Рішення № 43588789, 15.04.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14 квітня 2015р. справа №927/398/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ»,

вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, 04119 (вул.Лінійна,17, м. Київ, 03038)

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«МОЩЕНСЬКЕ», вул.Цимбаліста,67, с.Мощенка, Городнянський район,

Чернігівська область, 15125

про стягнення 19618грн.46коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 14778,08грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами 8 та 9 періодів лізингу згідно договору фінансового лізингу №140523-53ФЛ-Ю-А від 23.05.2014р., 431,39грн. пені за період з 21.01.2015р. по 05.03.2015р., 346,17грн. 30% річних за період з 21.01.2015р. по 05.03.2015р., 4062,82грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна протягом двох кварталів.

Від позивача заяв та клопотань до суду не надходило. Повноважного представника позивач в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адреси позивача, вказані у позовній заяві, отримана ним згідно поштових повідомлень №1400603438711, №1400603439220, №1400603482591, №1400603482605.

Згідно інформації, яка надана позивачем з офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://search.irc.gov.ua/edr.html), в реєстрі станом на 05.03.2015р. зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ», місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 33880354.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Повноваженого представника відповідач в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

У судовому засіданні 31.03.2015р. та 14.04.2015р. судом вчинено дії щодо перевірки статусу, найменування та місця реєстрації відповідача. Так, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2015р. і 14.04.2015р. та інформації отриманої з офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://search.irc.gov.ua/edr.html) станом на 31.03.2015р. в реєстрі зареєстроване Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мощенське», ідентифікаційний код 03798607, місцезнаходження: вул. Цимбаліста, 67, с.Мощенка, Городнянський район, Чернігівська область.

Враховуючи, що адреса відповідача і його ідентифікаційний код, вказані позивачем в позовній заяві, співпадають з інформацією яка міститься в Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.03.2015р. та відповідає інформації, яка надана позивачем з офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://search.irc.gov.ua/edr.html) станом на 05.03.2015р., суд дійшов висновку вважати повним найменуванням відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мощенське», про що зазначено в ухвалі суду від 31.03.2015р.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участі представника в судовому засіданні, щодо позовних вимог не заперечив. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи отримані ним згідно поштових повідомлень №1400603438703, №1400603482613.

Нез'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

23.05.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (позивачем у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мощенське» (відповідачем у справі) укладено договір фінансового лізингу №140523-53/ФЛ-Ю-А та додатки до нього: «Графік оплати лізингових платежів», «Специфікація», «Загальні умови договору», «Страхування», «Технічний асістанс», «Довідка про технічний стан предмету лізингу та фактичну адресу базування (зберігання)», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу».

Відповідно до п.1.1 Загальних умов договору лізингодавець (позивач у справі) набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (надалі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладання договору наведені у додатку «Специфікація», а лізингоодержувач (відповідач у справі) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/ або законодавством).

Згідно п. 1.2. Загальних умов договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» (надалі - графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 2.1.7. Загальних умов договору число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається відповідно п. 2.1.7.1. Загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1. Загальних умов договору у випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 10 по 25 число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання предмету лізингу. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання предмету лізингу.

У п.2.2 Загальних умов до договору сторони встановили, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.-2.9.,3.4. загальних умов (далі - винагорода).

Відповідно до п. 2.4. Загальних умов до договору всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.7.1. загальних умов договору. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до Специфікації лізингоодержувачу передається автомобіль Renault, Sandero Stepway, SUT 15H Е4, двигун: 1,5л, 84к.с., дизель, КПП:-5ст. мех. КП, 2014 року випуску, загальною вартістю без ПДВ - 169284,17грн., крім того ПДВ 20% -33856,83грн., разом з ПДВ 20% - 203141,00грн.

На виконання умов договору 30 травня 2014 року позивачем було передано у користування (фінансовий лізинг) відповідачу предмет лізингу, а саме: новий легковий хечбек-В Renault Sandero, 2014 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VF15SRAWG50443303, номер двигуна R047718, на підставі двостороннього підписаного акту прийому-передачі предмету лізину у користування за договором № 140523-53/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 23.05.2014р.

Відповідно до умов договору, лізингоодержувач повинен був сплачувати чергові лізингові платежі кожного 20-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання предмету лізингу в розмірі визначеному графіком сплати лізингових платежів.

У Графіку сплати лізингових платежів сторони визначили, що лізингові платежі у загальному розмірі 311509,02грн. з ПДВ лізингоодержувач зобов'язується сплачувати частинами протягом 36 періодів у визначеному розмірі.

Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач, останній належним чином не виконує зобов'язання по договору, в наслідок чого не виконані зобов'язання по сплаті платежів 8 та 9 періодів, а саме не сплачено загальний лізинговий платіж, в т.ч. ПДВ 20%: 20.01.2015р. у сумі 7389,04грн. та 20.02.2015р. у сумі 7389,04грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем у позовній заяві при зазначенні року у даті 8 та 9 періодів строку здійснення відповідачем лізингових платежів (відповідно 20.01.2014р. та 20.02.2014р.) допущено технічну помилку та вказано « 2014р.», а необхідно 2015 рік, оскільки зобов'язання між сторонами по сплаті лізингових платежів за «Графіком сплати лізингових платежів» виникли згідно укладеного договору фінансового лізингу №140523-53/ФЛ-Ю-А від 23.05.2014р. та позивачем у тексті позовної зави визначено періоди сплати лізингових платежів: №1 - 20.06.2014р., №2 - 20.07.2014р., №3 - 20.08.2014р., №4 - 20.09.2014р. і т.д.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На час розгляду справи у суді відповідачем у відповідності до приписів ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано належних та допустимих доказів щодо виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів: 8 періоду у строк 20.01.2015р. у сумі 7389,04грн. та 9 періоду у строк 20.02.2015р. у сумі 7389,04грн.

За таких обставин, борг у сумі 14778,08грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1.1 Загальних умов договору за порушення обов'язку з своєчасної оплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, лізнигоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Позивач просить сягнути з відповідача 431,39грн. пені за період з 21.01.2015р. по 05.03.2015р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 431,39грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 4062,82грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна за 3 та 4 квартал 2014р., розрахований як 203141,00грн.*2% (за два квартали).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За визначенням, наведеним у ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1.3 Загальних умов договору за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.16, 4.1.2, 5.2, 10.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень.

Згідно п.5.2.1 Загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до договору.

Згідно п.2.1.5 Загальних умов договору остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

В матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем лізингодавцю звіту в установлений формі по договору протягом двох кварталів (3 та 4 квартал 2014 року).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4062,82грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.7 Загальних умов договору у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що сплачені проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду лізингодався, у зв'язку із чим розмір винагороди збільшується на суму сплачених процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 346,17грн. 30% річних за період прострочення сплати лізингових платежів 8 та 9 періодів з 21.01.2015р. по 05.03.2015р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 346,17грн.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання по оплаті не виконав, вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 14778,08грн., в частині стягнення пені в сумі 431,39грн., в частині стягнення 30% річних в сумі 346,17рн., в частині стягнення штрафу в сумі 4062,82грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230, 292 Господарського кодексу України, ст. 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МОЩЕНСЬКЕ» (вул. Цимбаліста,67, с.Мощенка, Городнянський район, Чернігівська область, банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 03798607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 33880354) 14778грн.08коп. боргу, 431грн.39коп. пені, 346грн.17коп. 30% річних, 4062грн.82коп. штрафу, 1827грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.04.2015р.

Суддя Н.Ю.Книш