Рішення № 43588135, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/4529/15-гСуддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступника прокурора міста КиєвадоКиївської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Промінвестгруп-1»провизнання незаконним і скасування рішенняПредставники сторін:

від позивача: Одуденко А.В. - посвідчення № 006616 від 27.09.2012;

від відповідача: Тхорик С.М. - представник за довіреністю № 225-КР-623 від 06.03.2015;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Шмагайло О.В. - представник за довіреністю б/н від 01.10.2014;

Балєв М.П. - представник за довіреністю б/н від 20.03.2015;

Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю б/н від 20.03.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора міста Києва з вимогами до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600.

Обгрунтовуючи правові підстави звернення з позовом до суду у якості позивача, заступник прокурора міста Києва повідомив про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначивши, що із внесенням 23.02.2012 змін до Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин, яким є Державне агентство земельних ресурсів України, позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена законом повноваженнями звертатись до суду із позовами, з огляду на що, керуючись ч.ч. 3, 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду із позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600.

Звертаючись з позовом до суду заступник прокурора міста Києва зазначив, що рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 26.11.2013 № 01104-000112201, справа Д-6877) (п. 1) та передати Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,2122 га (кадастровий номер 8000000000:76:032:0052) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу від 02.04.2013 № 1440 та від 01.04.2013 № 1411) (п. 2).

Однак, на думку заступника прокурора міста Києва, вказане рішення Київської міської ради є незаконним та підлягає скасування з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,2122 га (кадастровий номер 8000000000:76:032:0052), в порушення положень статті 120 Земельного кодексу України, фактично була передана не для обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться на ній, а для будівництва нового житлового будинку. Позивач зазначив, що площа земельної ділянки (0,2122 га) значно перевищує площу нерухомого майна, що знаходиться на ній (1100,90 кв.м.), адже на підставі спірного рішення Київської міської ради Приватне акціонерне товариство «Промінвестгруп-1» може набути не на конкурентних засадах право користування земельною ділянкою площею, не більшою за площу розташованого на ній нерухомого майна, тобто 0,1190 кв.м., а решту частини земельної ділянки особа має право набути виключно на конкурентних засадах, відповідно до положень ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Крім того, позивач зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Лютеранська, 18-б у Печерському районі м. Києва, в порушення положень статей 186-1, 123 Земельного кодексу України, не погоджений з органом архітектури, що є підставою для визнання рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 «Про передачу Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва» незаконним та його скасування.

При цьому, позивач зауважив, що вказана земельна ділянка віднесена до зони охорони пам'яток, зони регулювання забудови першої категорії, та розташована в центральному історичному ареалі міста Києва, у зв'язку з чим до порядку її відведення та забудови застосовуються вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до положень якого в архітектурних охоронних зонах дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами.

Також, позивач наголосив на тому, що спірна земельна ділянка надана Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.07.1966 № 992 Всесоюзному науково-дослідному інституту цукрової промисловості «ВНДІЦП» під реконструкцію корпусу школи площею 0,649 кв.м. Однак, рішення про припинення права користування Всесоюзним науково-дослідним інститутом цукрової промисловості «ВНДІЦП» спірною земельною ділянкою чи її вилучення Київською міською радою не приймалось, що є порушенням положень ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки наданню в оренду Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» земельної ділянки площею 0,2122 га повинно передувати вилучення вказаної земельної ділянки у попереднього землекористувача, яким є Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості «ВНДІЦП».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 порушено провадження у справі № 910/4529/15-г, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Приватне акціонерне товариство «Промінвестгруп-1», справу призначено до розгляду на 20.03.2015.

У судовому засіданні 20.03.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва погоджено у відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України, зокрема проект містить позитивні висновки, які викладені в листах Головного управління Держземагентства у м. Києві від 19.11.2013 № 4729, Департаменту містобудування та архітектури від 27.06.2013 № 10955/0/12/19-13 та Управління охорони культурної спадщини від 14.11.2013 № 066/02-7074. Крім того, відповідач зазначив, що жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі земельних ділянок у власність чи користування, не визначено співвідношення площі майна та площі земельної ділянки, яка відводиться, а тому твердження позивача про те, площа земельної ділянки (0,2122 га), яка передана Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1», значно більша за площу нерухомого майна (1100,90 кв.м.), що належить товариству та розташоване на ній, жодним чином не є підставою для визнання незаконним та скасування рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 «Про передачу Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва». При цьому, відповідач зауважив, що Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості «ВНДІЦП» не був користувачем спірної земельної ділянки в розумінні положень Земельного кодексу України, а тому з боку відповідача відсутні порушення положень статті 141 Земельного кодексу України.

Крім того, у судовому засіданні 20.03.2015 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд витребувати у Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Лютеранській 18-б Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1».

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд його задовольнив та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 зобов'язав Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати суду копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Лютеранській, 18-Б у Печерському районі м. Києва, який затверджений рішенням Київської міської ради № 600/600 від 10.12.2014, на підставі якого було передано Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,2122 га (кадастровий номер 8000000000:76:032:0052).

