Постанова № 43588982, 14.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 915/21/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко Ю.П. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЗ"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 11 лютого 2015 року

у справі № 915/21/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль"

до Приватного акціонерного товариства "АКЗ"

про відшкодування завданих збитків

ВСТАНОВИЛА:

12.01.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "АКЗ" (далі відповідач, ПАТ) про відшкодування завданих збитків.

З посиланням на ст. ст. 673-678, 526, 530, 625 ЦК України позов мотивований тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору № 35 від 04.04.2014 р. платіжним дорученням 29.08.2014 р. оплатив рахунок відповідача від 21.08.2014 р. та сплатив останньому 42000 грн. - вартість 36,5 тон вапна негашеного, яке було отримане ТОВ за видатковою накладною від 29.08.2014 р.

Але, відповідач поставив ТОВ за названим договором неякісне вапно та наступні переговори між сторонами у справі щодо поставки належного товару або повернення отриманих грошових коштів не привели до позитивних результатів, у зв'язку з чим позивач вважає, що ПАТ повинний відшкодувати йому завдані збитки у зв'язку з відвантаженням неякісної продукції в сумі 42000 грн. та відшкодувати 7000 грн. витрат з перевезення товару, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1827 грн.

Відповідач відзив на позов не надав та його представник в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.02.2015 р. (суддя Коваль С.М.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 42000 грн. - збитків, заподіяних внаслідок поставки неякісного товару та 1566 грн. понесених витрат на сплату судового збору, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 35 від 04.04.2014 р. та поставив позивачеві неякісний товар вартістю 42000 грн., фактичні параметри якості не відповідають паспорту якості вапна та є значно гіршими, ніж задекларовано в паспорті якості ПрАТ № 143 від 29.08.2014 р., що підтверджується висновком незалежної лабораторії ТОВ „Будівельна лабораторія", який здійснено в межах його гарантійних строків відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.7-90:2011, а тому внаслідок вчинення відповідачем неправомірних дій, тобто саме з вини останнього позивачеві були заподіянні збитки в сумі 42.000 грн. шляхом зменшення майнових прав ТОВ, у зв'язку з чим відповідач, відповідно до вимог ст. ст. 224, 225 ГК України, повинний відшкодувати заподіяні збитки в сумі 42.000 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на перевезення товару в сумі 7000 грн., місцевий суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази понесення ТОВ будь-яких витрат на перевезення товару, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог в цій часині - відсутні.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, який у задоволені позовних вимог ТОВ відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, витрати позивача по сплаті вартості продукції не відноситься до складу збитків, оскільки не є ані вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна позивача в результаті дій відповідача, ані додатковими витратами, ані неодержаним прибутком. По-друге, оплата була здійснена на розсуд самого позивача на виконання умов договору та не є безпосередньо пов'язаними з діями відповідача, а тому позивачем не доведено усіх елементів складу правопорушення. По-третє, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, зокрема, що порушення вимог стосовно якості продукції є істотними, що відбір проб та аналізи були зроблені саме з тієї продукції яка була поставлена відповідачем, що позивачем продукція була повернена відповідачу у зв'язку з відмовою від договору, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, але в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав, а також заявив клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату для надання йому можливості подати суду додаткові докази, а саме висновку ТОВ „Будівельна лабораторія" щодо якості поставленої вапни.

Оскільки, заявник нічим не обґрунтував неможливість подання названого доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату для надання позивачеві можливості подати до суду названих додаткових доказів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 04.04.2014 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 35 за умовами якого відповідач зобов'язався поставити продукцію - вапно негашене, а позивач зобов'язався прийняття та оплату його вартість в кількості та за цінами згідно специфікації.

Згідно п. 8.2. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р.

Відповідно до п.2.1 договору, товар поставляється в кількості та строки, які визначені в специфікаціях до діючого договору.

У п. 3.1 договору сторони визначили, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ БВ.2.7-90:2011 та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості.

Згідно п. 3.2 договору прийом-здача товару здійснюється згідно товаросупроводжувальних документів відповідно до вимог Інструкцій № № П-6, П-7, затверджених Держарбитражем СРСР. При виявленні розбіжностей кількості або якості товару з товаросупроводжувальними документам - виклик представника постачальника обов'язковий.

Згідно п. 4.3. договору, оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100 % від загальної вартості товару, вказаної в специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов укладеного договору відповідач надіслав ТОВ рахунок № СЗ-0000177 від 21.08.2014 р. за "вапно негашене" вартістю 1050,00 грн. за 1 тонну з врахуванням ПДВ 20 % на загальну суму 63000,00 грн. у кількості 60 тонн 29.08.2014 р.

Названий рахунок позивач оплатив частково та платіжним дорученням № 110 від 29.08.2014 р. сплатив відповідачеві 42000 грн.

Згідно видаткової накладної № С 3-0000515 від 29.08.2014 р. відповідач на виконання умов договору поставив позивачеві вапно негашене у кількості 36,5 т на загальну суму 41.975 грн.

02.09.2014 р. позивач направив відповідачеві лист про виклик представників останнього на 08.09.2014 р. для відбору зразків вапни (а.с.17).

