Рішення № 43587535, 08.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.15 Справа № 904/624/15

За позовом Департамента корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення збитків у сумі 41285, 25 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Скачкова В.Г. - адвокат за договором від 16.07.14

від третьої особи: Орлянська М.В. - представник за дов. № 15-27 від 09.02.15

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24916, 10 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, № 302-УКВ/10 від 29.06.10, в частині завищення фактичних розмірів орендованої площі та невідповідності фактичної мети її використання, зазначеній у договорі оренди.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.15 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 02.03.15 та залучено до участі у справі Державну фінансову інспекцію у Дніпропетровській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

02.03.15 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 41285, 25 грн.

Відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 розгляд справи відкладений на 16.03.2015.

03.03.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від третьої особи надійшли пояснення по суті позовних вимог, в яких вона зазначає, що при проведенні обстеження комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади міста, та розпорядження яким здійснює Дніпропетровська міська рада, щодо правильності та законності його використання, було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 фактичного використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням та більшою площею, ніж встановлено договором оренди, що призвело до спричинення збитків місцевому бюджету.

16.03.2015 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, для ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 16.03.2015, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), оголошено перерву до 23.03.2015. Після перерви розгляд справи продовжено.

23.03.2015 представник третьої особи подав пояснення, в яких зазначив, що у розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, помилково вказана різниця недоотриманих бюджетом коштів в 2012 році (стосовно відповідача) у сумі 7251, 88 грн., в той час як правильною є різниця 23621, 03 грн. За 2013 рік різниця недоотриманих бюджетом коштів вказана правильно - 17664, 22 грн., а тому всього недоотримана орендна плата від відповідача складає 41285, 25 грн.

Представник відповідача висловив усне клопотання про виклик до суду особи, яка здійснювала розрахунок недоотриманої орендної плати за використання нерухомого майна територіальної громади міста, розпорядження яким здійснює Дніпропетровська міська рада внаслідок використання орендарями приміщень з порушеннями умов договорів оренди нерухомого майна за період з 01.01.2012 до 01.10.2013, для надання пояснень, щодо методики нарахування недоотриманої орендної плати.

Відповідно до ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Ухвалою суду від 23.03.2015 розгляд справи було відкладено на 31.03.2015 та зобов'язано з'явитися у судове засідання Головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Дворського А.О. для надання пояснень по справі.

31.05.2015 від Головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Дворського А.О. надійшли письмові пояснення по справі, в яких він зазначив, що за результатами проведеного обстеження нежитлового приміщення по просп. Кірова, 107, орендарем якого була фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до договору оренди нерухомого комунального майна від 29.06.2010 № 302-УКВ/10 встановлено, що нею фактично використовувалось приміщення площею 67, 8 м кв., в той час, як договором надавалося в оренду нежитлове приміщення площею 44, 4 кв.м. Крім того, фактичне використання приміщення не відповідало меті використання, визначеної договором, а саме: за договором в оренду передавалося нежитлове приміщення для використання під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, проте фактично приміщення використовувалося під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи.

31.03.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач заперечує існування додаткової угоди № 3 від 16.12.2013Б до договору оренди № 302- УКВ/10 від 16.12.2013. Зазначає, що вона ніколи не укладалась. Крім того, строк дії основного договору оренди скінчився 29.06.2012.

09.12.2013 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 452-ДКП/13, відповідно до якого орендодавець передав а орендар прийняв в строкове платне користування комунальне нерухоме майно, нежитлові приміщення загальною площею 67, 8 кв.м. в т.ч. ґанок 4, 4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі 2-х поверхового будинку. Строк дії договору: з 09 грудня 2013 до 09 грудня 2015 включно.

Таким чином, висновки викладені Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в акті № 08-22/20 від 27.12.2013 та акті обстеження комунального майна територіальної громади м. Дніпропетровська від 16.12.2013, який виконаний балансоутримувачем об'єкта оренди - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості" та представниками ДФІ у Дніпропетровській області, згідно із яким було встановлено, що "площа згідно з договором 44, 4 кв.м, а фактична площа використання ~ 67,8 кв.м" є неправомірними та суперечать юридичним фактам.

31.05.2015 представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 31.05.2015 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.04.2015, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та зобов'язано сторони надати до суду докази оплати згідно з договором № 303-УВК/10 від 29.06.2010 за період з 29.06.2010 до грудня 2012 року; обґрунтований розрахунок позову; докази повернення об'єкту оренди згідно з договором оренди № 302-УВК/10 від 29.06.2010.

07.04.2015 від третьої особи до суду надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог, в яких вона зазначила, що при укладанні договору № 302-103/10 від 29.06.2010 з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, (далі - договір), позивачем передано в строкове платне користування відповідачу нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 44,4 кв.м., для використання під магазин з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, строк дії якого - з 29.06.2010 по 29.06.2012.

Пунктом 10.3 вказаного договору сторони домовилися про те, що у разі відсутності протягом 1 місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії, договір вважається припиненим з підписанням акту-приймання передачі.

Доказів проведення процедури припинення договору сторони не надали, у зв'язку з чим він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що підтверджується ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, договір № 302-103/10 від 29.06.2010 вважається продовженим до 29.06.2014. У зв'язку з вищенаведеним, інспекція наголошує на тому, що в період, за який було проведено ревізію (з 01.01.2011 по 01.10.2013) діяв саме договір № 302-103/10 від 29.06.2010 з усіма додатковими угодами, які й були надані позивачем третій особі під час проведення ревізії.

Представник позивача у судове засідання 07.04.2015 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Витребувані ухвалою суду від 31.05.2015 документи до суду не надав.

У судовому засіданні 07.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області з 30.09.2013 по 20.12.2013 (з перервою з 03.10.2013 по 03.11.2013) було проведено ревізію законності використання земель міста та управління майном, що належить-територіальній громаді міста в Департаменті корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2011 по 01.10.2013.

За результатами проведеної ревізії 27.12.2013 складено Акт № 08-22/20 ревізії законності використання земель міста та управління майном, що належить-територіальній громаді міста в Департаменті корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2011 по 01.10.2013 (далі - акт ревізії) (арк. с. 21-37).

В акті ревізії, зокрема, зазначено, що за результатами проведених обстежень встановлено факти використання орендарями нерухомого майна із порушенням умов, визначених договорами оренди нерухомого майна (завищення фактичних розмірів орендованих площ та невідповідності фактичної мети використання, зазначеної у договорах оренди), що є порушенням п. 2 ст. 285 Господарського кодексу України, ст. 18 Типового договору оренди нерухомого майна від 29.02.2012 № 8/21, що призвело до недоотримання міським бюджетом у період з 01.01.2012 по 01.10.2013 орендної плати за використання нерухомого майна, чим завдано збитки бюджету у загальній сумі 85161,99 грн. 2012 - 45742,72 грн., 2013 - 39419,27 грн.). Акти обстеження комунального майна та Розрахунок недоотриманих коштів у Додатках 68-85 до акта.

Так, додатком № 70 до акту ревізії є акт обстеження комунального майна територіальної громади м. Дніпропетровська від 16.12.2013, який складено балансоутримувачем об'єкта оренди - КП "Бюро обліку майнових грав та діяльності з нерухомістю" та представниками ДФІ у Дніпропетровській області. У даному акті зазначено, що площа згідно з договором 44,4 кв.м., фактична площа використання - 67,8 в.м. магазин з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи не відповідає цільовому використанню.

Додатком № 85 акту ревізії є розрахунок недоотриманої орендної плати за використання нерухомого майна територіальної громади міста, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 були заподіяні збитки у 2012 році у сумі 7251, 88 грн. та у 2013 році - 17664, 22 грн.

З метою усунення виявлених ревізією порушень та відшкодування збитків, у вигляді неотриманої орендної плати, позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування збитків у розмірі 24916, 10 грн.

Згідно пояснень головного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері органів влади, оборони та місцевого самоврядування Державної финансової інспекції у Дніпропетровській області Дворського А.О. від 31.03.2015 (арк. с. 121-123) сума недоотриманої орендної плати ним визначалась як різниця між сумою орендної плати, яку необхідно було нарахувати (згідно з фактичним використанням) та нарахованою орендною платою згідно договору за відповідний період.

За даними позивача, відповідачу за договором оренди нерухомого комунального майна від 29.06.2010 № 302 - УКВ/10 нараховано орендної плати за 2012 рік - 9697, 40 грн., проте необхідно було нарахувати (з урахуванням площі використання 67, 8 кв. м та метою використання під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи (18% вартості приміщення) - 33318, 43 грн., відповідно різниця склала 23621, 03 грн. Проте у розрахунку до акта ревізії помилково зазначено різніцю 7251, 88 коп. Загальна сума збитків, у вигляді недотриманої орендної плати за 2012-2013 роки, 41285, 25 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача дану суму збитків, посилаючись на положення ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 773 Цивільного кодексу України та ст. 285 Господарського кодексу України, згідно з якими наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 29.06.2010 між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 302-УКВ/10 (далі - договір), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 44,4 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі 2-поверхового будинку, для використання під магазин з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно з Актом приймання-передачі від 29.06.2010 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 44. 4 кв.м., що розташоване за адресою: пр. Кірова. 107 (арк. с. 15).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди, строк дії даного договору з 29.06.2010 року по 29.06.2012 року включно.

Згідно з п. 3.5. Договору оренди, орендна плата сплачується орендарем щомісячно у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Відповідно до п. 3.2. договору оренди, розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 1468,70 грн. без ПДВ. (базова за травень місяць 2010 року).

Згідно з п. 3.4 договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

29.06.2010 між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1, якою було доповнено договір пунктом 3.2.1 - орендна плата, визначена п. 3.2. цього договору в період до 31.12.2010 включно сплачується орендарем в обсязі 45 відсотків встановленого розміру. Зміни до договору оренди, внесені цією додатковою угодою набувають чинності з моменту підписання цієї додаткової угоди і діють до 31.12.2010 року включно (арк. с. 17).

01.04.2011 року між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди, якою були внесеш зміни до п. 1.1. договору, а саме слова "...що перебуває на балансі МКП Дніпропетровські міські теплові мережі...", замінити на слова "... що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради..." (арк. с. 18).

16.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди, якою, зокрема, було внесені зміни до п. 3.2 договору оренди - Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 5096,96 грн. без ПДВ /базова за листопад місяць 2011 рік/ (арк. с. 19).

Відповідачем до матеріалів справи надано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 452-ДКП/13 від 09.12.2013, укладений між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (арк. с. 109-116). Факт укладання даного договору позивач не спростовує.

Відповідно до п. 1.1 договору № 452-ДКП/13 від 09.12.2013 з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення - (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 67, 8 кв.м в т. ч. ґанок 4, 4 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі 2-х поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 282132 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", для використання під розміщення об'єкту з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи та торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Відповідно до акту приймання-передачі від 09.12.2013 вищезазначене нерухоме майно було передано позивачем відповідачу в оренду (арк. с. 118).

Строк дії договору: з 09 грудня 2013 до 09 грудня 2015 включно (п. 10.1 договору № 452-ДКП/13 від 09.12.2013).

Щодо додаткової угоди № 3 від 16.12.2013 до договору оренди нерухомого майна № 302-УКВ/10 від 29.06.2010, на яку позивач посилається як на доказ продовження дії цього договору, господарський суд зазначає наступне.

До матеріалів справи залучена копія додаткової угоди № 3 від 16.12.2013 до договору № 302-УКВ/10 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (арк. с. 19).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (арк. с. 104-108) заперечує факт підписання ФОП ОСОБА_1 вищезазначеної додаткової угоди.

Позивач оригінал вищезазначеної додаткової угоди до суду не надав, представник пояснив, що оригінал відсутній. Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано ухвалу суду від 02.07.2014 у справі № 904/3148/14 про залишення позову без розгляду з причин неподання позивачем, зокрема, додаткової угоди № 3 від 16.12.2013 до договору оренди нерухомого майна № 302-103/10 від 29.06.2010.

Таким чином, на час складання акту обстеження комунального майна територіальної громади м. Дніпропетровська від 16.12.2013, виконаного балансоутримувачем об'єкта оренди - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості" та представниками ДФІ у Дніпропетровській області, та складання акту Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області № 08-22/20 від 27.12.2013, відповідач використовував нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди № 452-ДКП/13 від 09.12.2013.

Доказів проведення перевірки або встановлення факту щодо порушення відповідачем використання або займання більшої площі комунального майна в період дії договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 302-УКВ/10 від 29.06.2010 (спірний договір), позивачем до суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на те, що позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, не доведено суду факту порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 302-УКВ/10 від 29.06.2010 (протиправна поведінка), необґрунтовано суму заявлених позовних вимог (шкоди) та не доведено вини відповідача, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення 41285, 25 грн. та відмову у задоволенні позову в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.04.2015

Суддя В.І. Ярошенко