Ухвала суду № 43582214, 10.04.2015, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/6227/14

№ 2-з/183/47/15

10 квітня 2015 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д.О., за участю секретаря судового засідання - Пошивайло І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням, зобов`язання повернення житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням, зобов`язання повернення житлового приміщення.

09 квітня 2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, передана головуючому судді 10 квітня 2015 року, згідно якої позивач просить забезпечити його позов шляхом:

покладення заборони ОСОБА_3, ОСОБА_2 засіювати і користуватися земельними ділянками позивача вул..Чкалова, 10 в с.Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області;

заборонити ОСОБА_3, ОСОБА_2 користуватися газом, електрикою і водопостачанням;

зобов`язати ОСОБА_3 повернути позивачу ключі від домоволодіння;

в забезпечення позову про стягнення з ОСОБА_3 189647,18 гривень збитків в зв`язку з незаконним арештом нерухомості позивача, призупинити стягнення з ОСОБА_1 по виконавчому документу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська №201/7757/13ц провадження 2/201/85/2014 80930.0 гривень на користь ОСОБА_3, яке оскаржується відповідачем по справі №201/7757/13-ц №6/201/424/2014

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 скористався на думку позивача - необґрунтовано накладеним арештом нерухомості, посиланням на не допуск позивача до його власності, спричиненням відповідачем збитків позивачу, неправомірністю рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди позивачу в його користуванні та розпорядженні належним йому приватним домоволодінням і земельними ділянками по вул..Чкалова, 10 в с.Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області шляхом виселення ОСОБА_2 без надання їй іншого житлового приміщення.

27 листопада 2014 року позивачем подано уточнений позов, згідно якого останній доповнив позовні вимоги вимогами щодо вселення в приватний будинок по вул.Чкалова, 10 в с.Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області власника будинку ОСОБА_1, дружини власника ОСОБА_4; зобов`язанням відповідачів відновити положення домоволодіння і земельних ділянок по вул..Чкалова, 10 в с.Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області до фактичного стану 2006 року, які відповідають вимогам технічного паспорту, іншої технічної документації.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як наведено в правових позиціях, висвітлених в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи вимоги заявника про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, суд приймає до уваги те, що згідно з п.2 означених правових позицій, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Заявляючи вимоги про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з позивача за виконавчим листом по справі № 201/7757/13-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 19 травня 2014 року заявник не вказує, яким чином проведення стягнення за виконавчим листом утруднить, чи зробить неможливим виконання судового рішення у даній справі щодо усунення перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням та земельними ділянками, зобов`язання відповідача повернути житлове приміщення та відновлення стану домоволодіння і земельних ділянок. Тобто вимоги, які заявляє позивач у заяві про забезпечення позову жодним чином не стосуються обсягу позовних вимог у цивільній справі № 183/3817/14. Вид забезпечення позову, який просить застосувати в цій частині позивач не відповідає позовним вимогам.

Розглядаючи вимоги заявника про заборону користування земельними ділянками, газом, електрикою, водопостачанням та повернення ключів від домоволодіння, суд виходить з наступного.

Як наведено в правових позиціях, висвітлених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Подаючи заяву про забезпечення позову в цій частині позивач не навів аргументів та не надав суду доказів того, яким чином користування відповідачами земельними ділянками, газом, електрикою, водопостачанням та знаходження у відповідача-2 ключів від домоволодіння призведе до неможливості виконання чи ускладнення виконання рішення суду. Крім того, заявником не аргументовано, чому саме такий вид забезпечення позову, як заборона вчинення дій та встановлення обов`язку вчинити певні дії слід застосувати до відповідача.

Більш того, з урахуванням позовних вимог та вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, вимоги заяви в частині зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу ключі від приміщення, покладення заборони користування є одним із предметів розгляду справи по суті, внаслідок чого не можуть бути предметом розгляду ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міжрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.О. Парфьонов