Рішення № 43588394, 06.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2015 р.Справа № 916/287/15-г

За позовом: Одеської міської ради;

до відповідача: Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Дочірнього підприємства "Компроміс";

2) Виробничо-торгівельної фірми "Галатея" у виді Дочірнього підприємства;

про припинення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди

та за устрічним позовом: Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД);

до відповідача: Одеської міської ради

про внесення змін до договору

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Бондаренко І.О.- довіреність № 6/исх-гс від 14.01.15р.,

від відповідача: Поліщук А.В. - довіреність № б/н від 29.12.14р.,

від третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради): Польщіна Т.Л. - довіреність № 01-36/12 від 20.01.15р.

від третьої особи (Дочірнього підприємства "Компроміс"): Поліщук А.В. - довіреність №б/н від 02.02.2015р.,

від третьої особи (Виробничо-торгівельної фірми "Галатея" у виді Дочірнього підприємства): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД), в якій просить суд припинити договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.11.2001 року, що зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 12.12.2001 року за № 516/9.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що земельна ділянка загальною площею 2963 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, пл. Грецька,1, яка є предметом вищевказаного договору, була надана відповідачу в оренду з огляду на те, що на момент укладення договору він був власником будинку, розташованого на ній. Однак, з огляду на перехід права власності на вказану будівлю до іншої особи - Дочірнього підприємства "Компроміс", позивач вважає, що у відповідності норм чинного законодавства, орендні правовідносини між ним, як власником земельної ділянки, та відповідачем, як відчужувачем об'єкту нерухомості, підлягають припиненню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2015 року було порушено провадження у справі №916/287/15-г із призначенням її до розгляду в засіданні суду 13.02.2015 року.

Ухвалою суду від 13.02.2015 року з урахуванням усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника третьої особи (ДП "Компроміс"), від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 24.02.2015 року.

24.02.2015 року до канцелярії суду за вх. № 833/15 у справі № 916/287/15-г від Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) надійшла зустрічна позовна заява, згідно якої вказане товариство просить суд внести зміни до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 516/9 від 20.11.2001 року в частині зміни Орендаря Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) на Дочірнє підприємство «Компроміс» (а.с.45-46).

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач зазначає, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 22.07.2002 року, 21.08.2002 року та 10.09.2002 року власником будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, площа Грецька, 1, стало ДП «Компроміс».

З урахуванням вказаного, Фірма "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) вважає, що при відчуженні нерухомого майна попередній Орендар (продавець нерухомості) вибуває, а новий Орендар (покупець нерухомості) займає його місце в договірних зобов'язаннях, у зв'язку із чим, на його думку, до спірного договору необхідно внести відповідні зміни.

У засіданні суду 24.02.2015 року відповідачем було також надано відзив на позовну заяву (а.с.53-55), в обґрунтування якого останній посилається на відсутність підстав для припинення спірного договору, відсутність порушеного права позивача та зазначає про можливість у даному випадку внесення лише змін до договору.

Відповідач у поданому відзиві вказує на те, що зміна власника будівлі не може слугувати підставою припинення договору у зв'язку із тим, що така підстава не передбачена його умовами.

Фірма "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) також акцентує увагу на тому, що після продажу будівлі товариство неодноразово зверталося до позивача з вимогою внесення відповідних змін до договору, проте таких доказів надати не може з огляду на сплив значного проміжку часу.

Щодо застосування позивачем норм ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та п. «е» ст. 141 Земельного кодексу України, які передбачають припинення договору у разі зміни власника будівлі, відповідач наполягає на тому, що така зміна відбулася до прийняття вказаних норм.

Крім того, відповідач, цитуючи опубліковану роботу фахівців Держкомзему, стверджує про неможливість припинення договору, оскільки у випадку, що склався, відбувається перехід існуючого права оренди від попереднього Орендаря до наступного, зі збереженням чинності самого договору.

