Рішення № 43587687, 06.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 Справа № 908/494/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від прокурора - Попович А.О., посвідчення № 013454 від 03.12.2012р.; від позивача - не з'явився.; від відповідача - Пашко О.А., довіреність № 3579 від 03.11.2014р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/494/15-г,

за позовом: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департамента міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Шевченка, 18) в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 22);

про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 1813-І-2012 від 10.04.2012 р. в сумі 40615,65 грн.,

Сутність спору:

Прокурором Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління міського майна Маріупольської міської ради заявлено вимоги до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 1813-І-2012 від 10.04.2012р. в розмірі 37577,26 грн., 1419,26 грн. пені та 1619,13 грн. за послуги орендодавця.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/494/15-г, присвоєно номер провадження 34/14/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.02.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 16.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2015р., на підставі ст. ст. 25, 77 ГПК України, позивача - Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 23599040) замінено на його правонаступника - Департамент міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 23599040). Розгляд справи відкладений на 27.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2015р., на підставі ст. 69, 77 ГПК України, строк вирішення спору продовжено до 13.04.2015р., розгляд справи відкладений на 06.04.2015р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1813-І-2012, укладеним між сторонами 10.04.2012р., у нього за період: з вересня по листопад 2014р. (включно) утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 37577,26 грн. та заборгованість за послуги орендодавця в розмірі 1619,13 грн., пеня складає 1419,26 грн. за загальний період: з 01.11.2014р. по 19.01.2015р. Орендна плата за нежитлове приміщення переховується в управління Дерржказначейства Донецької області Маріупольської міської ради та є доходом міського бюджету, а тому її несплата спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав на електрону адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також, позивачем неодноразово надсилались пояснення по суті спору, в яких Департамент міського майна Маріупольської міської ради підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив за вих.№12/131 від 19.02.2015р., в якому зазначив про наступне. 15.10.2014р. набрав чинності ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р., цей закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Так, ст. 1 вказаного закону визначено період проведення антитерористичної операції: час між 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Згідно абз. 2 ст. 1 належною територією проведення антитерористичної операції є населенні пункти, визначені у затвердженому КМУ переліку. Такий перелік було затверджено Розпорядженням КМУ № 1053-р від 30.10.2014 року. Згідно вказаного переліку пунктом 20) було зазначено м. Маріуполь (Маріупольська міська рада). Але Розпорядженням КМУ № 1079-р від 05.11.2014 року дія переліку зупинена. Листом Торгово-промислової палати України № 106/05-5.4 від 09.01.2015 року зазначено, що інформацію щодо контрольованої території силами АТО надає Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України. З метою отримання вказаної інформації представником відповідача в особі Дніпропетровської філії листом № 12С000-151 від 09.02.2015р. було направлено запит до Штабу Антитерористичного центру при СБУ (м. Київ). Також, відповідач у відзиві вказує на те, що зважаючи на затверджений юридичний факт існування проблем здійснення правосуддя господарськими судами Донецької та Луганської областей згідно Розпорядження ВГСУ № 28-р від 02.09.2014 року, не викликає сумнівів належність території м. Маріуполь до території проведення антитерористичної операції та за аналогією права існування проблем здійснення господарської діяльності на території м. Маріуполь. Статтею 7 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном скасовується суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Таким чином, на думку відповідача, держава Україна на державному рівні звільняє бізнес від орендної плати за користування державним та комунальним майном на території проведення антитерористичної операції і за аналогією закону, враховуючи вимоги ст. 2, ст. 8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на пені та штрафи, скасування самої орендної плати не може тягнути за собою пені та штрафи. Крім того, відповідач звернув увагу суду, що відносини між сторонами договору, укладеному між сторонами, повинні будуватись на вимогах цивільного, господарського права, спеціального законодавства, а не владних повноваженнях позивача, за допомогою адміністративних заходів, які відображені у поданні даного позову прокурором.

У судовому засіданні відповідач підтримав заперечення, викладені у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

За клопотанням прокурора та представника відповідача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора і представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського майна Маріупольської міської ради (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1813-І-2012 (далі договір № 1813-І-2012).

Згідно розділу 1 договору № 1813-І-2012 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю), розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Сеченова, 78, загальною площею 1405,50 кв.м. (721,40 кв.м. - 1 поверх, 684,10 кв.м. - підвал) згідно технічного паспорту БТІ, для виростання під АТС-38.

Згідно із п.п б), в) п.3.2 договору № 1813-І-2012, орендар зобов'язується:

- щомісячно і у повному обсязі вносити одержувачу (місцевий бюджет Жовтневого району, код ЄДРПОУ 37989721, р/р 33213871700052; банк одержувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401-п.9.3. договору) орендну плату не пізніше останнього дня поточного місяця;

- щомісячно і у повному обсязі з 01.02.2012р. вносити, не пізніше останнього дня поточного місяця, орендодавцю плату за послуги з обслуговування орендаря, яка складає: ціна послуги без урахування ПДВ - 351,38 грн., сума ПДВ - 70,28 грн. Вартість витрат з обслуговування орендаря може змінюватись орендарем в одностороннє му порядку.

Пунктами 4.2., 4.3. договору № 1813-І-2012 визначено, що за орендоване приміщення орендарю встановлена орендна плата на рівні базового місяця (грудень 2011р.) у розмірі 10513,14 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який опубліковано у поточному місяці, а також з урахуванням цього індексу здійснюється перерахунок за попередній місяць. Орендар сплачує встановлену орендну плату не пізніше останнього дня поточного місяця. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії управління міського майна Маріупольської міської ради. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши прокурора та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, правочин по даній справі є договором оренди.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оскільки орендоване майно є комунальним, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті оренди в розмірі 37577,26 грн. та заборгованості за послуги орендодавця в розмірі 1619,13 грн., згідно договору № 1813-І-2012 за період: з вересня по листопад 2014 року (включно).

Відповідач взяті на себе зобов'язання зі своєчасної оплати орендної плати та послуг орендодавця за договором № 1813-І-2012 від 10.04.2012р. виконує не належним чином.

За викладених обставин та вимог чинного законодавства, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті оренди в розмірі 37577,26 грн. та заборгованості за послуги орендодавця в розмірі 1619,13 грн., згідно договору № 1813-І-2012 за період: з вересня по листопад 2014 року (включно), обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також прокурором, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 1813-І-2012 від 10.04.2012р., заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1419,26 грн. за загальний період: з 01.11.2014р. по 19.01.2015р.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов'язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3. договору № 1813-І-2012 від 10.04.2012р. передбачено, що за порушення терміну внесення орендної плати, починаючи з першого числа місяця наступного за звітним, з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ від місячної орендної плати за кожний день прострочення.

Факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доведеним.

Перевіривши розрахунок пені, суд погоджується з визначеним прокурором періодом її нарахування (з 01.11.2014р. по 19.01.2015р.), в той же час, за вказаний період вірним розміром пені є 1407,18 грн., тож стягненню підлягає пеня в сумі 1407,18 грн., за період: з 01.11.2014р. по 19.01.2015р.

Отже в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно необхідності застосування до правовідносин сторін ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р., виходячи з наступного.

Як зазначено у преамбулі ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р. (далі Закон), цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Виходячи із приписів вказаної статті та преамбули Закону, цей закон є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів. Такими суб'єктами, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність у населених пунктах, які визначені у затвердженому КМУ переліку, як такі, де проводилася антитерористична операція.

Згідно ст. 7 Закону, на період проведення антитерористичної операції скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, для застосування судом вказаного закону необхідною умовою є встановлення факту знаходження (здійснення діяльності) підприємства, що є стороною у справі, саме на тій території, на яку поширюється дія вказаного закону.

Згідно частини 5 статті 11 зазначеного Закону, на Кабінет міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі Перелік).

Розпорядженням КМУ № 1053-р від 30.10.2014р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (додаток

до розпорядження). Пунктами 1), 20) до вказаного переліку включені м. Донецьк (Донецька міська рада) - місце реєстрації філії відповідача та м. Маріуполь (Маріупольська міська рада) - адреса орендованого приміщення.

В той же час, 05.11.2014р. КМУ прийнято нове розпорядження № 1079-р., яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Станом на момент розгляду справи розпорядження КМУ № 1079-р. від 05.11.2014р., яким зупинено дію Переліку - є чинним.

Враховуючи, що ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р. чітко визначено коло суб'єктів, до яких має застосовуватися його дія (суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції), встановити яких можна лише за допомогою Переліку, що визначає територію проведення антитерористичної операції - до набрання даним Переліком чинності, або затвердження КМУ іншого переліку з цього питання, суд позбавлений можливості застосувати Закон взагалі, в тому числі на правовідносини сторін у даному спорі. Законодавством визначено лише одного суб'єкта, який може визначати перелік населених пунктів, які є територією проведення антитерористичної операції - це Кабінет міністрів України. В розумінні ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» інші суб'єкти владних повноважень, в тому числі, Служба безпеки України, Державна служба з надзвичайних ситуацій - не уповноважені на затвердження такого переліку.

Суд враховує, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015р. у справі № 826/18330/14 розпорядження КМУ № 1079-р. від 05.11.2014р. "Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014р. № 1053" визнано нечинним. В той же час, вказана постанова (№ 826/18330/14 від 09.02.2015р.) не набрала законної сили, оскільки її оскаржено до апеляційної інстанції, про що свідчить ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015р. у справі 826/18330/14.

Відповідно до ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Господарський суд, вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що у разі наявності в нього в подальшому фактичних даних, що в установленому порядку спростують факти, які було покладено в основу даного судового рішення (визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ № 1079-р. від 05.11.2014р., тощо), він не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку розділу ХІІІ ГПК України з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Щодо посилання відповідача на застосування щодо нього владних повноваженнях, за допомогою адміністративних заходів, які відображені у поданні даного позову прокурором, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 6 постанови пленуму ВГСУ "Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі", у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Таким чином, метою подання позову прокурором є не здійснення заходів адміністративного впливу на відповідача, як то зазначено у відзиві, а захист порушених інтересів держави, в зв'язку з недоотриманням Маріупольською міською радою доходів, що є її міським бюджетом.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Шевченка, 18; ідентифікаційний код юридичної особи: 21560766) в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 22) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 23599040; отримувач: Маріуп. УК/Жовтнев.р-н) суму 37577 (тридцять сім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 26 коп. заборгованості з орендної плати, суму 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 18 коп. пені, зарахувавши кошти в доход місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 37989721, р/р 33213871700052; банк одержувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Шевченка, 18; ідентифікаційний код юридичної особи: 21560766) в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 22) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25) суму 1619 (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн. 13 коп. за послуги орендодавця, зарахувавши кошти на рахунок № 35420201041699 у ГУДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 23599040, МФО 834016.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Шевченка, 18, ідентифікаційний код юридичної особи: 21560766) в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 22) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2015р.

Суддя А.О. Науменко