08.09.2014 р. спільною комісією за участю представників трьох сторін: представників продавця ПАТ лаборанта Бринзак Л.В. та майстра обпалення печі Лопатіної І.П., представника покупця ТОВ Трайно Т.В., а також представника ПрАТ "НК ЗСЦ" начальника лабораторії та відділу технічного контролю Краковецької О.А. у відповідності до вимог ДСТУ БВ 2.7-90:2011 було здійснено відбір зразків вапна, про що складено "Акт відбору зразків", який було складено в межах гарантійних строків на товар відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.7-90:2011 та приписів ст. ст. 675, 676 ЦК України.

Згідно „Акту приймання продукції за якістю" від 08.09.2014 р. вищевказаними представниками був здійснений відбір зразків вапна із однієї тачки, які направлені на дослідження до ТОВ „Будівельна лабораторія". При цьому, в названому акті зазначено, що на думку ПрАТ „НК ЗСЦ" відхилення показників паспорта якості від фактичних обумовлено наявністю „перепалу", „недопалу" вапна, що викликані порушенням температурних режимів виробництва вапна (а.с. 18-20).

Вищенаведене свідчить про те, що „Акт приймання продукції за якістю" від 08.09.2014 р. був складений за згодою представників сторін та за їх участю, а також, за участю представника ПрАТ „НК ЗСЦ". При цьому, всі названі представники погодились, що відібрані зразки вапна підлягають направленню на дослідження до ТОВ „Будівельна лабораторія".

Тому, колегія суддів вважає, що саме висновок ТОВ „Будівельна лабораторія" щодо якості поставленого товару є єдиним належним та допустимим доказом якості отриманої позивачем від відповідача вапни, так як думка ПрАТ „НК ЗСЦ" про відхилення показників паспорта якості від фактично отриманого товару носить характер припущення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що відповідачем був поставлений товар неналежної якості. При цьому, місцевий суд послався на висновок незалежної лабораторії ТОВ "Будівельна лабораторія" (м. Миколаїв) за результатами випробувань зразків поставленого товару.

Але, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки в матеріалах справи висновок незалежної лабораторії ТОВ "Будівельна лабораторія" взагалі відсутній та такий висновок позивачем, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не наданий, а з листа ПАТ на ім'я ТОВ від 13.11.2014 р., навпаки, вбачається, що згідно висновку ТОВ "Будівельна лабораторія" відібрані зразки вапни відповідають вимогам ДСТУ БВ.2.7-90:2011 та відносяться до вапни 3-го сорту середнього гашення.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставлення відповідачем позивачеві на підставі договору поставки № 35 від 04.04.2014 р. товару неналежної якості.

Також, з листування сторін вбачається, що відповідач не заперечує проти поставлення позивачеві вапни належної якості за умови доведення останнім факту поставки за договором товару неналежної якості та повернення цього товару постачальнику.

Крім того, слід звернути увагу на те, що правові наслідки передання товару неналежної якості, встановлені ст. 678 ЦК не тотожні наслідкам порушення умов якості за договором поставки, встановленими ГК України. Так, згідно положень ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Таким чином, ст. 269 ГК України на відміну від ст. 678 ЦК України не передбачає можливості відмови від договору та повернення оплаченої за товар грошової суми, у разі істотного порушення вимог щодо якості, тому у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених ст. 678 ЦК України, зокрема, права на відмову від договору та повернення коштів, оскільки ч. 2 ст. 712 ЦК України надає всім положенням ст. ст. 655-697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Відтак, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення ст. ст. 655 - 697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

Сукупність вищенаведеного однозначно свідчить про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому задоволені бути не можуть, внаслідок чого протилежні доводи позивача і висновки суду першої інстанції є помилковими.

Крім того, колегія суддів не може погодитись і з доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що перераховані позивачем відповідачеві на виконання умов договору поставки № 35 від 04.04.2014 р. в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 41.975 грн. за своєю правовою природою є збитками, так як у відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

У даному випадку позивачем заявлено до стягнення збитки в розмірі 42000 грн., завдані у зв'язку з поставкою неякісного товару.

Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Оскільки, позивачем не доведено, що його витрати по сплаті вартості продукції за умовами укладеного договору відносяться до складу збитків, так як ці витрати не є ані вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна позивача в результаті дій відповідача, ані додатковими витратами, ані неодержаним прибутком, а крім того, були здійснені на розсуд самого позивача на виконання умов договору та не є безпосередньо пов'язаними з діями відповідача, а тому, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено усіх елементів складу правопорушення, у зв'язку з чим позов не може бути задоволений і з цих підстав, так як суд позбавлений можливості змінити підстави заявленого позову.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на перевезення товару в сумі 7000 грн., місцевий суд підставне виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази понесення ТОВ будь-яких витрат на перевезення товару, а тому правомірно залишив ці позовні вимоги без задоволення, внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржене жодним із учасників судового процесу.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України позивач повинний відшкодувати відповідачеві 913 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а понесені ТОВ судові витрати на сплату судового збору за подання позову повинний нести сам позивач у справі.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АКЗ" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.02.2015 року у справі № 915/21/15 - частково скасувати та викласти його резолютивну частині в наступній редакції.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" до Приватного акціонерного товариства "АКЗ" про відшкодування заподіяних збитків в сумі 42000 грн. та 7000 грн. витрат з перевезення товару - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" на користь Приватного акціонерного товариства "АКЗ": 913 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ярош А.І.