Рішення № 43588470, 07.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2015 Справа № 920/2108/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ-ПАРТНЕР»,

м. Суми,

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область,

про стягнення 1 300 408 грн. 48 коп.,

Головуючий суддя: Джепа Ю.А.

Судді: Котельницька В.І.,

Левченко П.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. (довіреність б/н від 01.10.2014 р.);

від відповідача: Жаренко В.Ф. (довіреність б/н від 16.03.2015 р.).

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 1 300 48 грн. 48 коп., з яких: 289 212 грн. 05 коп. - 30% річних, 170 416 грн. 92 коп. - пеня, 840 779 грн. 51 коп. курсова різниця, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також позивачем надіслано до суду заперечення проти відзиву відповідача від 07.04.2015 р., в якому обґрунтовує правомірність нарахування курсової різниці, 30% річних та пені.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих до суду відзиві від 06.04.2015 р. та уточненні до нього від 07.04.2015 р. проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що визначення розміру курсової різниці в договорі сторонами здійснено з врахуванням дати оплати товару та ставиться у залежність від перерахування грошових коштів покупцем на рахунок постачальника, що в данному випадку не мало місця через припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Доводи позивача зі стягнення пені та 30% річних вважає похідними від вимог щодо стягнення курсової різниці, а тому також просить відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

ТОВ «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки товару на умовах відстрочення платежу № 36 від 23.04.2013 р.

09.01.2014 р. Господарським судом Сумської області винесено рішення в справі № 920/2113/13, яким позовні вимоги ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" задоволено повністю, а саме: стягнуто основний борг у розмірі 1 337 153 грн. 40 коп., 30% річних у розмірі 142 946 грн. 86 коп., пеню у розмірі 63 102 грн. 86 коп., індекс інфляції у розмірі 7061 грн. 34 коп., штраф у розмірі 11 753 грн. 22 коп. та судовий збір в розмірі 31 240 грн. 35 коп.

Дане рішення набрало законної сили, 21.01.2014 р. на його виконання видано наказ.

На сьогодні назву боржника змінено з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Національної академії аграрних наук України на Державне підприємство «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, яке е його правонаступником.

Заборгованість відповідача згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13 погашена наступним чином.

10.07.2014 р. згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість зменшилася на суму 1 032 298 гривень 00 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 3.1. угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.07.2014р. сторони визначили, що з моменту підписання даної угоди, Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13, у розмірі 560 960 грн. 03 коп., що є розміром основного боргу.

Таким чином, сума у розмірі 1 032 298 грн. 00 коп., яка згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.07.2014 р., включає в себе: 256 104 грн. 63 коп. (загальна сума 30% річних, пені, індексу інфляції, штрафу та судового збору, які підлягають стягненню згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13) та 776 193 грн. 37 коп. (частина суми основного боргу від загальної суми 1 337 153 грн. 40 коп.).

Далі ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" зарахувало у повному обсязі в односторонньому порядку заборгованість відповідача згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13 (у розмірі 560 960 грн. 03 коп.) шляхом надіслання на адресу відповідача заяви-повідомлення «про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України», вих. № 56 від 27.11.2014 р.

Вказану заяву-повідомлення надіслано відповідачу 29.11.2014 р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладенням у цінний лист.

Таким чином, починаючи з 29.11.2014 р., заборгованість відповідача згідно рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13 перед ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" припинено на суму 560 960 грн. 03 коп., тобто у повному обсязі.

Беручи до уваги укладену між сторонами угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.07.2014 р. та відправлену 29.11.2014 р. на адресу відповідача заяву-повідомлення «про зарахування однорідних вимог, строк виконання яких настав, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України», вих. № 56 від 27.11.2014 р., сума основного боргу ДП "ДГ "ІСКРА" ІСГ ПС НААН перед ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", погашено наступним чином:

- 776 193 грн. 37 коп. - 10.07.2014 р.;

- 560 960 грн. 03 коп. - 29.11.2014 р.

Зазначені обставини, викладені позивачем в позовній заяві, підтверджені матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Проаналізувавши встановлені судом обставини справи, умови укладеного між сторонами договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Так, ст. 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 524 Цивільного Кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою ст. 533 Цивільного Кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 Господарського кодексу України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Пункт 5.1. укладеного між сторонами Договору поставки товару № 36 від 23.04.2013 р. визначено, що Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору з врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати Покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.

