Рішення № 43587752, 06.04.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 р. Справа № 909/143/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Городенківського району, вул. Шевченка, 69, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100, в інтересах держави в особі Ясенево-Пільнівської сільської ради, вул. Січових Стрільців, 60, с. Ясенів-Пільний, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78143

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укріндик" вул. Українська,103, с. Ясенів-Пільний, Городенківський район, Івано-Франківська область,78143

про стягнення збитків в сумі 71 288 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Аверкова Наталія Олександрівна - прокурор відділу, (службове посвідчення № 032232 від 19.02.2015 року)

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Сміркін Євгеній Юрійович - керівник, (довідка з ЄДРПОУ № 083080 від 19.07.2010 року)

встановив: Прокурор Городенківського району звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Ясенево-Пільнівської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укріндик" про стягнення збитків в сумі 71 288 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що використання відповідачем земельної ділянки без належних правовстановлюючих документів спричинило йому збитки у вигляді недоодержаних доходів.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив , що його вини у не оформленні документів, які посвідчують право користування землею немає .На сьогодні технічна документація білеше року узгоджується в різних установах і наразі перебуває у держкомземі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, ухвалою суду від 31.03.2015 р., що підтверджується відміткою на зворотньому боці даного процесуального документа.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Вказана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Рішенням Ясеневопільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області №8 від 08.07.2012 року погоджено надання дозволу ТзОВ "Укріндик" на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,7638 га за межами с. Ясенів-Пільний по вул. Українська з метою надання в оренду строком на 25 років для обслуговування тваринницьких приміщень.

Розпорядженням Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №934 від 20.12.12 товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укріндик" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 8,7638 га за межами с. Ясенів-Пільний по вул. Українська на умовах оренди терміном на 25 років для обслуговування нежитлових будівель.

03 грудня 2014 року комісією з визначення збитків, завданих власникам землі та землекористувачам при Городенківській РДА, на підставі Листів від прокуратури Городенківського району здійснено вихід на місце розташування земельної ділянки площею 8,7638 га розташованої за межами с. Ясенів-Пільний по вул. Українська та встановлено, що відповідач здійснює фактичне користування даною земельною ділянкою лише на підставі державної реєстрації права власності на 14 нежитлових будівель (тваринницьких приміщень), про що комісією 03.12.2014 року складено протокол №1 комісії з визначення збитків, завданих власникам землі та землекористувачам.

Вказаним протоколом встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 8,7638 га розташованої за межами с. Ясенів-Пільний по вул. Українська для обслуговування 14 нежитлових приміщень без документів, які посвідчують право власності або право користування землею, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України; що в свою чергу призвело до значних втрат бюджету у вигляді недоодержаного доходу від орендної плати, тобто нанесення Ясеневопільнівській сільській раді збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 71 288 грн. 30 коп.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні визначення містить норма статті 373 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В силу ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

При цьому, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Предметом позову у даній справі є збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без законних підстав.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 ЗК України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п. 3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України), що зумовлювало виникнення у відповідача зобов'язання по оформленню документів, які посвідчують передачу земельної ділянки в оренду.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 ЗК України).

Згідно ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вжив усіх, передбачених законом, заходів до недопущення спричинення збитків, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду з вимогами про зобов'язання чи спонукання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів.

Крім того, рішенням Ясеневопільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області №8 від 08.07.2012 року відповідачу не встановлено терміни для укладення договору оренди земельної ділянки. Cлід зазначити ,що позивачем не подано суду належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо. Подані позивачем докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ні щодо протиправної поведінки відповідача, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заявленими збитками.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в Ясеневопільнівської сільської ради реальної можливості отримати доходи у вигляді орендної плати при укладенні договору оренди. на спірну земельну ділянку.

Отже покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Одночасно слід зазначити ,що відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам ,розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Однак як вбачається з поданого суду протоколу комісії з визначення збитків №1 від 03.12.2014, до її складу не включено осіб які будуть відшкодовувати заподіяні збитки.

За таких обставин, порушено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМ України від 09.04.93 року № 284.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено про вжиття ним усіх, передбачених законом, заходів до недопущення спричинення збитків.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в позові про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 71 288 грн. 30 коп.

Щодо судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 грн. 00 коп.

В даному випадку позовна заява, подана прокурором, який відповідно до чинного законодавства звільнений від сплати судового збору, є вимогою майнового характеру і спірному випадку за подання даної позовної заяви стягненню підлягає судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Відповідно до п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про стягнення з Ясеневопільнівської сільської ради в доход державного бюджету України судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 16, 22, 373, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 78, 116, 123, 125, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити в позові прокурора Городенківського району в інтересах держави в особі Ясенево-Пільнівської сільської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укріндик" про стягнення збитків в сумі 71 288 грн. 30 коп.

Стягнути з Ясенево-Пільнівської сільської ради (вул. Січових Стрільців, 60, с. Ясенів-Пільний, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78143, код 04355869) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кудлейчук О. В. 14.04.15