Рішення № 43585092, 09.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/3985/14 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1260/15 Баруліна Т.Є.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Воробйової І.А.

Онищенко Е.А.

При секретарі: Евальд Д.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2014 року по справі за позовом прокурора м. Запоріжжя в інтересах відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року прокурор м. Запоріжжя звернувся до суду в інтересах ВАТ «Запоріжжяобленерго» з зазначеним позовом посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що наказом генерального директора ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_3 від 6.02.2013 року № 365-к із займаної посади звільнено провідного фахівця з фінансово-економічної безпеки Бердянського напрямку служби економічної безпеки ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_4

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2013 року ОСОБА_4 поновлено на роботі та стягнуті гроші за час вимушеного прогулу, які згідно платіжної відомості сплачені у сумі 13174 грн. 46 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд, стягнути з відповідача на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» зазначену суму коштів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» кошти у розмірі 13174 грн. 46 коп. та судовий збір на користь держави у сумі 243 грн. 60 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені всі правові підстави для відшкодування відповідачем завданої ВАТ «Запоріжжяобленерго» шкоди незаконним звільненням працівника ОСОБА_4

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове із наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що проведеною перевіркою встановлено, що наказом по ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 6.02.2013 року № 365-к із займаної посади звільнено провідного фахівця з фінансово-економічної безпеки Бердянського напрямку служби економічної безпеки ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_4

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2013 року ОСОБА_4 поновлено на роботі та стягнуті гроші за час вимушеного прогулу, які згідно платіжної відомості сплачені у сумі 13174 грн. 46 коп.

На виконання зазначеного рішення суду, наказом № 1595-к від 1.06.2013 року скасовано наказ про звільнення ОСОБА_4 з роботи, з 6.02.2013 року його поновлено на роботі та стягнуті судом кошти за час вимушеного прогулу у розмірі 13174 грн. 46 коп. сплачені відповідно до платіжних відомостей за червень 2013 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції у рішенні навів норми КЗпП України, а саме ст. ст. 134 та 237, якими передбачено, що суд покладає на службову особу, винну у незаконному звільненні, обов'зок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

На підтвердження вини відповідача, суд застосував ст. 61 ЦПК України і зазначив, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2013 року, встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_5 підписав генеральний директор ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_3

Однак, колегія з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки судом першої інстанції рішення суду від 30.05.2013 року досліджено не було і воно відсутнє в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом рішення Бердянського міськрайонного суду від 30 травня 2103 року вбачається, що суд не досліджував обставину, яка особа підписувала наказ про звільнення ОСОБА_4, а лише зазначив, що за наказом від 6.02.2013 року № 365-к попередньо отримавши згоду обласної профспілкової організації ВАТ «Запоріжжяобленерго», позивача було звільнено з роботи.

Таким чином висновок суду першої інстанції, що обставина про те, що наказ про звільнення ОСОБА_5 з роботи підписав генеральний директор ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_3, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню є безпідставним.

Разом з тим, суду апеляційної інстанції було надано заяву від 15.01.2015 року ОСОБА_6 з якої вбачається, вона на посаді директора з економіки ВАТ «Запоріжжяобленерго» працювала в період з 1995 року по 1.11.2013 року. При виконанні своїх зобов'язань, в 2013 році підписувала накази про прийняття на роботу, переведення з посади на посаду та звільнення працівників товариства. Повноваження на здійснення вказаних дій їй було делеговано довіреністю № 28 від 24.01.2013 року. Наказ № 365-к від 6.02.2013 року було підписано саме нею. Зазначене також підтверджено і заявою ОСОБА_6 від 7.04.2015 року.

З урахуванням викладеного, апеляційною інстанцією встановлено, що передбаченою ст. 237 КЗпП України, вина у незаконному звільненні робітника службовою особо. - відповідачем по даній справі, згідно якої на нього покладається обов'зок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу відсутня, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2014 року по цій справі скасувати та ухвалити нове наступного змісту: «У задоволенні позову прокурора м. Запоріжжя в інтересах відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів відмовити.»

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: