Ухвала суду № 43586919, 08.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/561/2015 Головуючий в І інстанції: Іванцова Н.К.

Категорія: 27 Доповідач: Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 08 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вербицької Л.І.Суддів:Капітан І.А. Радченка С.В.При секретарі:Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що 03 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №HECFGK00001717 згідно умов якого Банк надав останньому кредит в сумі 29 000,00 доларів США грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 03 листопада 2026 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №HECFGK00001717, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 47,90 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

26 липня 2010 року між Банком та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду №1/1-1 до кредитного договору №HECFGK00001717 від 03 листопада 2006 року відповідно до якої відсоткову ставку з 26 липня 2010 року встановлено на рівні 13,54 % річних

Оскільки ОСОБА_5 неналежним чином виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 09 квітня 2014 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 20 263,23 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 240 524,54 грн., і яка складається з: заборгованості за кредитом - 17 790,73 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 2 019,23 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 240,65 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 212,62 доларів США, Банк просив суд: в рахунок погашення зазначеної кредитної заборгованості звернути стягнення на квартиру загальною площею 47,90 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки; стягнути з відповідача судові витрати.

Під час розгляду справи від представника Банку надійшла заява про зміну предмету позову у відповідності до якої позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 20 263,23 доларів США, що за курсом 11,87 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09 квітня 2014 року складає 240 524,54 грн. за кредитним договором №HECFGK00001717 від 03 листопада 2006 року, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22 грудня 2014 року, позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку 17 790,73 доларів США - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті становить 211 175,97 грн.; 2 019,23 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті становить 23 968,26 грн.; 240,65 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті становить 2 856,52 грн.; 212,62 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, що в гривневому еквіваленті становить 2 523,79 грн., а всього: 20 263,23 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 240 524,54 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором №HECFGK00001717 від 03 листопада 2006 року, що виникла станом на 09 квітня 2014 року. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку судові витрати в сумі 2 405,25 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку в повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило..

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за умовами кредитного договору по поверненню суми заборгованості Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті заборгованості по відсотках, комісії за користування кредитом і пені, що утворилися в результаті несвоєчасного виконання зобов'язань, в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №HECFGK00001717 згідно умов якого Банк надав останньому кредит в сумі 29 000,00 доларів США. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 03 листопада 2026 року (а.с.14-15). Відповідно до п.1.1. зазначеного договору погашення заборгованості за договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 380,69 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 47,90 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1(а.с.17-19).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань по своєчасному і повному погашенню кредитних коштів виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 09 квітня 2014 року складає 20 263,23 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 240 524,54 грн., і яка складається з: заборгованості за кредитом - 17 790,73 доларів США; заборгованості по процентом за користування кредитом - 2 019,23 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 240,65 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 212,62 доларів США (а.с.4-9). Наявність зазначеної заборгованості підтверджується наданим Банком відповідним розрахунком і відповідачем по справі, у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, не спростований.

Розміри та вид складових частин заборгованості обраховані Банком у відповідності до умов укладеного кредитного договору.

У зв'язку з порушенням умов Кредитного договору Банк 08 березня 2014 року надіслав ОСОБА_5 вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с.11,12-13).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1054 ЦК України, відповідно до яких банк за кредитним договором зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі прострочення сплати чергової частини платежу позикодавець має право вимагати дострокового повернення суми кредиту.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами.

Посилання апелянта на те, що Банк в односторонньому порядку здійснив підвищення відсоткової ставки без його згоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено збільшення Банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, був прийнятий 12 грудня 2008 року та набрав чинності з 10 січня 2009 року, в той час як кредитний договір між сторонами укладено 03 листопада 2006 року, тобто до набрання чинності зазначеного Закону.

Крім того, 26 липня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору відповідно до умов якої відсоткову ставку з 26 липня 2010 року встановлено на рівні 13,54% річних. Таким чином, саме це збільшення відсоткової ставки відбулося не в односторонньому порядку, а на підставі укладеної додаткової угоди, яка відповідачем не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_5 погодився з усіма його умовами, самостійно обрав валюту кредитування та валюту виконання зобов'язання, що підтверджується його підписом.

Оскільки при укладенні кредитного договору №HECFGK00001717 від 03 листопада 2006 року ОСОБА_5 діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з Банком визначив характер договорів, які вони уклали, їх умови (зміст), і отримавши кредитні кошти в розмірі 29 000,00 доларів США, користувався ними, до листопада 2013 року виконував умови кредитного договору і погашав відсотки за користування кредитом, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що кредитний договір містить несправедливі умови по відношенню до нього, які суперечать принципу добросовісності і призводять до погіршення становища споживача.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Банк, в порушення ч.2 ст.31 ЦПК України, під час розгляду справи незаконно змінив як предмет так і підстави позову, не заслуговують на увагу, оскільки Банк змінив лише предмет позову, а підстава залишилася тією ж, яка початково зазначалася - невиконання зобов'язань за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги також не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді