Постанова № 43588835, 09.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 року Справа № 912/3314/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Агроконтакт-Н": Кравченко В.С. представник, довіреність №1 від 02.09.13;

від Селянського фермерського господарства "Роксолана": Юрченко Г.Г. представник, довіреність №1 від 08.01.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Октябрське

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05 грудня 2014 року у справі № 912/3314/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Октябрське

до Селянського фермерського господарства "Роксолана", Кіровоградська область, смт. Петрове

про стягнення 706164,08 грн.,

та за зустрічним позовом: Селянського фермерського господарства "Роксолана", Кіровоградська область, смт. Петрове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Октябрське

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05 грудня 2014 року (суддя Кабакова В.Г.) в задоволенні первісного позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №27/09-2013 від 27 жовтня 2013 року в розмірі 587 793, 52 грн., з яких: 411 105, 30 грн. сума основного боргу; 33 894, 64 грн. пені; 27 883, 05 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами; 114 910, 53 грн. штраф за порушення зобов'язань, відмовлено. Зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір поставки від 27 вересня 2013 року № 27/09-2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" та Селянським фермерським господарством "Роксолана"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" на користь Селянського фермерського господарства "Роксолана" 1 218, 00 грн. судового збору.

Господарський суд дійшов висновку, що відсутні докази подальшого схвалення договору Селянським фермерським господарством "Роксолана", а договір від 27 вересня 2013 року № 27/09-2013 укладено Больбот Ю.І. від імені Селянського фермерського господарства "Роксолана" з порушенням вимог п.3.4 статуту Селянського фермерського господарства "Роксолана" та ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки на момент підписання договору Больбот Ю.І. не мав необхідного обсягу правоздатності та був не уповноваженою особою на укладання договору, докази подальшого схвалення якого відсутні. В той же час ні видаткова накладна від 30 вересня 2013 року №РН-0000101, ні довіреність від 30 вересня 2013 року №463 не містять посилання на договір від 27 вересня 2013 року №27/09-2013р., в містять посилання на рахунок -фактуру №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що Больбот Ю.І. , підписуючи договір діяв з відома та згоди голови Селянського фермерського господарства "Роксолана" Больбота В.І., Больбот Ю.І. не попередив Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" про те, що він не є особою, яка зазначена в договорі, тобто головою Селянського фермерського господарства "Роксолана".

Позивач за первісним позовом вважає, що в подальшому договір поставки №27/09-2013 від 27 жовтня 2013 року був схвалений відповідачем , оскільки він отримав товар за видатковою накладною від 30 вересня 2013 року №РН-0000101, поставка якого здійснена в межах договору поставки.

Посилючись на ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" апелянт стверджує, що зазначення у видатковій накладній та рахунку -фактури номеру та дати договору не є обов'язковим і не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно -матеріальних цінностей.

Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні первісного позову, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався з відповідачем, чим порушив умови договору №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений товар становить 471 543, 92 грн., 63 601, 91 грн. пеня, 52 299, 98 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 120 954, 39 грн. штраф за порушення зобов'язань.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 05 грудня 2014 року, стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість в загальній сумі 706 164, 08 грн., в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Селянське фермерське господарство "Роксолана" доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Кіровоградської області від 05 грудня 2014 року законним, посилається на те, що в момент підписання оспорюваного договору працівником Селянського фермерського господарства "Роксолана" Больботом Ю.І. представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" було відомо, що особа, яка підписувала договір не є головою Селянського фермерського господарства "Роксолана", однак він не перевірив особу та її повноваження, не вимагав від Больбота Ю.І. довіреності на вчинення такої дії, що визнав в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н". Відповідач просить оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну каргу без задоволення.

24 лютого 2015 року розгляд справи відкладався до 12 березня 2015 року.