Одночасно, Фірма «Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) у поданому відзиві на позовну заяву, заявляє про порушення Одеською міською радою строків позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, яке на його думку, полягає в обізнаності позивача про зміну власника будівлі ще у 2002 році, а його звернення до суду з позовною заявою про припинення договору оренди лише в 2015 року є безумовною підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні 24.02.2015 року з огляду на необхідність вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви, судом було оголошено перерву до 27.02.2015 року

Ухвалою суду від 27.02.2015 року зустрічну позовну заяву за позовом Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) до Одеської міської ради про внесення змін до договору № 516/9 від 12.12.2001 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

У засіданні суду 27.02.2015 року представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на припиненні спірного договору та на тому, що Одеська міська рада дізналася про зміну власника будівлі лише в 2014 році, в процесі розгляду судових справ та з моменту отримання інформаційної довідки.

Представник позивача вважає, що договір є припиненим з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, проте, відповідно до ст. 653 ЦК України, договір, у зв'язку із наявністю заперечень контрагента, має бути припиненим з моменту набрання рішенням законної сили.

Представник відповідача заперечував проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наполягав на відсутності у ЦК України поняття «припинення договору», зазначивши про те, що у випадку припинення договору, позивач не буде отримувати орендну плату, що призведе до збитків.

27.02.2015 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.03.2015 року.

11.03.2015 року до канцелярії суду за вх. № 6333/15 від первісного позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.77-78), в обґрунтування якого Одеська міська рада вказує на те, що за своєю суттю вимоги зустрічної позовної заяви стосуються не зміни зобов'язання (внесення зміни до договору), а заміни сторони у зобов'язанні, та посилається на відсутність жодного правового обґрунтування такої заміни.

Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що вимоги зустрічної позовної заяви щодо внесення змін до спірного договору в частині зміни Орендаря Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) на Дочірнє підприємство «Компроміс» можуть бути заявлені виключно останнім та Одеською міською радою. У вказаному відзиві позивач наполягає на припиненні спірного договору.

У судовому засіданні 11.03.2015 року представник відповідача та третьої особи (ДП «Компроміс») підтримав зустрічну позовну заяву, наполягав на її задоволенні, в свою чергу представник позивача та представник третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради) проти задоволення вказаної заяви заперечували.

11.03.2015 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.03.2015 року.

16.03.2015 року до канцелярії суду за вх. № 6729/15 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с.84-89), згідно яких останній наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог, мотивуючи це тим, що спірний договір оренди земельної ділянки у відповідності до Закону України «Про оренду землі», з огляду на перехід права власності іншій особі на будинок, що розташований на ній, повинен бути припиненим.

У зазначених поясненнях позивач, посилаючись на судову практику, наполягає на можливості, з урахуванням обставин справи, визнання договору оренди земельної ділянки припиненим у судовому порядку.

При цьому, Одеська міська рада вважає, що з урахуванням невизначеності моменту припинення спірного договору, договір має бути припинений з моменту прийняття відповідного судового рішення.

У судовому засіданні 18.03.2015 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача та третьої особи (ДП «Компроміс») наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви, заперечував проти задоволення первісного позову.

Представник третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради) підтримав заявлені Одеською міською радою позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Ухвалою суду від 18.03.2015 року строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та, з огляду на необхідність витребування нових доказів, а також залучення до участі у справі третьої особи, розгляд справи було відкладено на 06.04.2015 року.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Виробничо-торгівельну фірму «Галатея» у виді дочірнього підприємства.

06.04.2015 року до канцелярії суду за вх. № 8717/15 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (заперечення щодо застосування позовної давності) (а.с.104-105), відповідно до яких останній зазначає, що заявлені ним позовні вимоги безпосередньо обґрунтовані положенням ст. 31 Закону України «Про оренду землі», згідно якої договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Одеська міська рада вказує, що зазначена підстава для припинення договору, пов'язана з виникненням права власності на об'єкт нерухомості, розташований на відповідній земельній ділянці. Таким чином, з огляду на норми ст.ст.182, 334 ЦК України, право звернення до суду з позовом про припинення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.11.2001 року, виникло у позивача саме у 2013 році.

Крім того, позивач посилається на переривання строків позовної давності з огляду на його звернення у 2013 та 2014 році до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ" та Дочірнього підприємства "Компроміс" про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 516/9 від 12.12.2001 року, який двічі, з огляду на неподання витребуваних документів, був залишений ухвалами суду від 09.12.2013 року (а.с.113-115) та від 17.11.2014 року (а.с.123-125) без розгляду.

У засіданні суду 06.04.2015 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених Одеською міською радою позовних вимог, наполягав на відмові у їх задоволенні, підтримав вимоги викладені у зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради) повністю підтримав позицію позивача.

Представник третьої особи (ДП «Компроміс») в свою чергу підтримав позицію відповідача.

Третя особа - Виробничо-торгівельна фірма "Галатея" у виді Дочірнього підприємства про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, шляхом надсилання судової ухвали від 18.03.2015 року про її залучення до участі у справі в якості третьої особи, продовження строку розгляду справи та відкладення на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.98-99), що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.100), у судове засідання не з'явилася, про поважність причин відсутності не повідомила, витребувані судом документи не надала.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З огляду на тривалий строк розгляду справи, приймаючи до уваги цілковиту обізнаність Виробничо-торгівельної фірми "Галатея" у виді Дочірнього підприємства про час та місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2001 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та Фірмою "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (Орендар) було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 12.12.2001 року за № 516/9 (а.с.16-19).

Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець на підставі ст.ст.3,10 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеського виконкому № 976 від 13.11.1998 року та рішення Одеської міської ради № 2718-ХХІІІ від 15.10.2001 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 2963 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, Жовтневому районі, на площі Грецькій під номером 1, за рахунок земель міста та згідно з планом земельної ділянки (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору, сторони погодили, що зазначена земельна ділянка загальною площею 2963 кв.м. (код УКЦВЗ-1.11.3- землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг) надається у володіння і користування Орендаря терміном на 49 років (до 13.11.2047 року) у тому числі:

- земельна ділянка площею 1665 кв.м. - для експлуатації та обслуговування адміністративно-торгівельного будинку;

- земельна ділянка площею 1298 кв.м. - для благоустрою прилеглої території.

Згідно з пунктом 3.1.3 договору Орендодавець має право вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання Орендарем його обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В свою чергу Орендар, відповідно до п. 3.4.6 договору, зобов'язаний повідомити в тижневий термін Орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п.1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що цей договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як встановлено судом, 22.07.2002 року між відповідачем - Фірмою "Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (Продавець) та Приватним підприємством «Компроміс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого Продавець продав, а Покупець купив 22/100 частини будівлі під номером 1 по площі Грецькій у м. Одесі, загальною площею 3745,5 кв.м. (а.с.58).

21.08.2002 року між Виробничо-торгівельною фірмою «Галатея» у вигляді дочірнього підприємства (Продавець) та Приватним підприємством «Компроміс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3 (а.с.56), відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив 27/100 частини будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа Грецька, 1 і складається в цілому з будівлі під літ. «А», загальною площею 3745,5 кв.м. (а.с.56).

В подальшому, 10.09.2002 року між відповідачем - Фірмою "Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (Продавець) та Приватним підприємством «Компроміс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив належну Продавцю на праві приватної власності 51/100 частину будівлі під номером 1, що знаходиться на площі Грецькій у м. Одесі загальною площею 3745,5 кв.м., основною площею 2148,9 кв.м. (а.с.60).

06.06.2011 року на підставі укладених договорів, першим заступником міського голови Одеської міської ради Дочірньому підприємству «Компроміс» було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою м. Одеса, пл. Грецька, 1, загальною площею 3747,4 кв.м., основною площею 2221,8 кв.м., відображених у технічному паспорті від 25.01.2011 року (а.с.21,22-24).

