Рішення № 43588125, 10.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2015Справа №910/2829/15-г

За позовом приватного підприємства «Сіті Лайн»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ»

про стягнення 117 508,00 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача - Зубач А.З. (довіреність від 19.11.2014);

від відповідача - Боровенко Д.В. (довіреність від 23.02.2015)

встановив :

09.02.2015 позивач - приватне підприємство «Сіті Лайн» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» про стягнення 117 508,00 грн., з яких 86 593,84 грн. основний борг, 25 958,07 грн. пені, 3 205,51 грн. 3% річних та 1 750,05 грн. інфляційних втрат, а також 10 000 грн. судових витрат за надання правової допомоги та 2 350,16 грн судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, які випливають з договору купівлі-продажу № 39 від 21.05.2014.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2829/15-г та призначено до розгляду на 27.02.2015.

19.02.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н від 16.02.2015 про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2015 задоволенно клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 27.02.2015.

25.02.2015 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшив суму позову на 5 443,65 грн., у зв'язку із здійсненням перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за грудень 2014 та січень 2015 року.

Письмовим відзивом від 27.02.2015 на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що видаткова накладна № 5425 від 23.05.2014 не є належним доказом поставки, оскільки вона підписана не встановленою особою без зазначення прізвища, ініціалів та посадового становища, а також не містить посилання на договір № 39 від 21.05.2014. Крім того відповідач зазначив, що позивачем значно завищений розмір витрат на правову допомогу.

В судове засіданні 27.02.2015 в господарський суд м. Києва прибув представник відповідача, надав пояснення по справі .

В судове засідання 27.02.2015 в господарський суд Львівської області прибув представник позивача, на під час судового засідання в режимі відеоконференціїї надав пояснення по справі . Розгляд справи відкладено на 20.03.2015.

16.03.2015 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заперечення на відзив відповідача, в яких вказав, що наявність у позивача оригінальної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виданої відповідачем на ім'я Дорохової М.А. підтверджує факт передачі товару, та, крім того, довіреність видавалась на отримання товарно-матеріальних цінностей, а не на підписання накладних. Крім того зазначив, що в накладній про відвантаження № 5425 від 23.05.2014 вказана як юридична адреса покупця, так і адреса відвантаження, які співпадають та повністю відповідають п. 4.1 договору купівлі-продажу від 21.05.2014. Також позивач вказав, що безумовним та неспростовним фактом поставки є те, що за даними ДПІ у Світошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, 03.07.2014 року відповідач відніс суму 40 375,72 грн.до податкового кредиту де постачальником вказав позивача, та вказана сума повністю співпадає із сумою ПДВ, вказаною у накладній, податковій накладній та рахунку.

В судове засідання 20.03.2015 в господарський суд Львівської області прибув представник позивача.

В судове засідання 20.03.2015 в господарський суд м. Києва прибув представник відповідача, подав усне клопотання про відкладення розгляду справи задля ознайомлення з матеріалами справи та додаткові докази по справі.

Суд задовольнив дане клопотання. Розгляд справи відкладено на 10.04.2015.

23.03.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача - адвокат Зубач А.З. подав пояснення по суті справи.

31.03.2015 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 86 593,84 грн. основного боргу, 27 844,19 грн. пені, 3 685,32 грн. 3 % річних, 2 237,05 грн. інфляційних втрат, 32 112 грн. судових витрат за надання правової допомоги та 2 350,16 грн. судового збору.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим новою ціною позову є 120 360, 04 грн., з яких 86 593,84 грн. основного боргу, 27 844,19 грн. пені, 3 685,32 грн. 3 % річних, 2 237,05 грн. інфляційних втрат; крім того позивач просить стягнути 32 112 грн. судових витрат за надання правової допомоги та 2 350,16 грн. судового збору.

В судове засідання 10.04.2015 прибули повноважні представники сторін у справі, надали пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

21.05.2014 між приватним підприємством «Сіті Лайн» (далі - позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 39, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в терміни та на умовах, зазначених у цьому договорі нижче, товари в асортименті, кількості та за цінами, що зазначаються окремо при кожній передачі товарів у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається покупцю після отримання продавцем письмової заявки покупця.

Згідно з п. 4.1 договору передача товару покупцю здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Симиренко, 36.

Право власності на товар, а також ризики втрати чи псування товару переходять до покупця в момент передачі товару, що підтверджується підписанням товарно-супровідних документів (товарно-транспортної накладної), або інших документів, що свідчать про прийняття товару покупцем (п. 4.2 договору).

При цьому, згідно п. 4.3 договору приймання товару по якості здійснюється за документами, що підтверджують якість товару, а по кількості - за видатковими накладними.

Покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку неоплати покупцем товару в терміни, вказані в даному договорі, покупець зобов'язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року, а у випадку, якщо за 1 місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не надішле повідомлення про розірвання договору, строк його дії вважається продовженим ще на один календарний рік (п. п. 8.1, 8.2 договору).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено відвантаження товару на загальну суму 242 254,37 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5425 від 23.05.2014 та довіреністю № 0414/1 від 23.05.2014 на отримання матеріальних цінностей, рахунком на оплату № 337 від 23.05.2014, податковою накладною № 262, копії яких наявні в матеріалах справи, в той час як відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість..

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 03.12.2014 № 18, яка отримана останнім 10.12.2014, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення, яке знаходиться в матеріалах справи, та відповідно до якої зобов'язання позивача, тобто заборгованість перед відповідачем за накладними № АТ-Н4169-210 від 23.06.2014 в сумі 41 619,62 грн., № АТ-Н4196-027 від 15.07.2014 в сумі 35 289,00 грн, № АТ-Н4196-119 від 15.07.2014 в сумі 6 579,89 грн, № АТ-Н4217-111 від 08.08.2014 в сумі 17 400,00 грн., № АТ-Н4290-265 від23.10.2014 в сумі 54 772,02 відсутня, та зобов'язання відповідача у сумі 155 660,53 грн. є припиненим. Залишок зобов'язання (заборгованості) відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу товарів № 39 від 21.05.2014 становить 86 593,84 грн.

Таким чином, оскільки поставлений позивачем товар відповідач в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 86 593,84 грн., 27 844,19 грн. пені, 3 685,32 грн. 3 % річних, 2 237,05 грн. інфляційних втрат; крім того позивач просить стягнути 32 112 грн. судових витрат за надання правової допомоги та 2 350,16 грн. судового збору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором № 39 від 21.05.2014 товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковою накладною № 5425 від 23.05.2014 на загальну суму 242 254,37 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача суми боргу за договором в розмірі 86 593,84 грн., з урахуванням заяви позивача про залік зустрічних однорідних вимог від 03.12.2014 № 18..

Доказів оплати поставленого товару в добровільному порядку відповідачем не надано.

Доводи відповідача, що видаткова накладна № 5425 від 23.05.2014 не є належним доказом поставки, оскільки вона підписана не встановленою особою без зазначення прізвища, ініціалів та посадового становища, а також не містить посилання на договір № 39 від 21.05.2014 не є обґрунтованими, оскільки факт поставки відповідачу узгодженого товару підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Щодо нарахованих сум розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку неоплати покупцем товару в терміни, вказані в даному договорі, покупець зобов'язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд доходить висновку про те, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у розмірі 3 685,32 грн. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2 237,05 грн. є нарахованими обґрунтовано, а вимога про стягнення вказаних нарахувань підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд дійшов висновку про його часткове задоволення згідно розрахунку суду, оскільки в розрахунку позивача допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду, сума належної до стягнення з відповідача пені за вказаний період становить 27 844,18 грн.

Таким чином, пеня у сумі 27 844,18 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за позовом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 32 112,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 611 від 23.12.1996, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію адвокатського об'єднання «А.З. Партнери», копію свідоцтва Міністерства юстиції України про реєстрацію адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія А.З.Партнери», платіжне доручення № 1161 від 06.01.2014 про сплату 10 000 грн. згідно рахунку № 325 за надання правової допомоги, виписку з рахунку АО «Адвокатська компанія А.З.Партнери» про надходження коштів за надання правової допомоги, рахунок № 325 від 31.12.2014 на оплату правової допомоги, копію договору про надання правової допомоги « 125-0262 від 19.11.2014, рахунок № 329 від 12.03.2015 на суму 32 112,00 грн., деталізація рахунку № 329 від 12.03.2015 про надання юридичних послуг, копію акту виконаних робіт від 12.03.2015.

Пунктом 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 за №7 передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та платіжне доручення № 1161 від 06.01.2014 про сплату 10 000 грн. згідно рахунку № 325 за надання правової допомоги, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати за надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, код 32312185) на користь приватного підприємства «Сіті Лайн» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Фабрична, буд. 19, код 37325707) основний борг в розмірі 86 593 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 84 коп., пеню в сумі 27 844 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 18 коп., 3% річних в сумі 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 05 коп., витрати за надання правової допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 16 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 10.04.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 15.04.15.

Суддя В.О. Демидов