1)

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. вказане рішення господарського суду Житомирської області залишено без змін ( а.с.123-128, т.1).

Крім того, рішенням господарського суду Житомирської області від 12.02.2014 р. у справі № 906/1807/13 в позові ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" про усунення перешкод щодо поверення майна за Договром оренди № 957 від 30.10.2009р. та заобов"язання до вчинення певних дій відмовлено ( а.с.129 ,т.1).

Як встановлено матеріалами справи, лише 03.03.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області , відокремленим підрозділом Житомирська дистанція сигналізації та зв"язку Південно - західної залізниці та ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" підписано Акт приймання - передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності ( а.с.33, т.1).

Враховуючи те, що відповідач фактично користувався нерухомим майном до 03.03.2014 р., використовував його відповідно до мети призначення (п.1.2 Договору), прокурор звернувся з відповідним позовом про стягнення боргу по орендній платі та пені.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Так, правовідносини, що виникли між сторонами підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт передачі нерухомого майна, а саме майно - частина ремонтного тупика площею 835,0 кв.м. в оренду та користування ним відповідачем.

У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору.

Згідно п.4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 17 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч.3 ст.18, п.п.1,3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об"єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

28.01.2013р. Регіональне відділення Фонду державного майна України у Житомирській області звернулось до відповідача з листом №09/338 про закінчення терміну дії договору та вимогою звільнити орендоване майно за актом прийому-передачі.

Колегія суддів зауважує, що разом з тим, Додатком договором № 1 від 01.02.13 р. строк дії договору оренди № 957 від 30.10.09 р. був продовжений на 01.05.2013 р. включно.

В подальшому листами орендодавця №09/1403 від 04.04.2013р., №09/1712 від 23.04.2013р. та балансоутримувача №431 від 29.03.2013р. орендаря було повідомлено про припинення дії договору з 01.05.2013р. та необхідність повернення орендованого майна після закінчення його дії .

Листом №09/1906 від 14.05.2013р. орендодавець нагадав орендарю про необхідність повернення орендованого майна орендодавцю, у зв'язку з закінченням строку дії договору №957 від 30.10.2009р., та підписання акту приймання-передачі за участю балансоутримувача.

Не зважаючи на такі листи і на те, що строк дії договору закінчився 01.05.2013 року, відповідач ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" продовжував користуватися спірним майном.

Судова колегія не приймає доводи апелянта, що останньому створювали перешкоди у поверненні орендованого майна, про що зазначено у рішенні господарського суду Житомирської області від 12 лютого 2014 року у справі № 906/1807/13.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішень третейських судів, під розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судова колегія відзначає, що лише 03.03.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області , відокремленим підрозділом Житомирська дистанція сигналізації та зв"язку Південно - Західної залізниці та ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" підписано Акт приймання - передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності ( а.с.33, т.1).

З акту вбачається, що на момент його підписання, борг відповідача перед орендарем становить : 19 823,92 грн., в тому числі: 12 397,66 грн. орендна плата, 7 007,36 грн. неустойка та 418,90 грн. пеня та перед Балансоутримувачем становить по оплаті оренди 13 679,31 грн, з відшкодування витрат на утримання майна 4042,07 грн. Термін сплати боргу до 01.04.2014 року.

Крім того, відповідно до п.3.11 Договору оренди у разі припинення ( розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Заключення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря відж обов"язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції , до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Таким чином,відповідач зобов»язаний сплатити заборгованість по орендній платі за період після припинення договору оренди по день фактичної передачі майна 03.03.2014р.

15.10.2013 р. Регіональне відділення направило на адресу боржника претензію № 03/4247, з вимоги сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 2 385,80 грн. та пеню у розмірі 418,90 грн., проте вона залишилась без задоволення.

Претензії від 08.04.2013 р. № 493, від 20.03.2013 р. № 394, від 08.04.2013 р. № 493, від 30.04.2014 № 605, від 25.06.2013р. № 839, від 12.08.2013 р. № 1071, від 14.01.2014 № 98, від 07.05.2014 р. № 626 з вимогами про необхідність погашення боргу перед балансоутримувачем в розмірі 17 837,53 грн, в тому числі: орендна плата - 13 754,15 грн., витрати на утримання майна - 4073,63 , пеня 9,75грн. боржником також не були оплачені у повному розмірі .

Як вбачається з розрахунку надходження орендної плати станом на 27.08.2014р, відповідач частково погасив борг , згідно платіжних доручень № 694 від 26.06.2014 р. було сплачено 5000,00грн, № 699 від 04.07.2014 р. сплачено 2000 грн. , № 720 від 26.08.2014р сплачено 3000 грн.., всього - 10 000,00 грн. ( а.с.50 т.1).

Звертаючись до суду з позовом ,прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача 1- 2385,80 грн. - основного боргу та 418,90 грн. - пені.