В судовому засіданні 12 березня 2015 року оголошувалась перерва до 09 квітня 2015 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (постачальник) та Селянським фермерським господарством "Роксолана" (покупець) укладено договір № 27/09-2013 від 27 вересня 2013 року.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах визначених у договорі передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно Специфікації №1 до договору поставки № 27/09-2013 від 27 вересня 2013 року предметом поставки є: Діамофоска NPK 10:26:26 в кількості 120,00 тонн за ціною 6150,00 грн. з ПДВ на загальну суму - 738000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4.1 договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

- 100% вартості товару в строк визначений у Специфікації, скоригований на дату здійснення оплати згідно п. 3.4.2 договору, в якому зазначено формулу коригування з прив'язкою до долара США.

Позивач зазначає, що погоджений сторонами еквівалент ціни товару, що виражений в іноземній валюті - доларах США, становить 754,60 дол. США за 1 тонну. Еквівалент вартості товару виражений в іноземній валюті - 90552,00 дол. США.

Згідно положень Специфікації №1 до договору поставки № 27/09-2013 від 27 вересня 2013 року товар поставляється на умовах EXW згідно до Правил "Інкотермс-2010". Адреса відвантаження товару: с. Родниківка, Олександрівський район, Кіровоградської області; строк поставки до 01 жовтня 2013 року, термін сплати повної вартості - до 20 липня 2014 року.

Згідно видаткової накладної № РН-0000101 від 30 вересня 2013 року та на підставі довіреності від 30 вересня 2014 року № 463, товар, а саме Діамофоска NPK 10:26:26 в кількості 120 тонн на загальну суму 738000,00 грн. відпущена Селянському фермерському господарству "Роксолана".

Відповідачу виставлено до оплати рахунок № СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року на суму 738 000, 00 грн.

Відповідач сплатив 28.07.2014 року - 500 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №1383 та 07 серпня 2014 року - 238 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №1494.

Згідно п.6.3 договору, за порушення строків оплати товару, визначених специфікацією, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми несвоєчасного виконання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.4. договору, у випадку прострочення оплати товару на строк понад 5 календарних днів, проти строків вказаних у специфікації, покупець, крім пені, визначеної п.6.3 цього договору, сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від загальної вартості товару, та відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних.

Враховуючи умови п. 3.4.2 договору, несвоєчасну оплату та п.6.3, 6.4. договору, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 469 703, 15 грн. основної заборгованості; пеню станом на 28.11.2014 в розмірі 63 485, 94 грн.; відсотки за користування чужими грошовими коштами станом на 28 листопада 2014 року в розмірі 52 204, 67 грн.; штраф у розмірі 120 770, 32 грн.

Заперечуючи доводи позивача Селянське фермерське господарство "Роксолана" посилається на те, що договір поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року від імені Селянського фермерського господарства "Роксолана" підписаний неуповноваженою на те особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. При цьому відповідач посилається на те, що договір підписаний не головою Селянського фермерського господарства "Роксолана" Больбот В.І., а працівником господарства Больбот Ю.І., який працює заступником голови фермерського господарства.

З приводу цього Селянським фермерським господарством "Роксолана" подана зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" про визнання недійсним договору поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року, яка ухвалою від 19 листопада 2014 року прийнята господарським судом для спільного з первісним позовом (а.с.65-66, 89).

Матеріали справи свідчать і це підтверджується письмовими поясненнями представників сторін (а.с.125) в тому числі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" Кравченко В.В. спірний договір підписував і скріплював печаткою Больбот Юрій Іванович в офісі позивача 29 вересня 213 року. При підписанні договору Больбот Ю.І. був присутній сам Кравченко В.С., після цього договір залишився в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" для підписання директором Товариства, який на той час в офісі був відсутній. Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" договір поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року підписав директор Товариства 30 вересня 2013 року і, як пояснює представник позивача за первісним позовом, один примірник договору з підписами та печатками обох сторін разом з видатковою накладною №РН-0000101 від 30 вересня 2013 року, рахунком -фактурою №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року та податковою накладною №6 від 30 вересня 2013 року було надано представнику Селянського фермерського господарства "Роксолана" в місці поставки товару -с. Родниківка Олександрійського району Кіровоградської області.

Доказів направлення (вручення) спірного договору Селянському фермерському господарству "Роксолана" позивачем за первісним позовом не надано.

Втім, відповідач за превісним позовом спростовує факт отримання договору поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року і вказує, що про наявність цього договору дізнався лише з позовної заяви.

Не заперечуючи отримання добрива, Селянське фермерське господарство "Роксолана" стверджує, що єдиним документом, який відповідає його волевиявленню, як учасника правочину, по придбанню товару в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" є видаткова накладна №РН -0000101 від 30 вересня 2013 року

Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств.

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону в редакції, що діяла на час укладення спірного договору, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту.

Згідно ст.4 Закону України "Про фермерське господарсьтво" головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідні положення містяться в п.п.3.3, 3.4 Статуту Селянського фермерського господарства "Роксолана", затвердженим засновником господарства Больбот В.І. 20 березня 2008 року (а.с.57-59).

Пунктом 3.5 Статуту Селянського фермерського господарства "Роксолана" передбачено, що голова господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному із членів господарства або родичам, які не є членами господарства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як зазначено у п. 3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року м. Київ № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Матеріали справи свідчать, що голова Селянського фермерського господарства "Роксолана" Больбот В.І. не уповноважував працівника господарства Больбот Ю.І. на укладення договору поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року, довіреність на підписання вказаного договору від імені господарства в матеріалах справи відсутня, сторонами відповідний доказ судам не надано.

Проте, у вступній частині договору зазначено, що Селянське фермерське господарство "Роксолана" як покупця представляє голова Больбот Віктор Іванович, що діє на підставі Статуту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" в своїх поясненнях стверджує, що Селянським фермерським господарством "Роксолана" були надані реєстраційні документи, в тому числі Статут господарства (а.с.125).

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" не витребувало від Больбот Ю.І. документів на підтвердження особи та того, що його уповноважив голова Селянського фермерського господарства "Роксолана" на підписання договору або доручив виконання його обов'язків.

Згідно вимог ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як зазначено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року м. Київ №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що по видатковій накладній №РН -0000101 від 30 вересня 2013 року на підставі довіреності №463 від 30 вересня 2013 року голова Селянського фермерського господарства "Роксолана" Больбот В.І. отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" добриво Діамофоска NPK 10:26:26 (в мішках по 1 000 кг) на загальну суму 738000,00 грн. Вказана видаткова накладна виписана на підставі рахунку -фактури №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року (а.с.14, 53, 193).

Вказані документи не містять посилання на договір поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року.

Згідно пояснень представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" рахунок -фактура №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року, який не містить посилання на спірний договір було видано відповідачу за первісним позовом (а.с.53). В судовому засіданні 12 березня 2015 року оглянуто оригінал рахунку -фактури №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року та видаткової накладної №РН-0000101 від 30 веоесня 2013 року, які були видані Селянському фермерському господарству "Роксолана" при отриманні товару і встановлено, що в цих документах відсутнє посилання на договір поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року, як на підставу продажу товару. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с.195-196). Представник позивача підтвердив в судовому засіданні, що рахунок -фактура, який містить посилання на договір, копія якого долучена ним до позовної заяви (а.с.39) було сформовано значно пізніше.

Платіжними дорученнями №1383 від 28 липня 2014 року в сумі 500 000 грн., №1494 від 07 серпня 2014 року в сумі 238 000 грн. відповідач за первісним позовом оплатив товар в загальній сумі 738 000 грн. При цьому в призначенні платежу в платіжних дорученнях мається посилання на рахунок №30/9-1 від 30 вересня 2013 року.

Таким чином, платіжні документи також не містять посилання на договір поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року.