Одеська міська рада з огляду на перехід права власності на будівлю, що знаходиться на орендованій земельній ділянці до іншої особи, вважає, що у відповідності норм чинного законодавства, орендні правовідносини між ним, як власником земельної ділянки та відповідачем, як відчужувачем об'єкту нерухомості, підлягають припиненню, у зв'язку із чим і звернулася до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як свідчать матеріали справи, підставою заявлення первісного позову Одеська міська сільська рада зазначає факт припинення договору в порядку п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі", п. „е" ст.141 Земельного кодексу України, які цілком кореспондуються з приписами ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, суд вказує наступне

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Дійсно, відповідно до п.7 ч.1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Пунктом "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодекс України також визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.7 Закону України „Про оренду землі", згідно з якою до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Разом з тим, суд зазначає, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату настання подій, з якими позивач пов'язує заявлення позову, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право власності від 6.06.2011 року, на якому, як посилається позивач, ґрунтується право власності відповідача (а.с.21), видано замість договорів купівлі-продажу від 22.07.2002 року, 21.08.2002 року та 10.09.2002 року.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 5.11.2009, який набрав чинності з 1.01.2010р., відповідних змін до ст.ст.7,31 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.120, 141 Земельного кодексу України змін до статті 33 Закону України "Про оренду землі", разом з тим, попередні редакції зазначених нормативних актів не передбачали автоматичного припинення договорів оренди землі.

При цьому, суд зауважує, що положення ст. 31 Закону України "Про оренду землі" у чинній редакції передбачають автоматичне припинення договору, пов'язане із настанням зазначених у неї обставин, тобто у разі відсутності спору не потребують прийняття судом відповідного рішення. Разом з тим, приписами ч.3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" закріплені положення, згідно з якими на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" також передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Більш того, право Орендодавця вимагати дострокового розірвання договору, зокрема, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України передбачено також положеннями договору оренди від 20.11.2001 (пунктом 3.1.3, 6.2).

Крім того, загальною нормою права, якою є ст. 651 Цивільного кодексу України, також встановлено можливість розірвання договору не лише у разі істотного порушення договору другою стороною, а також і в інших випадках, встановлених договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Але вказана норма не передбачає захисту прав та інтересів шляхом визнання договору таким, що припинив дію з певного моменту. Не передбачений такий спосіб захисту прав також іншими законодавчими нормами, у тому числі ст. 152 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку, що належним способом захисту є подання позову про розірвання договору оренди від 20.11.2001, а не про його припинення з заявлених підстав.

Аналогічний висновок також сформульований у п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у чинній редакції, згідно з яким питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Крім того, відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 20.08.2013 року у справі N 18/5005/12936/2011.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про відмову у первісному позові у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до висновків Вищого господарського суду України, викладених у п.2.2. постанови пленуму №10 від 29.05.2013р., перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право на охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право та чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приймаючи до уваги відмову у первісному позові внаслідок його необґрунтованості, суд не надає оцінку питанням дотримання позивачем строку позовної давності.

Оцінюючи вимоги зустрічного позову, суд вказує наступне.

В силу ст.124 Конституції України та ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Чинне процесуальне законодавство передбачає, що якщо позов подано особою не у власних інтересах, а в інтересах іншої особи (в даному випадку ДП „Компроміс"), позивачем є особа, в інтересах якої подано позов про захист її прав і законних інтересів.

При цьому, господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості залучення до участі у справі іншого позивача.

Приймаючи до уваги, що обраний позивачем по зустрічному позову спосіб захисту порушеного права жодним чином не може забезпечити захист саме його прав, натомість припинення орендних правовідносин у Фірми „Київ" наступить в разі реалізації ним права на добровільну відмову від земельної ділянки та розірвання договору, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку Одеської міської ради прав та законних інтересів Фірми „Київ", яка є позивачем по зустрічному позову, що, з огляду на вищевикладені законодавчі положення, є підставою для відмови у зустрічному позові у повному обсязі.

Враховуючи відмову як у первісному, так і у зустрічному позові, підстави для покладення судових витрат на відповідачів відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська