Рішення № 43587874, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/262/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Андріюк Д.В. - за довіреністю від 26.01.2015р.

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 16 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

06 січня 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (позивач) надійшла позовна заява 01/01 від 06 січня 2015 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (відповідач) про стягнення 35 273,10 грн. - основного боргу, 1 536,55 грн. - пені, 165,25 грн. - 3% річних та 670,19 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 047411 від 23.07.2009 року, Договором про умови № 047421 від 23.07.2009 року, Загальними умовами поставки та надання послуг № 047431 від 23.07.2009 року, Договором про умови № 047422 від 05.01.2010 року та Договором про умови № 047423 від 18.01.2011 року, зокрема, у визначені строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 13.03.2015р. через канцелярію подав до суду заяву вих. № 13/3 від 13.03.2015р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 413 269,52 грн. заборгованості, 53 896,56 грн. пені, 5 275,56 грн. 3% річних, 69 017,81 грн. інфляційних втрат.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої і підлягає вирішенню спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/262/15-г. Розгляд справи призначено на 18.02.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року розгляд справи відкладено на 16.03.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (надалі - Практікер) було укладено Договір купівлі-продажу № 0474/01BD2009 (надалі - Договір або Договір купівлі-продажу, належним чином завірена копія договору в справі) (далі - сторони), відповідно до п. 1.1. якого, умови цього Договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та Постачальником, з іншого боку. Постачальник визнає юридичну чинність цих умов шляхом підписання цього Договору. Додатково для регулювання відносин за цим Договором застосовується положення законодавства.

23 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» було укладено Договір про умови № 0474/02BD2009, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу (далі - Договір про умови-1, належним чином завірена копія договору в справі).

23 липня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» було узгоджено Загальні умови поставки та надання послуг № 0474/03BD2009, які регулюють спеціальні умови поставки товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі Договору купівлі-продажу та Договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу (далі - Загальні умови, належним чином завірена копія документу в справі).

05 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» було укладено Договір про умови № 0474/02BD2010, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу (далі - Договір про умови-2, належним чином завірена копія договору в справі).

18 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» було укладено Договір про умови № 0474/02BD2011, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу (далі - Договір про умови-3, належним чином завірена копія договору в справі).

Позивач стверджує, що відповідач допустив неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 047411 від 23.07.2009 року, Договором про умови № 047421 від 23.07.2009 року, Загальними умовами поставки та надання послуг № 047431 від 23.07.2009 року, Договором про умови № 047422 від 05.01.2010 року та Договором про умови № 047423 від 18.01.2011 року, зокрема, у визначені строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 413 269,52 грн. заборгованості, 53 896,56 грн. пені, 5 275,56 грн. 3% річних, 69 017,81 грн. інфляційних втрат

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 23 липня 2009 року між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу № 0474/01BD2009, відповідно до п. 1.1. якого, умови цього Договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та Постачальником, з іншого боку. Постачальник визнає юридичну чинність цих умов шляхом підписання цього Договору. Додатково для регулювання відносин за цим Договором застосовується положення законодавства.

23 липня 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено Договір про умови № 0474/02BD2009, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.

23 липня 2009 року ТОВ «Будмакс» та ТОВ «Практікер Україна» було узгоджено Загальні умови поставки та надання послуг № 0474/03BD2009, які регулюють спеціальні умови поставки товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі Договору купівлі-продажу та Договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.

05 січня 2010 року між сторонами було укладено Договір про умови № 0474/02BD2010, який є невід'ємною частиною Договору.

18 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про умови № 0474/02BD2011, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.

01.03.2011 року між сторонами укладено Додаток № 2 до Договору купівлі-продажу № 0474/01BD2009 від 23.07.2009 року, відповідно до якого, змінено порядкові номери договорів на наступні: Договір купівлі-продажу № 047411 від 23.07.2009 року, Договір про умови № 047421 від 23.07.2009 року, Загальні умови поставки та надання послуг № 047431 від 23.07.2009 року, Договір про умови № 047422 від 05.01.2010 року та Договір про умови № 047423 від 18.01.2011 року.

На виконання умов Договору в березні-вересні 2014 року позивачем було поставлено товар на суму 413 447,45 грн., а відповідач отримав вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4 Договору про умови-3, строк платежу становить 45 днів з моменту отримання відповідачем товару.

Крім цього, відповідачем за період з 08.04.20014 року по 20.08.2014 року було здійснено часткову оплату товару (копія банківської виписки в справі).

Згідно з п. 12.3. Загальних умов, з метою збільшення реалізації товарів постачальника Практікер може надавати постачальнику послуги, які сприятимуть подальшому просуванню та збільшенню обсягів продажу товарів постачальника.

Заявою про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог № 903 сторонами було погоджено, що після проведення взаємозаліку (з урахуванням заліку наданих послуг), зобов'язання Практікер перед постачальником по оплаті за поставлений товар станом на 01.09.2014 року складає 217 946,35 грн. (копія заяви в справі).

Разом з цим, протягом вересня 2015 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 190 955,04 грн. (копії видаткових накладних в справі).

На підставі актів прийомки-передачі послуг № УТ000000731 від 30 вересня 2014р. та № УТ000001720 від 31 жовтня 2014 року, якими підтверджено надання відповідачем послуг з просування товару, сума заборгованості зменшилась на загальну суму 10 228,08 грн.

В той же час, актом прийомки-передачі послуг № УТ000002667 від 30 листопада 2014 року відповідачем було збільшено зобов'язання за Договором на суму 14 596,21 грн. (копія акту в справі).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати товару, станом на березень 2015 року до суду відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 413 269,52 грн. з розрахунку (217 946,35 грн. + (190 955,04 грн. - 10 228,08 грн. + 14 596,21 грн.).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку, про його арифметичну невірність, за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 68 722,14 грн. інфляційних втрат та 5 243,44 грн. 3% річних.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. Загальних умов, у випадку порушення терміну оплати товару Практікер сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, дат внесення оплати, суд дійшов висновку, що розрахунок пені наданий позивачем є арифметично невірним, за розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в частині 53 647,90 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 413 269,52 грн. заборгованості, 68 722,14 грн. інфляційних втрат, 5 243,44 грн. 3% річних та 53 647,90 грн. пені /п. 5.2. Загальних умов/.

Судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 10 817,09 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (ідентифікаційний код 33938302, адреса: 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раїси, будинок 8-Б, 2-й поверх, р/р 26003426311 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС" (ідентифікаційний 32376008, адреса: 04073, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 160, літера "А", р/р 26000426295 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 413 269,52 грн. (чотириста тринадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 52 копійки) заборгованості, 68 722,14 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот двадцять дві гривні 14 копійок) інфляційних втрат, 5 243,44 грн. (п'ять тисяч двісті сорок три гривні 44 копійки) 3% річних, 53 647,90 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот сорок сім гривень 90 копійок) пені та 10 817,09 грн. (десять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 09 копійок) судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/262/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало