Ухвала суду № 43582121, 07.04.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2035/15-ц

Провадження № 2-з/204/46/15

УХВАЛА

07 квітня 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину.

07 квітня 2015 року від позивачки надійшла заява про забезпечення позову. З метою забезпечення позову, позивачка просить накласти арешт на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та заборону на її відчуження, так як відповідач ОСОБА_3 має можливість розпорядитися спірною квартирою, що в подальшому ускладнить або зробить не можливим виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст. 152 ЦПК України, передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як розяснює п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Я вбачається з заяви про забезпечення позову, позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_3 має можливість розпорядитися спірною квартирою, що в подальшому ускладнить або зробить не можливим виконання рішення суду. Але на підтвердження даного факту разом із заявою про забезпечення позову не надає жодних доказів того, що відповідач має намір утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

До того ж, як вбачається з матеріалів долучених до заяви про забезпечення позову, 28 квітня 2014 року в рамках справи № 206/73/14-ц ухвалою суду вже було накладено арешт на спірну квартиру, що навпаки підтверджує відсутність реальної загрози зі сторони відповідача щодо продажу спірного майна.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.О. Дубіжанська