Ухвала суду № 43586851, 09.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1529/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура А. О.Номер провадження 11-кп/788/188/15 Суддя-доповідач - Демченко Категорія - 3

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Ященка В. А., Моїсеєнко Т. М.,

з участю секретаря судового засідання -Сисенко Н.В.

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілої - ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в заді суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В. та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 29.01.2015 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає в м. Харкові, перед скоєнням злочину проживав без реєстрації в АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, раніше судимий :

- 26.11.1997 року Саксаганським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.140 ч.2, ст.141 ч.2, ст.42 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст.45 КК України покарання рахувати умовним на 3 роки та штрафу 800 грн. в дохід держави;

- 10.03.1999 року Дніпропетровським обласним судом за ст.ст. 140 ч.2, 81 ч.2, 193 ч.3, 222ч.1, 223 ч.2, 142 ч.3, 17 ч.2, 170 ч.1, 17 ч.2, 93 П «А», «І», 190 ч.1, 93 П «Ж», «З», «І», 140 ч.3, 42 ч.1 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 30.06.2011 року за постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.06.2011 року звільнений від відбування покарання з заміною на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 9 днів виправними роботами з утриманням в прибуток держави 20% заробітку;

- 07.10.2013 року Лебединським райсудом Сумської області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 850 гривень штрафу,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за п.п.6,12,13, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, та призначено йому покарання:

- за п.п.6, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком 15 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі строком 15 років з конфіскацією всього належного йому майна,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Лебедин Сумської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 19.12.2013 року Лебединським райсудом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 гривень,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч. 4 ст.187, ч.2 ст.289 КК України та призначено покарання :

- за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі строком 15 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В. та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 29.01.2015 р.

За рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у тому, що 19 березня 2014 року за місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 здійснити розбійний напад з метою протиправного заволодіння грошима та особистим майном ОСОБА_10, поєднаний з насильством, для чого в присутності ОСОБА_4 заточив кухонний ніж.

Цього ж дня, близько 22 години, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння чужим майном, пішли до домоволодіння ОСОБА_10 на АДРЕСА_4 і взяли з собою кухонний ніж, який ОСОБА_3 передав ОСОБА_4

Підійшовши до будинку і визвавши потерпілого ОСОБА_3 наніс потерпілому удар кулаком в обличчя, від якого той упав на підлогу веранди. Зайшовши в будинок, реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння майном потерпілого вони почали наносити удари потерпілому по різних частинах тіла, в тому числі застосовуючи принесений ними кухонний ніж.

Намагаючись чинити активний опір ОСОБА_10 хватався за лезо ножа, Усвідомлюючи, що завдані ними тілесні ушкодження не призвели до смерті потерпілого, бажаючи довести до кінця спільний намір направлений на незаконне заволодіння майном потерпілого і на протиправне заподіяння смерті іншій людині ОСОБА_4, за вказівкою ОСОБА_3, який в цей час утримував потерпілого, вищевказаним ножем спричинив удар у життєво важливий орган горло перерізавши його.

Переконавшись що потерпілий помер обвинувачені діючи за попередньою змовою між собою незаконно заволоділи особистим майном потерпілого ОСОБА_10, на загальну суму 2551 грн. 79 коп. тим самим спричинивши йому майнові збитки.

Бажаючи сховати сліди злочину, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діючи спільно, узяли труп ОСОБА_10 і на ряднині, яку знайшли в будинку, віднесли його до туалету, який знаходився за будинком ОСОБА_10, та вкинули у вигрібну яму.

Крім цього після скоєння розбійного нападу та вбивства потерпілого ОСОБА_10 за вищевказаних обставин близько 23 години в цей же день ОСОБА_4 перебуваючи на подвір'ї даного господарства незаконно повторно заволодів транспортним засобом мопедом «DINO», 2009 року випуску вартістю 3200 грн. який належав потерпілому.

В поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 просять скасувати вирок суду як такий, що не відповідає обставинам справи та винесений з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки під час винесення вироку, суд спирався на покази ОСОБА_4 під час досудового слідства, які він давав під психологічним тиском працівників міліції та не взяв до уваги покази ОСОБА_3, і ухвалити новий вирок, змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 на ч.3 ст.185 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.408 КПК України.

ОСОБА_3 подав зміни до апеляційної скарги, в яких просить змінити правову кваліфікацію його дій з ч.3 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України, а в іншій частині обвинувачення виправдати і закрити кримінальне провадження. Крім того він вважає що судом незаконно стягнено з нього на користь держави судові витрати за проведення експертиз.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Валюх Ю.В. зазначає, що суд не звернув увагу на те що, визнав допустимим і поклав в основу обвинувачення покази ОСОБА_4, які він давав при проведенні слідчого експерименту на досудовому слідстві, від яких в судовому засіданні він відмовився, визнаючи їх неправдивими. Крім того, не встановлено та не надано до суду предмета, яким було скоєно кримінальне правопорушення і чи міг ОСОБА_4 одним ударом нанести смертельні тілесні ушкодження ОСОБА_10 Просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, звільнивши його з під варти в залі Апеляційного суду. В доповненнях до апеляційної скарги поданих до початку розгляду справи в апеляційному порядку з якими погодився обвинувачений ОСОБА_4 адвокат просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 115 КК України, а в іншій частині обвинувачення закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення.

В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить змінити вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та осіб обвинувачених внаслідок м'якості, і ухвалити новий вирок, яким призначити покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виді довічного позбавлення волі.

Інші учасники кримінального провадження, законність і обґрунтованість вирок суду не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, обвинувачених та їх захисників які підтримали подані ними апеляційні скарги і заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілої, потерпілу, яка підтримала свою апеляційну скаргу і заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників, міркування прокурора про залишення судового рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В. і потерпілої ОСОБА_8 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок місцевого суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за п.п.6,12,13, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, та ОСОБА_4 за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.289 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні злочинів за обставин встановлених судом як таких що є доведеними під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_3 і частковим визнанням вини обвинуваченим ОСОБА_4 їх вина підтверджується викладеними у вироку доказами.

Відповідно до вироку Лебединського районного суду Сумської області від 29 січня 2015 року в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинених злочинах визнав частково, зазначив, що 19.03.2014 р. він разом з ОСОБА_11 вживали спиртні напої і коли в нього залишилось 9 грн., він вирішив витратити їх на покупку спиртного. Тоді ОСОБА_3 запропонував піти йому до ОСОБА_10, який проживав АДРЕСА_5 і займався продажем самогону. Біля 22-00 години вони разом пішли до ОСОБА_10 ОСОБА_3 залишився біля двору, а ОСОБА_4 пішов до будинку потерпілого. Коли ОСОБА_10 відкрив двері та включив світло на подвір'ї, він дав йому гроші та просив продати самогону, але той відмовив йому та почав його ображати і він затіяв бійку з господарем будинку, в процесі якої вдарив його кулаком в область обличчя, а потім повалив на підлогу та, сидячи на ньому, кухонним ножем наніс два удари потерпілому: в область серця та шиї. Звідки взявся ніж не пам'ятає. Впевнившись, що потерпілий не дихає, в іншій кімнаті будинку знайшов в гаманці гроші та забрав їх собі, потім побачив куртку потерпілого та мобільний телефон, який лежав на столі, і теж забрав з собою. Тіло потерпілого відтягнув до туалету та вкинув у вигрібну яму. Після цього вийшов з подвір'я та повідомив ОСОБА_3, що вбив ОСОБА_10, потім віддав йому гроші та куртку потерпілого. Після цього вони разом відійшли на невелику відстань від двору потерпілого та розійшлися. Потім він, зрозумівши, що скоїв злочин, бажаючи уникнути відповідальності, втік у м. Суми. Зазначив, що продукти харчування у потерпілого він не брав та мопеда не викрадав.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав, пояснив, що 19.03.2014 року до нього прийшов ОСОБА_4 і вони протягом дня випили три пляшки горілки, але цього виявилось мало, тому на 9 грн., що залишились у них, вони вирішили купити самогону у ОСОБА_10 Разом вони пішли до нього на АДРЕСА_4, ОСОБА_3 залишився сидіти на лавочці навпроти двору ОСОБА_10, а ОСОБА_4 пішов на подвір'я ОСОБА_10 Хвилин через 15-20 ОСОБА_4 вийшов з двору, віддав йому 300 грн. грошей, мобільний телефон та куртку і сказав: «Пішли швидше». Відійшовши до кінця посадки з ялинками, ОСОБА_4 розповів, що він вбив ОСОБА_10

Що стосується тверджень обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що в його діях відсутній склад злочинів, передбачений ст. ст.115, 187 КК України КК України, а наявні дії, передбачені ч.2 ст.185 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень були ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадження доказам була дана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 20.03.2014 року, перебуваючи в Росії, отримала повідомлення про вбивство чоловіка, повернувшись додому, побачила в прихожій кімнаті калюжу крові, в усіх трьох кімнатах - розкидані речі та документи. В залі знаходилась чужа куртка та вітровка, а також запальничка. Деяких чоловікових речей не було. У дворі знаходився мопед з розбитим склом, туалет - перевернутий, запасні ключі від будинку - погнуті.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що 19.03.2014 року приблизно о 22 год. 30 хв., проходячи по АДРЕСА_4, побачив чоловіка, який тягнув мопед, намагаючись догнати його, той почав тікати, покинувши мопед. Догнавши чоловіка, яким виявився ОСОБА_4, він заставив його відвести мопед господарю, прийшовши в двір до ОСОБА_10, останнього ніде не знайшли. Тоді ОСОБА_12 зателефонував його брату - ОСОБА_13, а ОСОБА_4 закрив в сараї своєї матері, перед цим зателефонувавши його батькові. Спочатку ОСОБА_4 їм пояснював, що нічого не знає про ОСОБА_10, а коли вже приїхав його батько, сказав, що разом з ОСОБА_3 вони ходили по спиртне до ОСОБА_10, а той їм відмовив. Коли приїхали працівники міліції, ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_10 вже немає в живих. Він вказував на різні місця, де поділи труп ОСОБА_10: спочатку, що закопали ОСОБА_10 біля першої сосни, потім вказували на інші місця. По всіх вказаних ними місцях проводились пошуки, а знайшли труп потерпілого у вигрібній ямі його ж господарства.

Аналогічні показання в судовому засідання дав і свідок ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_14 показав, в березні 2014 року йому подзвонили та повідомили, що його син - ОСОБА_4 щось накоїв, він відразу ж з ОСОБА_15, у якого працював його син, поїхали в с. Рябушки. ОСОБА_3 був в стані алкогольного сп'яніння і сказав, що ОСОБА_4 когось убив і закопав під лісом, але сина там не було. Всі пішли на пошуки до лісу, але нікого не знайшли. Біля 1 години ночі вирушили до господарства потерпілого ОСОБА_10 Пошуки в господарстві потерпілого нічого не дали, аж поки ОСОБА_3 не сказав, щоб іще раз подивились в туалеті, бо ОСОБА_4 вбив потерпілого і втік. Саме там і знайшли тіло потерпілого і викликали працівників міліції.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що в березні 2014 року приблизно о 1 годині до нього подзвонила теща ОСОБА_3 - ОСОБА_17- і повідомила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбили ОСОБА_10 Він заїхав до батька ОСОБА_4 і вони разом поїхали в с. Рябушки. Приїхавши, вони від ОСОБА_3 дізнались про те, що ОСОБА_10 вже немає в живих, бо ОСОБА_4 закопав його під першим деревом.

Допитаний у судовому засіданні експерт - психіатр ОСОБА_18 пояснив, що за участю підозрюваного ОСОБА_4 була проведена судово - психіатрична експертиза, при якій він декілька разів особисто йому розказував, як вбивав ОСОБА_10 разом з ОСОБА_3 Він говорив, що наносив потерпілому декілька ударів, так як відразу вбити не вдалось, труп відтягли до туалету.

Крім того, експерту - психологу ОСОБА_19, 26.06.14р. та 16.07.2014 року ОСОБА_4 пояснював, що 19.03.2014року вони разом з ОСОБА_3, випивши багато спиртного, останній (ОСОБА_3) запропонував вбити одного чоловіка і дав йому ніж, який він засунув у рукав. Коли прийшли до потерпілого, ОСОБА_3 подзвонив у двері і коли вийшов ОСОБА_10, ОСОБА_3 першим зайшовши в будиноку, у прихожій кімнаті наніс кілька ударів по тулубу ОСОБА_10. Потім ОСОБА_4 вдарив ножем лежачого ОСОБА_10 1 раз, той лежав і хрипів. За вказівкою ОСОБА_3 він перерізав йому горло. В будинку на столі знайшли гроші, які він передав ОСОБА_3 В гаражі забрали мопед, але потім повернули його назад, так як їх побачив сусід. Потім він пішов додому, а через 20 днів був затриманий.

Колегія суддівч вважає клопотання адвоката засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_20 в апеляційні скаргі щодо повтоного дослідження показів свідків під час апеляційного розгляду справи таким що невідповідає вимогам ст. 404 КПК України. В апеляційній скарзі не було наведено в чому при дослідженні показів свідків, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_21 і ОСОБА_16, в суді першої інстанції було допущено вимоги закону, які зобов'язують суд апеляційної істанції повторно їх дослідити. А тому колегія суддів вважає що заявлене клопотаня задоволенню не підлягає, як таке що не відповідає вимогам закону.

Встановлені судом першої інстанції обставини вчинення кримінальних правопорушень підтверджуються також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- при проведенні слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 16 квітня 2014 року ( т.1 а.с. 206-271) та відтворенні відеозапису в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 19.03.2014 року після вживання спиртних напоїв, ОСОБА_3 запропонував вбити свого односельчанина - ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном: автомобілем ВАЗ 2101, мопедом та грошима. Він погодився і вони відразу ж обговорили спосіб вбивства - з використанням кухонного ножа, який ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_4 заточив. Вийшовши на вулицю, ОСОБА_3 показував йому дорогу до ОСОБА_10, оскільки він даного села не знав і ОСОБА_10 не бачив. По дорозі ОСОБА_3 передав цей ніж йому. В господарство ОСОБА_10 вони зайшли вдвох, ОСОБА_3 подзвонив у дзвоник на вхідних дверях, і коли вийшов ОСОБА_10, ОСОБА_3 наніс потерпілому удар кулаком в обличчя і той впав на підлогу. Потім ОСОБА_3 зайшов на веранду, а ОСОБА_4 зайшов за ним та зачинив вхідні двері на замок, ОСОБА_3 утримував потерпілого за шию, а йому наказав вбивати. Тоді він присів біля потерпілого та ударив його ножем в область серця, при цьому зачепивши ножем по лівій щоці ОСОБА_3 Оскільки потерпілий весь час чинив опір, намагаючись відбиватись руками, ОСОБА_3 забрав у нього (ОСОБА_4.)ніж та почав ним наносити удари по тілу потерпілого. Після цього передав йому ніж та наказав перерізати потерпілому горло, що він і зробив.

З протоколу огляду місця події від 20.03.2015 року ( а.с. 174) вбачається що в кабінеті слідчого Лебединського МВ УМВС України в Сумській обл. обвинувачений ОСОБА_3 в присутності понятих добровільно видав працівникам міліції куртку чорного кольору, черевики чорного кольору, спортивні штани темно синього кольору.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, і проти цього не заперечує сам обвинувачений ОСОБА_3, видані ним речі перебували у нього з дня коли було вчинено вбивство до моменту їх видачі органам досудового слідства.

Ці речі були предметом експертного дослідження в результаті яких були в установленому законом порядку отримані висновки які судом покладені в основу вироку як такі що спростовують позицію обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно непричетності до розбійного нападу і навмисного вбивства потерпілого ОСОБА_10

- висновком експерта судово-медичної імунології № 382 від 04.04.2014 року (т.2 а.с.6-7) вбачається, що в об'єктах №№ 1-3 на куртці чорного кольору, що належить ОСОБА_3, знайдено кров людини, а саме: на передній частині половини лівого рукава, лицьовій стороні правої полички, та підкладці правої полички. Судово-імунологічною експертизою № 20-272 від 23.06.2014 року ( а.с. 111-118, т.2) встановлено, що генетичні ознаки на лівому рукаві куртки є змішаними і містять генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_22 та ОСОБА_3 і не містять генетичних ознак зразка крові ОСОБА_4

- висновком медико-криміналістичної експертизи № 101 від 04.04.2014 року та фототаблиці до неї (т. 2 а.с.9-11) підтверджується, що на спортивних штанах, що належать ОСОБА_3, виявлені сліди крові у виді чисельних помарок та плям. Помарки могли виникнути в результаті динамічного (дотикового) контакту із закривавленою поверхнею. Бризок міг утворитися як від фонтанування крові, так і під час розмахування закривавленим предметом на значній відстані від слідосприймаючого предмету.

- висновками молекулярно-генетичної експертизи № 20-271 від 05.06.2014 року ( а.с. 81-87, т.2), експерта судово-медичної імунології № 385 від 30.04.2014 року (т.2 а.с.61-63), молекулярно-імунологічною експертизою №20-322 від 27.06.2014 року ( а.с. 121-124, т.2) та рядом інших судово-медичних експертиз.

Тому доводи обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника ОСОБА_5 в апеляційних скаргах щодо зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 на ч.2 ст.185 КК України колегія суддів вважає необгрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися із доводами в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В. стосовно неправдивості показань ОСОБА_4 на досудовому слідстві під час слідчого експерименту, оскільки метою даної слідчої дії є перевірка і уточнення відомостей, які мали значення для встановлення обставин кримінального провадження у зв'язку із вбивством ОСОБА_10 з участю підозрюваного ОСОБА_4 від 16.04.2014 року, яка проводилась у відповідності до норм діючого КПК. Із відеозапису слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_4 давав покази добровільно, в присутності захисника і експертів. Без будь-якого примусу з боку працівників міліції, він детально розповів про вчинення розбійного нападу та вбивства ОСОБА_10, розташування кімнат та меблів в житловому будинку потерпілого, які відповідають реальності, прикмети викраденого мопеда, які співпадають з протоколом огляду місця події від 20.03.2014 року та показами свідків, матеріалами судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_4 та поясненнями в судовому засіданні експерта-психіатра - ОСОБА_23 Крім того, правдивість його свідчень підтверджена висновком судово-медичної експертизи № 178 від 25.07.14 року, в якому зазначено, що локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10, відповідає частково механізму, продемонстрованому ОСОБА_4 під час слідчого експерименту від 16.04.2014року.

Показання ОСОБА_4, які він давав під час слідчого експерименту були детальними, послідовними і узгоджувалися з рядом доказів у кримінальному провадженні, тому твердження захисника ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В., про незаконність даного судового рішення, колегія суддів розцінює як обраний спосіб захисту та бажання уникнути справедливої відповідальності за скоєні ОСОБА_4, разом з ОСОБА_3, злочини.

Обізнаність ОСОБА_4 про наявність автомобіля, мопеда та грошей у ОСОБА_10, не дивлячись на те, що він вперше був в будинку ОСОБА_10, вказує на те, що саме ОСОБА_3 дав йому таку інформацію, вони разом обговорювали і готувалися до незаконного заволодіння майном потерпілого. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли напад на потерпілого ОСОБА_10 з метою заволодіння його майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групи осіб, поєднаний з проникненням в житло та з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Потерпіла ОСОБА_8 в суді зазначала що була присутня під час проведення з обвинуваченими слідчого експерименту і звернула увагу на те що обидва обвинувачених, які раніше не були в їхньому домоволодінні, орієнтувались в оточуючій обстановці, детально вказали на перебування майна, яке було викрадено і вказали на місце куди сховали тіло померлого.

Крім того свою непричетність до вбивства потерпілого спростував і сам обвинувачений ОСОБА_24 підтримавши під час розгляду справи в апеляційному порядку зміни до апеляції скарги подані його захисником відповідно до яких він просив перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 115 КК України за даним фактом.

Є необгрунтованими і ствердження обвинуваченого ОСОБА_24 щодо його виправдання за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним вчинене повторно, з проникненням в приміщення.

Після час вчинення цього злочину він був безпосередньо затриманий з транспортним засобом свідком ОСОБА_12 що і відображено у вироку суду.

А тому злочинні дії ОСОБА_3 за п.п.6,12,13, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України КК України, та ОСОБА_4 за п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.289 КК України кваліфіковані правильно і підтверджуються наведеними у справі доказами які є належними і допустимими.

Не відповідають вимогам закону і заперечення обвинуваченого ОСОБА_3 проти стягнення з нього на користь держави судових витрат на визначену у вироку суму. Відповідно до ст. ст. 122,124 КПК України витрати пов'язані з проведенням експертиз стягуються з обвинуваченого на користь держави в сумі яка документально підтверджена.

Під час проведення досудового слідства органами прокуратури, за ухвалою суду було проведено перевірку заяви обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно застосування незаконних методів відносно нього під час проведення досудового слідства. Викладені в заяві доводи підтвердження не знайшли і було винесено постанову про закриття кримінального провадження 20.01.2014 року. Прийняте рішення набрало законної сили.

Що стосується доводів потерпілої ОСОБА_8 щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та осіб обвинувачених внаслідок м'якості, то вони не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки при призначенні покарання районним судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки і характер, дані про осіб, які обвинувачуються, обставини, що обтяжують покарання, що відповідає вимогам 65 КК України, в тому числі й ті, на які посилається потерпіла у своїй апеляційній скарзі. З урахуванням цих обставин і враховуючи що не було знайдено пом'якшуючих покарання обставин суд призначив максимальний розмір покарання у виді позбавлення волі передбачений санкією ч. 2 ст. 215 КК України , що є необхідним й достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 попередження вчинення ними нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В. та потерпілої ОСОБА_8, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 29 січня 2015 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Валюха Ю.В., потерпілої ОСОБА_8 без задоволення.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити попередній - тримання під вартою.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Демченко М. О. Ященко В. А. Моїсеєнко Т. М.