Рішення № 43587968, 08.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/4653/15-г

За позовом Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради

До Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України

Про стягнення 31 243,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дайнека В.І. представник за довіреністю № 1 від 05.01.15.

Від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про стягнення 31 243,80 грн., а саме: 29 376,14 грн. - основного боргу, 993,83 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем умов Договору № 57-13 від 18.03.14. про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна Орендарем, що зумовило нарахування пені та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.15. порушено провадження у справі № 910/4653/15-г та призначено її до розгляду на 08.04.15.

06.04.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Київський науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України вказує на те, що ним було сплачено суму основного боргу в повному обсязі та надає контр розрахунок суми пені. З огляду на вказане відповідач просить суд припинити провадження в даній справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку з відсутністю предмету спору, та задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 858,55 грн.

В судовому засіданні 08.04.15. представник позивача проти припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу не заперечував та підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/4653/15-г.

В судовому засіданні 08.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.14. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 57-13 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрати на утримання орендованого майна Орендарем (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вулиця Старобілоуська, 25-А (надалі - Будівля), загальною площею 940,7 кв.м, а Орендар бере участь у витратах Орендодавця щодо обслуговування та експлуатації пропорційно ю займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за Договором. Орендар згідно Договору оренди від 08.05.09. № 24/09 користується приміщеннями з десяти кімнат (№№ 301/1, 301/2, 302-306, 306/1, 306/2, 307а), які знаходяться на третьому поверсі в вищезазначеній будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 342,1 кв. м, корисною площею 247,9 кв. м., вартістю майна за незалежною оцінкою станом на 20.11.08., на 01.11.12. 1 135 689,11 грн. (без ПДВ) (надалі - орендоване Приміщення).

Відповідно до п. 1.2 Договору до витрат на утримання орендованого майна відносяться: послуги електрика, слюсаря-сантехніка, прибиральниці та охорони. До плати за надані комунальні послуги входить: водопостачання, водовідведення, електрична та теплова енергія, вивіз ТВП, знешкодження відходів. В розрахунок вартості комунальних послуг включається сума відшкодування Орендарем земельного податку, пропорційно площі, що орендується. Орендарем сплачується податок на додану вартість на всі види послуг, згідно Договору та діючого законодавства.

Строк дії Договору погоджено п. 5.1 (з врахуванням додаткової угоди № 1 до Договору) з 01.01.14. по 31.12.15. включно.

Позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 29 376,14 грн. за надані комунальні послуги та утримання будівлі за період з листопада 2014 року по січень 2015 року включно.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.3 Договору Орендар зобов'язаний компенсувати Орендодавцю у 5-ти денний термін відповідно виставленого рахунку, який надається Орендарю одночасно з рахунком про сплату орендної плати, здійснені ним витрати по сплаті рахунків за надані комунальні послуги постачальними організаціями та вартість експлуатаційних витрат пропорційно орендованій площі, орієнтовна сума яких на 2014 рік складає 110 000,00 грн. (КЕКВ: 2240-69100, 2271-26400, 2272-1500, 2273-13000).

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.06. № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», з метою попереднього відшкодування Орендодавцеві витрат, пов'язаних з відпуском електричної та теплової енергії згідно Договорів, укладених між Орендодавцем та постачальними організаціями, компенсувати Орендодавцю у 5-ти денний термін відповідно виставленого рахунку, який надається Орендарю одночасно з рахунком про сплату орендної плати, здійснені ним витрати на попередню оплату:

- у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період відповідно пропорційно орендованій площі;

- у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання теплової енергії на розрахунковий період пропорційно орендованій площі.

Орендодавець одночасно з рахунками надає Орендареві Акт наданих комунальних послуг, який останній повинен підписати та повернути Орендодавцю не пізніше трьох днів з моменту його отримання.

Матеріали справи містять рахунки-фактури та акти надання послуг на загальну суму 31 886,88 грн. за період, пред'явлений до стягнення:

- Акт № ОУ-0001231 від 18.12.14. на суму 10 097,70 грн.

- Акт № ОУ-0001284 від 17.03.15. на суму 10 322,30 грн.

- Акт № ОУ-0000028 від 17.03.15. на суму 11 466,88 грн.

За актом № ОУ-0001231 від 18.12.14. на суму 10 097,70 грн. відповідачем було сплачено заборгованість 25.12.14. на суму 3 739,63 грн. та 19.02.15. на суму 1 375,09 грн., а всього 5 114,72 грн. (залишок на 25.02.15. 4 982,98 грн.).

Отже, станом на день звернення з даним позовом до суду - 25.02.15. (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті про направлення позовної заяви № 111-15 від 24.02.15. до Господарського суду міста Києва) заборгованість відповідача перед позивачем за означений період становила 26 772,16 грн. (4 982,98 грн. - за актом № ОУ-0001231 від 18.12.14., 10 322,30 грн. - за актом № ОУ-0001284 від 17.03.15., 11 466,88 грн. - за актом № ОУ-0000028 від 17.03.15.), а не 29 376,14 грн., як на те вказує позивач.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу наявну заборгованість в розмірі 26 772,16 грн. у відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача (25.02.15., 26.03.15.), тобто після звернення позивача 25.02.15. (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті про направлення позовної заяви № 111-15 від 24.02.15. до Господарського суду міста Києва) з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 26 772,16 грн. після звернення позивача з даним позовом, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 26 772,16 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду даної справи в цій частині покладаються на відповідача.

В частині стягнення 2 603,98 грн. основного боргу суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду даної справи в цій частині покладаються на позивача.

Позивач на підставі п. 2.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 993,83 грн. - пені.

Пунктом 2.3 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати вартості комунальних послуг та компенсації вартості витрат з утримання будівлі відповідно до п. 2.2.3 Договору Орендар повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 858,55 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 75,28 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, в цій частині покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 26 772 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 16 коп. - основного боргу провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, б. 6; ідентифікаційний код 02883096) на користь Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, проспект Миру, б. 49-А; ідентифікаційний код 33469496) 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 55 коп. - пені, 1 615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 71 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко