Ухвала суду № 43586902, 06.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/924/2015 Головуючий в І інстанції Сокирко Л.М.

Категорія 44 Доповідач: Лісова Г.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 06 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Лісової Г.Є.Суддів:Базіль Л.В. Семиженка Г.В.При секретарі:Яковенку В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення

В С Т А Н О В И Л А:

25.09.2014 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21 листопада 2013 року шлюб з ОСОБА_7, який був зареєстрований 14 вересня 2003 року, розірвано.

8 квітня 2014 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_9

Відповідачка з 25 квітня 2013 року в належному йому на праві власності будинку в АДРЕСА_1 не проживає, проте залишається зареєстрованою в цьому будинку разом з їх спільною дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачка після розірвання шлюбу стала проживати в АДРЕСА_2 в будинку своєї матері. Факт не проживання ОСОБА_7 в належному йому житловому будинку в АДРЕСА_1 підтверджується актом обстеження, показаннями свідків.

Просив визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування жилим будинком в АДРЕСА_1. та зняти її з реєстраційного обліку.

Позов доповнений вимогами про визначення місця проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_6 просив залишити без розгляду.

5.11.2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа - служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення, посилаючись на те, що відповідач у червні 2013 року вигнав всіх членів сім'ї з будинку, іншого житла вони не мають, вимушені тимчасово проживати у своїх рідних. У вересні та грудні 2013 року вона намагалася вселитися в будинок, проте ОСОБА_6 вигнав її з двору та перешкоджає користуватися жилим приміщенням.

Рішенням Білозерського районного суду від 8.09.2014 року, яке ще не набрало законної сили, її та сина від першого шлюбу вселено в будинок АДРЕСА_1.

Просила вселити ОСОБА_8 в будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати не чинити їй перешкод у користуванні цим жилим приміщенням.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 9 лютого 2015 року в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Вселено малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в житлове приміщення - будинок АДРЕСА_1, Херсонської області.

Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод малолітній ОСОБА_8 у користуванні жилим будинком.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просять рішення суду скасувати як незаконне.

ОСОБА_7 та її представник апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 разом з дітьми набула в законному порядку право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 і мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.09.2003 року. Мають спільну дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

21.11.2013 року сторони шлюб розірвали.

Згідно з свідоцтвом №147 про право особистої власності на жилий будинок від 16 листопада 1995 року ОСОБА_6 належить жилий будинок розташований в АДРЕСА_1 Білозерського району, в якому також проживала та була зареєстрована ОСОБА_7 разом із сином ОСОБА_10 та дочкою ОСОБА_8.

Частиною 4 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не можу бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, передбачено ч.2 ст.405 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися неприязні стосунки, які стали причиною розірвання шлюбу та підставою неможливого проживання в жилому будинку внаслідок чого ОСОБА_7 спочатку змушена була проживати з дітьми в сусідньому будинку, який пустував, а потім в будинку матері в АДРЕСА_3, що складається з 2 жилих кімнат площею 36 кв.м.

Про те, що між сторонами склалися неприязні стосунки, які призвели до припинення подружніх відносин, підтвердили також в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

З журналу обліку звернень громадян ОСОБА_16 сільської ради за 2012-2013 роки вбачається, що ОСОБА_7 зверталася 20 червня 2013 року із скаргою з приводу сімейних відносин, сварок в сім'ї (а.с.54, 55-58).

Про те, що ОСОБА_7 не за своєю волею виселилася з спірного жилого будинку свідчить і той факт, що вона у серпні 2014 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і рішенням Білозерського районного суду від 8 вересня 2014 року вселено ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_10 в жилий будинок АДРЕСА_1

8 квітня 2014 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, з якою проживає в м. Миколаєві, при цьому перешкоджає ОСОБА_7 проживати в жилому будинку, в якому вона зареєстрована та постійно проживала з 2002 року, вселивши в нього третіх осіб.

Іншого житла ОСОБА_7 немає, доводи позивача про те, що ОСОБА_7 разом з дітьми виселилася з будинку самостійно, з власної волі спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_7 має право на користування жилою площею у жилому будинку як колишній член сім'ї власника на підставі ст. 156 ЖК України, оскільки припинення їх сімейних відносин не позбавляє її права користування жилим будинком, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Доводи апелянта про те, що суд задовольнив зустрічні позовні вимоги за відсутністю спору про право не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки малолітня ОСОБА_8 проживає з матір'ю, на проживання якої в спірному будинку позивач не погоджується та чинить їй перешкоди у користуванні жилим будинком, місцем проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дитини з ним - батьком за його заявою залишені без розгляду, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про вселення малолітньої ОСОБА_8 до будинку по АДРЕСА_1, до якого вселено її матір.

Отже рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді