Постанова № 43589010, 14.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 915/1861/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній

за участю представників сторін:

від прокуратури - прокурор відділу І.П. Закернична, посвідчення №031666 від 26.01.2015;

від позивача (Березанської районної державної адміністрації)- участі не брали;

від позивача (Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство")- участі не брали;

від відповідача (Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області) - участі не брали;

від відповідача (виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)- М.Д. Стойкова, довіреність б/н від 07.04.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015

у справі №915/1861/14

за позовом: прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації та Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство"

до відповідачів:

-Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

-виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 у справі №915/1861/14 (суддя Е.М. Олейняш) позовні вимоги задоволено: визнано недійсним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №18 від 02.04.2012 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду" в частині, що стосується надання в оренду виробничо-комерційній фірмі "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ВКФ "Юна-Сервіс") земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,34 га вартістю 872 434 грн (кадастровий номер 4820982200:09:000:0625), розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району області, укладений 27.04.2012 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та виробничо-комерційною фірмою "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; витребувано з володіння виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю земельну ділянку площею 0,34 га, вартістю 872 434 грн (кадастровий номер 4820982200:09:000:0625), розташовану по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району області та повернуто її державі в особі Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (далі- ДП «Очаківське ЛМГ»).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ВКФ "Юна-Сервіс" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 у справі №915/1861/14 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити (том ІІ а.с.9-15).

У судовому засіданні 14.04.2015 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник прокуратури проти її задоволення висловив заперечення (том ІІ а.с.22-24), інші учасники судового процесу участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (том ІІ а.с. 3,5,6), в письмовому вигляді власну позицію щодо апеляційної скарги не висловили.

Заслухавши пояснення представника прокуратури та скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

03.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області («продавець») та ВКФ "Юна-Сервіс" («покупець») було укладено договір купівлі-продажу №1-Ж, за умовами якого покупець придбав у власність базу відпочинку "Орбіта", яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, проспект Курортний, 7 (том І а.с.16-18).

Право власності на придбане майно зареєстроване за відповідачем ВКФ "Юна-Сервіс", про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8301546, виданий Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 09.09.2005 (том І а.с.20).

У пункті 5.9 вказаного договору в редакції додаткової угоди до нього від 27.04.2007 покупець зобов'язався оформити документи на право землекористування земельною ділянкою під об'єктом у встановленому законодавством порядку.

13.06.2008 ВКФ "Юна-Сервіс" звернулась до Березанської районної державної адміністрації з заявою про передачу в оренду земельної ділянки приблизною площею 0,4 га, на якій розташовані об'єкти нерухомості (12 будинків), що належать заявникові на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2005 (том І а.с.96).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №730 від 28.07.2008 в редакції розпорядження №994 від 07.10.2008 надано дозвіл виробничо-комерційній фірмі "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,40 га для рекреаційного призначення під розміщення будинків відпочинку в оренду терміном на 49 років із земель ДП "Очаківське ЛМГ" за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (том І а.с.14,15).

Між тим рішенням Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 №2 «Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області" затверджено проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; включено до межі населеного пункту Коблеве земельну ділянку загальною площею 1235,5108 га із земель державної власності, не наданих у власність або користування, та земель, наданих у власність, оренду або постійне користування, у тому числі: землі комерційного та іншого використання - 2,47 га, землі змішаного використання - 26,3846 га, лісові землі - 54,3414 га, землі, які використовуються для транспорту та зв'язку - 10,1853 га, землі, які використовуються для технічної інфраструктури - 1,989 га, землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 301,3793 га, землі під господарськими будівлями і дворами - 22,3065 га, рілля - 148,6344 га, пасовища -437,7937 га, відкриті заболочені землі - 32,7569 га, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 123,3590 га, внутрішні води -73,9107 га; установлено межу населеного пункту Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 1484,8087 га, у тому числі: рілля -263,2312 га, багаторічні насадження -15,9156 а, пасовища -445,7836 га, під господарськими будівлями і дворами -22,4900 га, лісові землі -54,3414 га, забудовані землі -453,0203 га, відкриті заболочені землі -32,7569 га, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом -123,3590 га, внутрішні води -73,9107 га (том ІІ а.с.31-32).