За викладених підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що відсутні докази подальшого схвалення договору Селянським фермерським господарством "Роксолана", договір від 27 вересня 2013 року №27/09-2013 укладено Больбот Ю.І. від імені Селянського фермерського господарства "Роксолана" з порушенням вимог п.п.3.4 Статуту Селянського фермерського господарства "Роксолана" та ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки на момент підписання договору Больбот Ю.І. не вам необхідного обсягу правоздатності та був не уповноваженою особою на укладення договору. Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що спірний договір укладено всупереч п.п.3, 4 ст.4 Закону України "Про фермерське господарство".

Таким чином, спірний договір від 27 вересня 2013 року правомірно визнано господарським судом недійсним.

Товар на загальну суму 738 000 грн. придбано Селянським фермерським господарством "Роксолана" на підставі видаткової накладної від 30 вересня 2013 року №РН-0000101 та рахунку -фактури №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року.

Дії сторін, зокрема позивача за первісним позовом, по передачі товару, а відповідача за первісним позовом по прийняттю товару, свідчать, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини з купівлі -продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Селянське фермерське господарство "Роксолана" повністю розрахувалося за отриманий товар в загальній сумі 738 000 грн.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що господарський суд правомірно задовольнив зустрічний позов Селянського фермерського господарства "Роксолана" про визнання недійсним договору поставки №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року, відповідно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" за первісним позовом про стягнення заборгованості в сумі 706 164, 08 грн. на підставі договору №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року задоволенню не підлягають.

Судова колегія не погоджується з твердженням апелянта, що відбулося наступне схвалення відповідачем угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, оскільки належні докази, зокрема, рахунок -фактура №СФ-30/09-1 від 30 вересня 2013 року, довіреність №463 від 30 вересня 2013 року, платіжні доручення №1383 від 28 липня 2014 року, №1494 від 07 серпня 2014 року не містять посилання на оспорюваний договір №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року.

Що стосується направлених позивачем за первісним позовом претензій до відповідача з вимогою про оплату придбаного товару, пред'явлених на підставі договору №27/09-2013 від 27 вересня 2013 року, то відповідач відповіді на них не надав, а твердження апелянта, що після пред'явлення претензій Селянське фермерське господарство "Роксолана" здійснювало оплату товару ґрунтується на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Передача товару за видатковою накладною продавцем і прийняття товару покупцем фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З наведених підстав не можна погодитися з твердженням апелянта, що сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватися накладною, не є підставою для виникнення обов'язку сплати його вартості. Відповідач за первісним позовом, як було зазначено вище, оплатив вартість товару, яка зазначена у видатковій накладній та рахунку -фактурі від 30 вересня 2013 року.

Посилючись на ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" апелянт вказує, що законом не передбачено зазначення в первинному бухгалтерському документі такого реквізиту як номер та дата договору.

В розумінні ст.1 вказаного Закону господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Посилання в первинному документі на договір конкретизує зміст господарської операції, проте відсутність такого посилання не спростовує здійснення господарської операції, але позбавляє сторону права при наявності спору і відсутності інших належних доказів стверджувати, що господарська операція відбулася відповідно до укладеного договору.

Не ґрунтується на обставинах справи твердження апелянта, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні первісного позову, оскільки встановлено що оспорюваний договір підписаний не уповноваженою на те особою, єдиним документом, який відповідає волевиявленню Селянського фермерського господарства "Роксолана", як учасника правочину, є видаткова накладна №РН-0000101 від 30 вересня 2013 року про отримання товару, на підставі якої у відповідача за первісним позовом виникло зобов'язання з оплати товару, а в рахунку -фактурі №СФ-30/9-1 від 30 вересня 2013 року зазначено, що товар необхідно оплатити до 20 липня 2014 року, що свідчить про погодження сторонами строку оплати товару.

Вказане узгоджується з приписами ст.181 Господарського кодексу України, якою встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

З огляду на викладене рішення господарського суду Кіровоградської області від 05 грудня 2014 року ґрунтується на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам, їм дана належна оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, підстави для скасування рішення відсутні.

Витрати по сплаті судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05 грудня 2014 року у справі № 912/3314/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Октябрське залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 14.04.15 р.)