У судовому засіданні 20.03.2015 представник третьої особи подав письмові пояснення на позовні вимоги, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.04.2015.

У судовому засіданні 03.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.04.2015.

У судовому засіданні 06.04.2015 представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 06.04.2015 надали усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 06.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання цукор» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за № 1411, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є Ѕ частина, що складає Ѕ ідеальну частку від нежитлової будівлі, загальною площею 1100.90 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18б (частина нежитлової будівлі), яка належить продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва (справа № 62/122 від 23.11.2011), яке набрало законної сили 06.12.2011, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується витягом № 32504058 про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.12.2011.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 1859757, 01.04.2013 за Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» зареєстровано право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, загальною площею 1100,9 кв.м.. що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18б.

01.04.2013 актом приймання-передачі за Договором купівлі-продажу від 01.04.2013 Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання цукор» передало, а Приватне акціонерне товариство «Промінвестгруп-1» прийняло нерухоме майно, яким є Ѕ частина, що складає Ѕ ідеальну частку, від нежитлової будівлі загальною площею 1100,90 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18б.

02.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання цукор» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за № 1440, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухоме майно, яким є Ѕ частина, що складає Ѕ ідеальну частку від нежитлової будівлі, загальною площею 1100.90 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18б (частина нежитлової будівлі), яка належить продавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва (справа № 62/122 від 23.11.2011), яке набрало законної сили 06.12.2011, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується витягом № 32504058 про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.12.2011.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 1915580, 02.04.2013 за Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» за реєстровано право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі, загальною площею 1100,9 кв.м.. що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18б.

02.04.2013 актом приймання-передачі за Договором купівлі-продажу від 02.04.2013 Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання цукор» передало, а Приватне акціонерне товариство «Промінвестгруп-1» прийняло нерухоме майно, яким є Ѕ частина, що складає Ѕ ідеальну частку, від нежитлової будівлі загальною площею 1100,90 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18б.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 № 339/9827 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» на вул. Лютеранській, буд. 18-б у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку» вирішено надати дозвіл Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва, орієнтовною площею 0,22 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку згідно з планом-схемою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 «Про передачу Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 26.11.2013 № 01104-000112201, справа Д-6877) (п. 1) та передати Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,2122 га (кадастровий номер 8000000000:76:032:0052) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу від 02.04.2013 № 1440 та від 01.04.2013 № 1411) (п. 2).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Судом встановлено, що 20.03.2015 між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» (орендар) на підставі рішення Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 54.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає за актом приймання-передачі, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»; реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням» одночасно з державною реєстрацією права оренди.

Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є земельна ділянка, яка розташована на вулиці Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва, розміром 0,2122 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер - 8000000000:76:032:0052.

Договір укладено на 5 років (п. 3.1 Договору).

20.03.2015 актом приймання-передачі земельної ділянки Київська міська рада передала, а Приватне акціонерне товариство «Промінвестгруп-1» прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку, яка розташована на вулиці Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва, розміром 0,2122 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер - 8000000000:76:032:0052.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер: 35250394) вбачається, що 20.03.2015 за Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка розташована на вулиці Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва, розміром 0,2122 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер - 8000000000:76:032:0052.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 «Про передачу Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 26.11.2013 № 01104-000112201, справа Д-6877) (п. 1) та передати Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,2122 га (кадастровий номер 8000000000:76:032:0052) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Лютеранській, 18-б у Печерському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу від 02.04.2013 № 1440 та від 01.04.2013 № 1411) (п. 2) вичерпало свою дію внаслідок повного виконання.

Тобто, прийняте відповідачем рішення про передачу Приватному акціонерному товариству «Промінвестгруп-1» в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийнятий органом місцевого самоврядування ненормативний акт, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельної ділянки в оренду), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Виходячи з приписів вищевказаних статей, такий спосіб захисту цивільних прав як визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, та на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту.

При цьому, судом враховано, що Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 54, був укладений між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Промінвестгруп-1» 20.03.2015, тоді як позивач звернувся до суду 25.02.2015, однак встановлення факту виконання оспорюваного рішення Київської міської ради від 10.12.2014 № 600/600 та укладення Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 54, від 20.03.2015, після звернення заступника прокурора міста Києва з позовом до суду, не впливає на результат вирішення спору у даній справі, оскільки на дату його прийняття спірне рішення вичерпало свою дію внаслідок виконання.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи і підстави позовних вимог позивача та відповідні заперечення відповідача та третьої особи не досліджуються судом у даному судовому розгляді з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту прав та інтересів. Відповідні доводи та заперечення щодо них можуть бути предметом розгляду, зокрема, при зверненні позивача з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі оспорюваного рішення, який і буде ефективним способом захисту, спрямованим на реальний захист порушених прав.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.04.2015

Суддя І.М. Отрош