Згідно вказаного рішення спірна земельна ділянка була включена до меж населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, що не заперечується жодним учасником судового процесу та підтверджується інформацією Головного управління Держземагентства у Миколаївській області, а також встановленими у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2014 року по справі №915/2159/14 обставинами, які в силу частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування (том І а.с.69-75).

В подальшому рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 02.04.2012 №18 затверджено проект землеустрою та надано виробничо-комерційній фірмі "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,34 га забудованих земель для рекреаційного призначення під розміщення будинків відпочинку за рахунок земель Державного підприємства "Очаківське ЛМГ", по проспекту Курортному, 7 у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (том І а.с.36).

Відповідно до зазначеного розпорядження 27.04.2012 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області ("орендодавець") та ВКФ "Юна-Сервіс" ("орендар") укладено договір оренди землі (далі - договір від 27.04.2012), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку із земель, які не надані у власність та користування в межах с. Коблево за рахунок земель Державного підприємства "Очаківське ЛМГ"- для рекреаційного призначення під розміщення будинків відпочинку, яка знаходиться за адресою: с. Коблеве, проспект Курортний, 7 Березанського району Миколаївської області (том І а.с.37-39).

Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у відділі Держземагенства у Березанському районі 05.06.2012 за № 4820900004000745.

Пунктами 2, 3, 15, 16 договору від 27.04.2012 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,34 га забудованих земель - для рекреаційного призначення під розміщення будинків відпочинку; кадастровий номер земельної ділянки - 4820982200:09:000:0625. На земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна - база відпочинку «Орбіта», належна орендарю на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2005, право власності на яке зареєстроване Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 09.09.2005.

Предметом спору у даній справі є вимоги про:

-визнання недійсним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №18 від 02.04.2012;

-визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.04.2012 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та ВКФ "Юна-Сервіс";

-витребування з володіння виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю земельної ділянки та повернення її у власність держави в особі Державного підприємства "Очаківське ЛМГ".

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №18 від 02.04.2012, місцевим господарським судом не було враховано, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

Скасування такого акту не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди має вирішуватися за нормами цивільного законодавства шляхом оскарження правовстановлюючих документів щодо права користування земельною ділянкою.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, так як оспорене рішення Коблівської сільської ради вичерпало свою дію шляхом його виконання. Його скасування не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у ВКФ "Юна-Сервіс" виникло право на оренду земельної ділянки і це право ґрунтується на правовстановлюючому документі.

Вказане свідчить про те, що обраний прокурором Березанського району Миколаївської області спосіб захисту порушених прав шляхом визнання недійсним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №18 від 02.04.2012 не забезпечує його реального захисту, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Також колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений відповідно до рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №18 від 02.04.2012 договір оренди від 27.04.2012 підлягає визнанню недійсним, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту "а" частини першої статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Відносини, пов'язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності до 01.01.2013 регулював Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності». До проведення такого розмежування розпорядження землями в Україні, крім земель приватної власності, здійснювалося в порядку, передбаченому пунктом 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно з приписами пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпоряджання землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Абзацем другим пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, ні на момент прийняття Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішення №18 від 02.04.2012, ні на момент укладення договору від 27.04.2012 на спірній земельній ділянці не було розташовано державних підприємств або об'єктів, які підлягають приватизації; на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2005 ВКФ "Юна-Сервіс» є власником нерухомого майна, розташованого на ній.

Вказане свідчить про те, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка розташована в межах с.Коблеве, здійснювала Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області.

Лише 06.09.2012, тобто після укладення оспореного договору оренди від 27.04.2012, був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого було визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» набрав чинності з 1 січня 2013 року.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»).

Цим же Законом були внесені зміни до статті 122 Земельного кодексу України, яка викладена в новій редакції і яка досить деталізовано визначає на даний час повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та у користування. Підпунктом а пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» унормовано, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук, державних галузевих академій наук.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 р. №1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому, положення частини першої статті 58 Конституції, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи). Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №3-57гс11.

Враховуючи те, що зазначені вище норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» не лише набрали чинності, а й були прийняті після укладення оспореного договору оренди, у Господарського суду Миколаївської області були відсутні підстави для їх застосування.