До договору сторонами укладено додатки № 1, № 2, з яких вбачається, що у випадку, якщо курс долара США до гривні на день оплати вище, ніж курс долара США до гривні на день підписання договору, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:

S = ( А1/ А2) * В, де S - ціна товару на момент проплати;

В - ціна товару на момент підписання даного договору ;

А2- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору;

А1- курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

Аналогічні положення вміщені безпосередньо у п. 5.2. Договору.

Згідно п. 5.3. договору вартість товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті, скоригованих пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплату Товару.

Виходячи з курсу долара на день підписання Договору та додатків до нього та курсу станом на 29.11.2014 р., використовуючи для розрахунку вищезазначену формулу, позивач нарахував до сплати відповідачем 840 779 грн. 51 коп. курсової різниці.

В той же час, суд не може погодитися з правомірністю даної позовної вимоги та вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки сторонами фактично здійснені розрахунки шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 і ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України, тобто підставою припинення грошового зобов'язання відповідача стало саме зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України, а не припиненння зобов'язання виконанням, передбачене ст. 599 Цивільного кодексу України.

Некоректним вважає суд використання позивачем передбаченої пунктом 5.2. укладеного між сторонами Договору формули розрахунку курсової різниці, оскільки відсутні підстави ототожнювати дати зарахування зустрічних однорідних вимог з датою оплати Товару на поточний рахунок Продавця, як визначено формулою розрахунку курсової різниці та положеннями пунктів 5.3., 6.1. Договору № 36 від 23.04.2013 р.

Судом встановлено й сторонами не заперечується, що будь-які зміни до договору № 36 від 23.04.2013 р. стосовно застосування умов договору щодо розрахунку курсової різниці при такій підставі припинення зобов'язань, як зарахування зустрічних однорідних вимог, сторонами не вносились, відповідна формула розрахунку курсової різниці не корегувалася.

Судом враховано й той факт, саме позивач обрав таку підставу припинення відповідного грошового зобов'язання відповідача як зарахування зустрічних однорідних вимог, підписавши угоду про відповідне зарахування 10.07.2014 р. та надіславши останньому заяву-повідомлення від 29.11.2014 р.

В той же час, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що оскільки сторони припинили господарське зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вони не можуть мати взаємних майнових претензій одна до одної, й відповідно, безпідставним є нарахування позивачем 30% річних та пені.

В даному випадку позивачем нараховано відповідачу 30 % річних та пеня на суму основного боргу - 1 337 153 грн. 40 коп., яка встановлена рішенням господарського суду Сумської області від 09.01.2014 р. в справі № 920/2113/13, до дати здійснення сторонами зарахування зустрічних вимог 10.07.2014 р., а після цієї дати - на зменшену зарахуванням вимог суму 560 960 грн. 03 коп. до остаточного зарахування заборгованості 29.11.2014 р. Стягнення 30 % річних та пені після цієї дати позивачем не заявлено в позові.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до п. 8.6. Договору поставки № 36 від 23.04.2013 р. сторони дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за неправомірне користування коштами Постачальника сплачує на користь останнього 30 % річних.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане в установленному законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно з поданим розрахунком 30% річних складають 289 212 грн. 05 коп.

З огляду на викладене, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 289 212 грн. 05 коп. 30% річних.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2. Договору поставки № 36 від 23.04.2013 р. за прострочення виконання зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченного Товару за кожен день прострочення.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 8.3. Договору поставки № 36 від 23.04.2013 р. сторони дійшли згоди, що відповідно до п.6 ст. 232 Цивільного кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання данного Договору.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 170 416 грн. 92 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного Договором та положеннями ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 170 416 грн. 92 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відшкодовуються пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 9 192 грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 524, 533, 598, 599, 601, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст. 198, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (42074, Сумська область, Роменський район, с. Кашпури, вул. Нова, б. 6, код 04312009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» (40004, м. Суми, вул. Металургів, б. 17, код 38397547) 289 212 грн. 05 коп. 30% річних, 170 416 грн. 92 коп. пені, 9 192 грн. 58 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 840 779 грн. 51 коп. курсової різниці - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.04.2015 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Ю.А. Джепа

СУДДЯ В.Л. Котельницька

СУДДЯ П.І. Левченко