В подальшому ,27 листопада 2014 року прокурор звернувся з заявою про уточнення позовних вимог,яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог і згідно якої останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 1 - 2 708,73 грн. основного боргу та 436,56 грн. пені.

Разом з тим, встановивши, що розрахунок суми орендної плати за період з липня 2013 р. по березень 2014 р. з урахуванням проплат, здійснених відповідачем в цей період, є правильним згідно уточненого розрахунку, поданого до суду 27.11.2014р.,суд вказану заяву не прийняв, зазначивши , що вона не містить доказів надсилання її копії сторонам у справі, а тому унеможливлює сторін на захист своїх прав у судовому засіданні. Так як строк розгляду справи сплинув, господарський суд дану заяву не прийняв і вказав, що не має підстав для відкладення розгляду справи для надання прокурору терміну усунути вказані недоліки заяви про збільшення позовних вимог.

Рівненський апеляційний гоподарський суд погоджується з думкою прокурора про безпідставне не прийняття судом першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог від 27.11.2014 року.

Так, згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позовна заява надійшла до суду 04 вересня 2014 року, а 08 вересня 2014 року було порушено провадження у даній справі.

Справа призначалась судом неодноразово, а 30 жовтня 2014р. був продовжений строк вирішення спору на 15 днів.

Як вбачається з матеріалів справи,ухвалою суду від 18 листопада 2014 року зобов'язано позивача-1 надати детальний розрахунок заборгованості та пені. При цьому ,в даній ухвалі суд першої інстанції , посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.97 р., відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, прийшов до висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 25 листопада 2014р.

З наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 25 листопада 2014 року вбачається, що суд довів до відома представників сторін про те, що 20.11.2014 року від позивача-2 на адресу суду надійшов помісячний розрахунок орендної плати ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс". Представник позивача-1 в судовому засіданні надала алгоритми розрахунку орендної плати та пені по договору оренди №957 від 30.10.2009 року, а також розрахунки заборгованості по орендній платі відповідно договору оренди від 30.10.2009 року № 957. Для надання можливості представникам позивача надати додаткові докази та розрахунок заборгованості в судовому засіданні було оголошено перерву до 28.11.2014 року о 11:00 год.

Як вже зазначалось вище, 27 листопада 2014 року до місцевого суду надійшла заява прокурора про уточнення позовних вимог,у якій останній посилався на допущену технічну помилку Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області під час складання розрахунку заборгованості по орендній платі.

Дана заява долучена до матеріалів справи,але судом не прийнята через невручення її сторонам і сплив строків розгляду справи.

Так, у Інформаційному листі № 01-8/164-428 від 18.03.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів 2007 році" зазначається, що якщо клопотання про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог заявлено позивачем (його представником) в усній формі, суд повинен запропонувати позивачеві (його представникові) викласти таке клопотання в письмовій формі, а якщо це неможливо зробити в даному судовому засіданні - оголосити перерву в засіданні або відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) .

Крім того, з огляду на приписи статей 4-2, 4-3 та частин першої-третьої статті 22 ГПК суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк.

Враховуючи вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., враховуючи наявність усіх учасників процесу у судовому засіданні 27 листопада 2014 року, суд першої інстанції не був позбавлений можливості оголосити перерву в судовому засіданні ,вручивши сторонам копію заяви про уточнення (збільшення позовних вимог)

Таким чином, на думку судової колегії господарський суд Житомирської області безпідставно не взяв зазначену заяву до уваги.

Перевіривши надані розрахунки основного боргу , з відповідача на користь позивача 1 підлягає до стягнення заборгованість в розмрі - 2 708,73 грн.

Щодо вимог прокурора про стягнення на користь позивача -1 пені в розмірі 436,56 грн.,Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції зазначає, що пеня нарахована після припинення дії договору оренди.

Однак , колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Зідно п.п 3.7 та 3.8 Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені п.3.6 Договору. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

Відповідно до п.3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу .

В силу дії ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 3,7,3.8,3.11 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З вищевказаного розрахунку пені вбачається, що вона була нарахована за період з 16 грудня 2009 року по 03 березня 2014 року.

Разом з тим, 27 листопада 2014 року відповідачем до суду першої інстанції була подана заява про застосування строків позовної давності.(т.2,а.с. 186-187)

Дослідивши матеріали справи та перевіривши зазначений розрахунок, суд приймає до уваги заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на вищевикладені положення законодавства, судова колегія вважає за вірним стягнення пені в межах строку позовної давності ( за період з 04.09.2013 р.-дня подачі позову до суду і по 03.03.2014 р.-день фактичної передачі майна )

Здійснивши перерахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає правильним до стягнення на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна у Житомирській області пеню в розмірі 341,03грн.

Щодо вимог, які були заявлені балансоутримувачем - Державним територіально - галузевим об"єднанням "Південно - Західна залізниця" про стягнення 13 754,15 грн. - основного боргу, 4073,63 грн. - витрат на утримання орендованого майна та 9,75 грн. - пені, судова колегія зазначає наступне.

Так, згідно п.3.1 Договору оренди від 30.10.2009 р. № 957 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786.

З п.3.2 Договору вбачається, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку , визначеному законодавством.

Згідно із пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниш між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляд виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавці - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів /послуг, поставлених таким платником податку ( п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 196.1.15 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Крім того, як вбачається з податкової консультації, наданої Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області від 16.12.2013 р. № 14352/10/15-315, пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786., зі змінами і доповненнями, встановлено, зокрема, що у разі, коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій -70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству , організації на балансі яких перебуває це майно.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора , що податок на додану вартість на орендну плату Балансоутримувачем - Державним територіальним - галузевим об"єднанням "Південно - Західна залізниця" був нарахований на сплачений в повному обсязі, а тому орендар має відшкодувати ПДВ в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись рахунки ПФ " Житомир - Вестагрегатресурс" з вересня 2012 року по березень 2014 р, а саме, 20 % ПДВ на 70 % орендної плати на загальну суму 6387,86 грн. та 30% орендної плати в сумі 7366,29 грн ( частина орендної плати , що орендар перераховує балансоутримувачу ( а.с.158-200 т.1).

Судова колегія не може погодитись з висновком місцевого суду, що Договором оренди від 30.09.2009 р. не передбачено сплату орендарем балансоутримувачу 20% ПДВ, нарахованого на частину орендної плати в розмірі 70 % , яка перераховується до державного бюджету.

Так, п.3.2 Договору оренди визначено,що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку , визначеному законодавством.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним , відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Регіональне відділення фонду державного майна України в Житомирській області не є платником ПДВ, нарахування ПДВ до бюджету у розмірі 20 % від суми орендної плати здійснював балансоутримувач орендованого майна Державне територіально - галузеве об"єднанням "Південно - Західна залізниця", про що свідчать бухгалтерські документи, податкові накладні , декларації ( а.с.201-241, т.1).

З огляду на вищенаведене, судова колегія прийшла до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПФ "Житомир - Вестагрегатресурс" на користь Державного територіально - галузевого об"єднанням "Південно - Західна залізниця" 13 754,15 грн, з яких - 6 387,86 грн, 20 % ПДВ на 70 % орендної плати , що сплачується до бюджету та 7366,29 грн. - частина орендної плати , що перераховується балансоутримувачу.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним стягнення з відповідача на користь Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця" 4 073,63 грн. витрат на утримання орендованого майна.

Відповідно до розділу 2 п. 2.2.3 Договору від 30.09.2009р. укладеного між балансоутримувачем - Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в особі Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку та орендарем - Приватною фірмою "Житомир-Вестагрегатресурс", орендар зобов'язується до 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача, за понесені ним витрати на утримання території тупика, що орендується. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

Як зазначалося вище пунктом 3.11 Договору оренди від 30.09.2009 року передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

А тому погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині стягнення пені у розмірі 9,75грн. на користь Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця" нарахованої за травень 2013 року, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в її стягненні, оскільки вона нарахована поза межами строку позовної давності.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора Житомирської області щодо стягнення основного боргу в розмірі 2 708,73 грн., 341, 03 грн. пені на користь Регіонального відділення ФДМУ у Житомирській області та 13 754, 15 грн. - основного боргу, 4 073,63 грн. - витрат на утримання орендованого майна на користь Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно - Західна залізниця".

Щодо апеляційної скарги ПФ "Житомир - Вестагрегатресурс", колегія суддів вважає підставним покликання скаржника щодо застосування строків позовної давності в частині стягнення пені , в решті апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та не відповідає обставинам справи .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Згідно частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Щодо розподілу судових витрат.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 20 982, 82 грн.;

Загальна сума задоволених позовних вимог - 20 877,54 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 99,50 %.

На відповідача покладається судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 817,87 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 908,93 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103, п.4 ч.1 ст. 104, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області та Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.11.2014 року у справі № 906/1194/14 в частині відмови у стягненні з ПФ " Житомир-Вестагроресурс" основного боргу, пені та судового збору скасувати.

Прийняти нове рішення,яке викласти у наступній редакції :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" (10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14, ід. код 2029774) - на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. 1-го Травня, 20, ід. код 13578893) 3 049,76 грн, з яких : 2 708,73 грн. - основного боргу, 341,03 грн. - пені.

В частині стягнення пені в розмірі 95,53 грн. відмовити .

Стягнути з Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" (10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14, ід. код 2029774) - на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ід. код 04713033) 17 837,53 , з яких : 13 754,15 грн. основного боргу, 4 073,63 грн. - витрат по утриманню орендованого майна.

В частині стягнення пені в розмірі 9,75 грн. відмовити.

Стягнути з Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" (10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14, ід. код 2029774) в дохід Державного бюджету України 1 817,87 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" (10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14, ід. код 2029774) в дохід Державного бюджету України 908,93 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Житомирської області на виконання означеної постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.