Поза увагою місцевого господарського суду залишились також положення статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до положень якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України в постановах від 24.12.2010 у справі № 21-54а10, від 24.12.2010 у справі № 21-59а10.

Твердження місцевого господарського суду щодо неможливості застосування статті 120 Земельного кодексу України з тих підстав, що на момент придбання скаржником об'єкту нерухомості вона була викладена в іншій редакції, є помилковим, оскільки застосуванню підлягає редакція статті 120 Земельного кодексу України, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент прийняття Коблівською сільською радою рішення №18 від 02.04.2012 та укладення між відповідачами договору від 27.04.2012.

З огляду на приписи статті 182, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду в юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та схвалити відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування, так як у покупця нерухомого майна з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно не виникає автоматично права користування земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, позаяк право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 3-51гс10, а також в пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Як зазначалося вище, ВКФ "Юна-Сервіс" є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, право власності на яке зареєстровано Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 09.09.2005 за реєстраційним номер об'єкту 11900901.

З метою виконання вимог статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, згідно яких до особи, яка набула право власності на таке нерухоме майно, має перейти право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), ВКФ «Юна-Сервіс» вжила заходів щодо оформлення відповідних речових прав на земельну ділянку.

Положеннями частини другої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, унормовано, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Земельна ділянка із кадастровим номером 4820982200:09:000:0625 перебувала в постійному користуванні Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".

В силу приписів пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Право постійного користування земельною ділянкою ДП "Очаківське лісомисливське господарство" підтверджується наявними в матеріалах справи планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які існують в ДП "Очаківське ЛМГ" і виготовлялись кожні 10 років (1983, 1993, 2003) Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням, Київською лісовпорядною експедицією, а також матеріалами безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду 2007, 2008 років (том І а.с.172-191) .

Окремого рішення про вилучення у ДП «Очаківське ЛМГ» спірної земельної ділянки Коблівською сільською радою не приймалось, хоча проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВКФ «Юна-Сервіс» в довгострокову оренду за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області містить відповідні погодження ДП «Очаківське ЛМГ» щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду скаржникові (том І а.с.103, 104-15, 116-119).

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд констатує необхідність

застосування судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

Позиція Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" полягає в тому, що особа - суб'єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладанні останніми відповідних договорів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки.

Щодо твердження місцевого господарського суду про те, що затвердження проекту землеустрою та передача в оренду спірної земельної ділянки здійснювалась за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає про його помилковість з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Згідно з підпунктом 3.5.9 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 №391 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за №1618/10217, контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи за їх дорученням керівники підпорядкованих територіальних органів земельних ресурсів. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи. Після усунення зауважень та проставлення відповідної відмітки про це у висновку державної експертизи землевпорядної документації, який містив оцінку «на доопрацювання», висновок державної експертизи є позитивним.

Із змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВКФ «Юна-Сервіс» в оренду вбачається, що зауваження до землевпорядної документації були враховані та внесені до проекту відповідні виправлення, про що свідчить також запис на висновку «оцінено позитивно», скріплений печаткою Державного комітету України із земельних ресурсів. Крім того, в матеріалах справи наявний висновок відділу Держкомзему у Березанському районі Державного комітету України із земельних ресурсів №01-27-194 від 12.2010, в якому відображена підсумкова оцінка щодо погодження землевпорядної документації (том І а.с.136-137, 139).

Посилання Господарського суду Миколаївської області в оспореному рішенні на відсутність висновку Миколаївського обласного управління лісомисливського господарства про погодження проекту землеустрою щодо відведення товариству спірної земельної ділянки спростовується наявним в матеріалах справи висновком зазначеної установи №2128 від 29.12.2007 (том І а.с.108).

За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не вбачає підстав як для задоволення позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 27.04.2012, так і похідної від неї вимоги про зобов'язання ВКФ «Юна-Сервіс» повернути земельну ділянку площею 0,34 га, розташовану по пр.Курортному, 7 в с.Коблево Березанського району Миколаївської області державі в особі ДП «Очаківське ЛМГ».

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 не відповідає цим вимогам з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 у справі №915/1861/14 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна